справа№380/22008/21
19 липня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_3 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся військової частини НОМЕР_3 (далі - відповідач) з такими позовними вимогами:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_3 щодо неправильного нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року (не застосування січня 2008 року як базового місяця при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення);
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 19.06.2017;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 19.06.2017 з врахуванням січня 2008 року як базового місяця з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 19.06.2017, по дату фактичної виплати заборгованості із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 щодо нездійснення нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки ОСОБА_1 як учаснику бойових дій за 2016,2017 роки;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки, як учаснику бойових дій за 2016, 2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19.06.2017 по дату фактичної виплати заборгованості із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016, 2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19.06.2017 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з витягом із наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 19.06.2017 за №170, сержанта ОСОБА_1 , командира гармати 6-го гарматного розрахунку (Д-20) 2 артилерійського взводу 2 артилерійської батареї артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи на підставі підпункту «ї» (які в особливий період проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зараховано до оперативного резерву першої черги і направлено до зарахування на військовий облік до Радехівсько- Кам'янка-Бузького ОРВК Львівської області, 19.06.2017 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Зазначає, що станом на день виключення ОСОБА_1 із списків особового складу військової частини НОМЕР_3 (польова пошта НОМЕР_4), з ним не було проведено розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за додаткову соціальну відпустку як учаснику бойових дій за 2016, 2017 роки, що передбачено ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також індексації грошового забезпечення, яка була гарантована чинним законодавством України, зокрема, Законом України від 06.02.03 № 491- IV «Про індексацію грошових доходів населення», Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», а також численними роз'ясненнями Міністерства соціальної політики та Департаменту фінансів України Міноборони. У зв'язку з цим представником позивача направлено до військової частини НОМЕР_3 (польова пошта НОМЕР_4), запит від 10.08.2021 №01/2021 про надання відповідних копій документів (копія запиту додається) та з проханням здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 01.08.2018 та компенсацію за невикористану додаткову відпусту передбачену ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 (польова пошта НОМЕР_4). Військовою частиною НОМЕР_3 (польова пошта НОМЕР_4) на вищенаведений запит було надіслано відповідь від 23.08.2021 за №2072, у якій зазначається, що роз'яснення щодо застосування порядку проведення індексації та її виплати надає Мінсоцполітики. Окрім цього, відповідач зазначив, що Порядок №1078 такого механізму як нарахування та виплату індексації у поточному році за минулі періоди не передбачає. Питання нарахування та виплати компенсації за невикористану додаткову відпусту передбачену ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, відповідач безпідставно проігнорував та виплати не здійснив. Як встановлено з картки особового рахунку військовослужбовця за 2015-2017 роки, наданої відповідачем на адвокатський запит, індексація грошового забезпечення позивачу у грудні 2015 року нараховувалася невірно, оскільки відповідачем не було встановлено базового місяця - січень 2008 року, а за період з 01.01.2016 по 19.06.2017 не нараховувалась та не виплачувалась взагалі. Окрім цього відповідачем не здійснювалось нарахування та виплата компенсації за невикористану додаткову відпусту передбачену ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за 2016, 2017 роки. Позивач вважаючи, що відповідачем невірно нараховано індексацію грошового забезпечення за грудень 2015 року, а за період з січня 2016 року по 19.06.2017 протиправно не нараховувано та не виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення з урахуванням січня 2008 року як базового, а також не нараховано та не виплачено компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2017 роки звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 01.12.2021 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників сторін.
Відповідач позову не визнав.25.01.2022 від відповідача надійшов відзив (вх. №6808). У поданому відзиві зазначає, що чинне законодавство, зокрема постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації доходів населення» не містить поняття «базовий місяць», на відміну від редакції від 15.12.2015, тому термін «базовий місяць» не може бути параметром для проведення нарахування та виплати індексації. Також зазначає, що розмір грошового забезпечення військовослужбовців у січні 2016 року (порівняно з груднем 2015 року) було підвищено, що підтверджує підвищення грошового доходу позивача, яке перевищило суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Також відповідач вважає, що розрахунок індексації грошового забезпечення (в тому числі визначення місяця для проведення подальшої індексації) є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення. Відповідач наголошує, у зв'язку з прийняттям Постанови «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правовий актів» №1013 від 09.12.2015, яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення. Зокрема відповідач вказує, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів, то після прийняття Постанови №103 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування. Відповідач зазначає, що грудень 2015 року є місяцем підвищення грошових доходів населення (грошового забезпечення військовослужбовців) випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозованого рівня інфляції. Для проведення подальшої індексації доходів, обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 відповідно до Порядку №1078. Відповідач вказує, що відповідно до вимог абзацу 9 п. 5 Порядку №1078 та Додатку 5 до Порядку №1078 для визначення індексу споживних цін з метою проведення подальшої індексації позивачу з січня 2016 здійснювалось обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком. Вказане обчислення здійснювалося до перевищення нарахованої суми індексації розміру підвищення доходу (грошового забезпечення) у грудні 2015 року. В подальшому, у зв'язку з прийняттям Постанови №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою піднято оклади військовослужбовцям Збройних Сил України. Щодо компенсації відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2017 роки відповідач зазначив, що в період дії "особливого періоду" право на отримання додаткових видів відпустки відповідній категорії осіб, у тому числі позивачу припинено. Крім того, виплата грошової компенсації за невикористані дні за іншими видами додаткових відпусток ст. 24 Закону України "Про відпустки" не передбачена. Зважаючи на викладене, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 12.05.2016 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.
