справа № 380/20980/21
14 липня 2022 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сакалоша В.М.,
за участю секретаря судового засідання Наум'як Х.О.,
представника позивача Брони М.В.,
представника відповідача Кузь І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл. Ринок 1) , в якій позивач просить суд (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог):
- визнати протиправною відмову Львівської міської ради щодо надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 ;
- визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради №1526 від 07.10.2021 року «Про затвердження земельної ділянки на АДРЕСА_2 для продажу на торгах у формі аукціону»;
- зобов'язати Львівську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,06 га. на АДРЕСА_2 та передати зазначену ділянку їй у власність.
- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Львівської міської ради судовий збір в сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн., 00 коп.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що представник позивача звернулась до Управління земельних ресурсів ЛМР із заявою про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_2 . Управління земельних ресурсів ЛМР відмовило позивачу, оскільки згідно протоколу №7 від 13.05.2021 року встановлено, що спірна земельна ділянка є інвестиційно привабливою, внаслідок чого позивачу підготовлено альтернативний проект ухвали «Про затвердження земельної ділянки на АДРЕСА_2 для продажу на земельних торгах у формі аукціону».
Ухвалою суду від 26.11.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Ухвалою від 28.01.2022 року суд задовольним заяву про забезпечення позову.
Ухвалою від 28.01.2022 судом прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що на пленарному засіданні сесії Львівської міської ради від 07.10.2021 року розглядались два проекти ухвали «Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 для продажу на земельних торгах у формі аукціону». За результатами пленарного засідання прийнято ухвалу від 07.10.2021 року №1526 «Про затвердження земельної ділянки на АДРЕСА_2 для продажу на земельних торгах у формі аукціону». Оскільки, за результатами голосувань пленарного засідання 07.10.2021 року проект ухвали «Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 » не набрав необхідної кількості голосів та був відхилений.
В судовому засіданні представник позивача просила позов задовольнити в повному обсязі, представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
21.08.1974 року ОСОБА_2 було вділено земельну ділянку площею 0,06 га. по АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою, виданою відділом комунального господарства виконкому Ленінського районної ради депутатів трудящих.
З моменту виділу даної земельної ділянки ОСОБА_2 та її родина належним чином користувались нею.
Після смерті ОСОБА_2 даною земельною ділянкою продовжила користуватись її донька - ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_3 спірною земельною ділянкою користується її донька - ОСОБА_1 .
Факт родинних відносин ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підтверджується наступними документами:
- 14.03.1946 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на « ОСОБА_6 » (витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб № 00022679659 від 20.04.2019 року);
- ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружися ОСОБА_6 народилась донька - ОСОБА_7 (витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження 00022679621 від 20.94.2019 року):
- 06.01.1958 року шлюб ОСОБА_5 та ОСОБА_8 було розірвано, внаслідок чого ОСОБА_9 змінила прізвище на дошлюбне - « ОСОБА_10 » (витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про розірвання шлюбу № 00022679719 від 20.04.2019 року);
- 07.01.1958 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_11 , внаслідок чого змінила прізвище на « ОСОБА_12 » (витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб № 00022679802 від 20.04.2019 року);
- 26.01.1974 року ОСОБА_7 (донька ОСОБА_2 ) уклала шлюб з ОСОБА_13 , внаслідок чого змінила прізвище на « ОСОБА_14 » (витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб № 00022679571);
- ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_1 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції на підставі актового запису № 7444.
16.08.2019 року представник позивача, Брона М.В., звернулась на підставі нотаріально посвідченої довіреності, виданої Зубань О.Л. в інтересах ОСОБА_1 в Управління земельних ресурсів ЛМР з заявою про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_2 .
29.11.2019 року представником позивача було отримано відповідь Управління земельних ресурсів ЛМР № 2403-5271 від 29.11.2019 року про те, що її звернення було розглянуто та підготовлено відповідний проект ухвали ЛМР про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою за земельну ділянку по АДРЕСА_2 .