Згідно з витягом із наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 19.06.2017 за №170, сержанта ОСОБА_1 , командира гармати 6-го гарматного розрахунку (Д-20) 2 артилерійського взводу 2 артилерійської батареї артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи на підставі підпункту «ї» (які в особливий період проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зараховано до оперативного резерву першої черги і направлено до зарахування на військовий облік до Радехівсько- Кам'янка-Бузького ОРВК Львівської області, 19.06.2017 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
10.08.2021 представник позивача звернулася з адвокатським запитом до командира військової частини НОМЕР_3, у якому просила зокрема, нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 з 01.12.2015 по 19.06.2017, з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, з одночасним наданням розрахунку індексації грошового забезпечення, а також нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій.
Згідно картки військовослужбовця ОСОБА_1 , індексація грошового забезпечення нарахована та виплачена у грудні 2015 року у сумі 5109,90 грн. У період з січня 2016 по липень 2017 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась.
23.08.2021 військова частина НОМЕР_3 листом від 23.08.2021 №2072 стосовно запиту адвоката від 10.08.2021 повідомила, що згідно пункту 14 Порядку №1078 не передбачено механізму виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди. Відповіді щодо звернення в частині нарахування та виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій відповідачем не надано.
Вказане слугувало підставою позивачу для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2016 по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19.06.2017, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до приписів ч. ч. 1-4 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Статтею 4 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі Закон від 15.11.1996 № 504/96-ВР) установлені такі види відпусток: щорічні відпустки; основна відпустка (ст. 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до вимог ст. 16-2 Закону від 15.11.1996 № 504/96-ВР учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон від 22.10.1993 № 3551-XII) передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Отже, виходячи із норм Закону від 22.10.1993 № 3551-XII додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, гарантованою державою.
Статтею 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон від 20.12.1991 № 2011-XII) визначено порядок надання військовослужбовцям відпусток.
Згідно з п. 19 ст. 10-1 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 (в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію) і 18 (в особливий період під час дії воєнного стану) цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
З наведеного слідує, що надання військовослужбовцю-учаснику бойових дій пільги у вигляді додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати протягом 14 календарних днів припинено та поставлено в залежність від наявності або відсутності дії "особливого періоду".
Водночас визначення цього поняття надано у статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-ХІІ, відповідно до якої особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій".
Суд зазначає, що принципом, який визначає зміст правовідносин людини із суб'єктом владних повноважень, є принцип верховенства права, який полягає у підпорядкуванні діяльності усіх публічних інститутів потребам реалізації та захисту прав людини, утвердження їх пріоритету перед усіма іншими цінностями демократичної, соціальної, правової держави.
Принцип верховенства права є складною конструкцією, яка містить ряд обов'язкових елементів, зокрема: законність; юридичну визначеність; заборону свавілля; доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами; дотримання прав людини; заборону дискримінації та рівність перед законом. Недотримання хоча б одного з названих елементів публічною адміністрацією означатиме порушення нею принципу верховенства права.
Будь-який необґрунтований та неоднаковий підхід законом заборонений і всі особи мають гарантоване право на рівний та ефективний захист від дискримінації за будь-якою ознакою - раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, власності, народження чи іншого статусу.
Отже, у порівнянні із іншими особами, які набули статус учасника бойових дій і не проходили військову службу, позивач мав таке ж право на грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Системний аналіз змісту верховенства права, вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.
Указом Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію", затвердженим Законом України від 17.03.2014 № 1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.
Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у зв'язку із звільненням позивача виникли в особливий період.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", припиняється.
Відповідно до ч. 8 ст. 10-1 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Відтак підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Закону від 20.12.1991 № 2011-XII.
Відповідно до ч. 14 ст. 10-1 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Водночас суд зазначає, що норми Закону від 22.10.1993 № 3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Отже, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідач протиправно не провів з ним розрахунку щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII, за 2016-2017 роки.
Суд вважає, що припинення додаткової відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на таку відпустку в цілому, яке може бути реалізоване в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Наведені висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 16.05.2019 за результатами розгляду зразкової справи № 620/4218/18.