26.10.2021 року Управління земельних ресурсів надіслало лист № 2403 вих. 98665 від 26.10.2021 року, в якому зазначило, що згідно протоколу № 7 від 13.05.2021 року засідання комісії з добору земельних ділянок комунальної власності для продажу у власність або права оренди на земельних торгах встановлено, що спірна земельна ділянка є інвестиційно привабливою, внаслідок чого підготовлено альтернативний проект ухвали «Про затвердження земельної ділянки на АДРЕСА_2 для продажу на земельних торгах у формі аукціону».
На пленарному засіданні сесії Львівської міської ради 07.10.2021 року розглядались два проекти ухвал - «Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 » та «Про затвердження земельної ділянки на АДРЕСА_2 для продажу на земельних торгах у формі аукціону».
За результатами пленарного засідання прийнято ухвалу від 07.10.2021 року № 1526 «Про затвердження земельної ділянки на АДРЕСА_2 для продажу на земельних торгах у формі аукціону», а ОСОБА_1 відповідно відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Вважаючи протиправною ухвалу відповідача про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд враховую наступне.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом статті 18 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких належать, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.
Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
В силу вимог п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.
Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.
Так, згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що 16.08.2019 представник позивача звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,06 га, яка розташована у АДРЕСА_2 . До клопотання позивач додала ряд необхідних документів та при цьому конкретизувала, яку саме земельну ділянку.
Ухвалою Львівської міської ради №1526 від 07.10.2021 у наданні вказаного дозволу відмовлено у зв'язку з тим, що спірна земельна ділянка є інвестиційно привабливою.
Оцінюючи наведені підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 136 ЗК України організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.
У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.
Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
Отже, законом чітко визначено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
Тож визначальним є факт включення земельної ділянки до переліку земель, які виставлені на земельні торги, в порядку, передбаченому законом.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд (постанова від 29.05.2019 у справі № 2040/7204/18).
Звідси випливає, що у відповідному переліку має бути обов'язково зазначено кадастровий номер земельної ділянки та її площа.
При цьому суд зауважує, що земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Пунктом 26 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок № 1051), визначено, що ідентифікатором земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є її кадастровий номер.
Кадастровий номер земельної ділянки не відображає її приналежність до будь-якої адміністративно-територіальної одиниці в межах державного кордону.
Відповідно до пунктів 27, 29 Порядку № 1051 обліковим номером об'єкта Державного земельного кадастру (крім земельної ділянки) є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється об'єкту Державного земельного кадастру (крім земельної ділянки) під час внесення відомостей про нього до Державного земельного кадастру і зберігається за ним протягом усього часу існування.
Обліковий номер об'єкта Державного земельного кадастру присвоюється з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
Інформація про облікові номери об'єктів Державного земельного кадастру зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.
Обліковий номер об'єкта Державного земельного кадастру (крім земельної ділянки) складається з таких структурних елементів:
КГО : ВОК : ПНО,
де КГО - тризначне число, яке є кодом групи об'єктів Державного земельного кадастру (крім земельних ділянок) згідно з додатком 2;
ВОК - шестизначне число, яке є позначенням виду об'єкта Державного земельного кадастру (крім земельної ділянки) певної групи згідно з додатками 1, 3-6;
Значення ВОК для масиву земель сільськогосподарського призначення встановлюється з урахуванням номера поля (за наявності), визначеного у відповідних проектах формування території і встановлення меж сільських, селищних рад;
ПНО - десятизначне число, яке є порядковим номером об'єкта Державного земельного кадастру (крім земельних ділянок) (максимальна кількість об'єктів Державного земельного кадастру (крім земельної ділянки) з однаковим кодом та позначенням виду становить 9999999999), а для відомостей про межі адміністративно-територіальних одиниць порядковий номер об'єкта Державного земельного кадастру відповідає коду Класифікатора об'єктів адміністративно-територіального устрою України ДК 014-97.
Структурні елементи облікового номера об'єкта Державного земельного кадастру (крім земельної ділянки) відокремлюються один від одного двокрапкою.
Кадастровим номером земельної ділянки є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
Кадастровий номер земельної ділянки присвоюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється.
У разі поділу чи об'єднання земельній ділянці присвоюється новий кадастровий номер.
Кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів:
НКЗ : НКК : НЗД,
де НКЗ - номер кадастрової зони, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку;
НКК - номер кадастрового кварталу, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку;
НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999).
Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою.
Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки визначаються на підставі:
індексної кадастрової карти (плану);
даних, що містяться у Державному земельному кадастрі;
відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки, зазначених у документації із землеустрою та відповідному електронному документі.
Таким чином, якщо земельній ділянці присвоєно кадастровий номер, така земельна ділянка вважається сформованою. Відповідно, у разі прийняття рішення щодо включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами, серед іншого, в переліку обов'язково має бути зазначено кадастровий номер та площа земельної ділянки, а також умови її продажу.
Поряд з цим, як видно з наданої суду ухвали Львівської міської ради №1526 від 07.10.2021 «Про затвердження земельної ділянки на АДРЕСА_2 для продажу на земельних торгах у формі аукціону», в самій ухвалі не вказано кадастрового номеру земельної ділянки, лише зазначено орієнтовну площу 0,0600 га.
З огляду на наведене суд доходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувану ухвалу в межах наданої йому компетенції, допустив порушення процедури включення земельних ділянок до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, в частині зазначення кадастрового номеру останньої, а відтак бажана для позивача земельна ділянка не вважається включеною до числа тих, прав на які виставляються на земельні торги.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 у справі № 815/905/17.
Крім того, суд критично оцінює посилання відповідача на те, що присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці здійснюється вже після її включення до переліку, адже положення абз. 2 ч. 1 ст. 136 ЗК України передбачають включення до переліку саме лотів, що свідчить про завершення станом на час формування переліку процедури підготовки лотів до торгів.
Відтак суд доходить висновку, що відповідач не довів тієї обставини, що на час прийняття оспорюваної ухвали земельна ділянка, щодо якої позивачем було подано клопотання, у визначеному законом порядку була виставлена на земельні торги.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що ухвалу Львівської міської ради від 07.10.2021 №1526 "Про затвердження земельної ділянки на вул. А.Рудакі для продажу на земельних торгах у формі аукціону" є необґрунтованим, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним і скасування цієї ухвали підлягають задоволенню.
Визначаючись щодо позовної вимоги зобов'язального характеру, суд зазначає, що поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.
З наведеного слідує, що дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
Таким чином, суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Натомість у спірних правовідносинах повноваження відповідача не можуть вважатися дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву громадянина про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви можуть бути лише визначені законом обставини. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Отже, зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, але завжди з урахуванням фактичних обставин справи.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 02.07.2020 у справі № 825/2228/18 та від 31.07.2020 у справі № 810/2474/18.
Тобто в кожній конкретній справі, що стосується відмови у наданні громадянину дозволу на розроблення проекту землеустрою з метою відведення земельної ділянки у власність, суд, констатуючи незаконність наданої відмови, повинен впевнитись у тому, що за встановлених обставин справи не існує законних перешкод для надання такому громадянину відповідного дозволу.
Наведене також підтверджується положеннями ч. 4 ст. 245 КАС України, за змістом яких суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише в тому разі, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом. Інакше суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки, як вже було встановлено судом Управління земельних ресурсів ЛМР 16.08.2019 повідомило представника позивача, що її звернення було розглянуто та підготовлено відповідний проект ухвали ЛМР про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою на земельну ділянку по вулиці Абдула-Рудакі 15 у м.Львові.
Таким чином обставин, які б впливали на вирішення питання про можливість надання позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою з метою подальшої передачі у приватну власність спірної земельної ділянки, судом не встановлено.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до п. 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Перевіривши основні доводи позивача, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов підлягає повному задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню пропорційно до задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1816 грн., сплаченого згідно з платіжним дорученням № 0.0.2436117075.1 від 27.01.2022 та з платіжним дорученням № 83752 від 08.11.2021.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Львівської міської ради щодо надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 .
Визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради №1526 від 07.10.2021 року «Про затвердження земельної ділянки на АДРЕСА_2 для продажу на торгах у формі аукціону».
Зобов'язати Львівську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,06 га. на АДРЕСА_2 та передати зазначену ділянку їй у власність.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Ринок 1, ЄДРПОУ 26269018) судовий збір в сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн., 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 19.07.2022.
Суддя Сакалош В.М.