Вказане рішення набрало чинності, оскільки залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 (провадження № 11-550заі19). Серед іншого, у цій постанові Верховний Суд дійшов висновку, що у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону від 15.11.1996 № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 3 ст. 291 КАС України передбачено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Отже, в силу вимог процесуального закону врахування судом правових висновків Верховного Суду, зокрема тих, що викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, є обов'язковим.
Підсумовуючи, суд зауважує, що згідно вимог чинного законодавства, яким врегульовано дію особливого періоду, надання додаткової відпустки військовослужбовцям у цей період призупиняється, що однак не може позбавляти особу права на отримання грошової компенсації за невикористання дні такої відпустки при звільненні зі служби.
Згідно з витягу з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_4 9по стройовій частині) від 19.06.2017 №170 ОСОБА_1 компенсація за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за період 2016-2017 років не здійснювалась, а отже позивач набув право на отримання грошової компенсації замість неї у зв'язку із звільненням зі служби 19.06.2017.
У зв'язку з цим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
При цьому суд зазначає, що причиною порушення прав позивача на нарахування та виплату оспорюваної компенсації стала протиправна бездіяльність відповідача (форма пасивної поведінки). Тому, позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити спірну компенсацію станом на день звільнення з військової служби.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_3 щодо неправильного нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року (не застосування січня 2008 року як базового місяця при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення); визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_3 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 19.06.2017; зобов'язати військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 19.06.2017 з врахуванням січня 2008 року як базового місяця, суд зазначає таке.
Абзацом 2 ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" № 1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до ст. 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до пункту 11 Порядку №1078, в редакції від 21.06.2012, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078, в редакції від 21.06.2012, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Для проведення подальшої індексації або здійснення чергового підвищення доходів випереджаючим шляхом обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком починаючи з наступного за базовим місяця.
09 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі Постанова № 1013), яка набрала чинності 15 грудня 2015 року та відповідно до пункту 6 цієї постанови застосовується з 01 грудня 2015 року.
Цією постановою внесені зміни до пункту 5 Порядку № 1078, абзаци перший шостий якого викладені у такій редакції: «У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку».
В пункті 2 рішення від 09.02.1999 № 1-7/99 Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
В рішенні від 05.04.2021 № 3-рп/2001 у п. 4 Конституційний Суд України вказав, що закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено ч. 1 ст. 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Суд зауважує, що в рамках функціонування правової системи України недопустимим є поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування у відносно схожих ситуаціях; відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що з грудня місяця 2015 року для військовослужбовців, прийнятих на службу як до цієї дати, так і після, слід застосовувати єдиний підхід у визначенні базового місяця, а саме при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення починаючи з грудня місяця 2015 року обчислення здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадового окладу, якщо оклад за посадою, на яку було прийнято військовослужбовця, востаннє підвищувався до дати його прийняття.
Крім того, відповідно до п. 14 Порядку № 1078 роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Так, Мінсоцполітики в листі від 28.04.2016 № 201/10/1.37-16 надало роз'яснення щодо індексації заробітної плати, яке полягає в наступному.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Як приклад в цьому листі зазначено: "Враховуючи викладене та наведені у листі дані, для працівника, який працює з лютого 2014 року, обчислення індексу споживчих цін має здійснюватись з місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулося у квітні 2012 року, то для визначення суми індексації такому працівнику з грудня 2015 року має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з травня 2012 року".
За приписами Порядку № 1078 місяць, у якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 (далі - Постанова № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Як зазначалося вище, у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абз. 5 п. 5 Порядку № 1078).
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. При цьому, проаналізувавши вказані вище положення Порядку № 1078 суд зауважує, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації. Лише зростання посадового окладу впливає на його початок.
Верховний Суд раніше вже звертав увагу на те, що місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації (пункт 26 постанови від 5 лютого 2020 року у справі №825/565/17).
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 27.04.2021 у справі №380/1513/20.
Верховний Суд в постанові від 22.07.2020 в справі № 400/3017/19 (щодо періоду після з 01.12.2015) зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. При цьому суд погодився, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
Верховний Суд у постанові від 19.05.2022 у справі №200/3859/21 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 104400987) зазначив, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Крім того, Верховний Суд зауважив, що порівняльний аналіз законодавства про індексацію грошових доходів дає підстави стверджувати про те, що новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення:
- до 01.12.2015 був місяць прийняття працівника на роботу та місяць збільшення заробітної плати;
- після 01.12.2015 є місяць збільшення тарифної ставки (окладу).
Верховний Суд у постановах від 19.05.2022 у справі №200/3859/21 та від 26.01.2022 у справі №400/1118/21 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 103034525) зауважив, що з аналізу пункту 10-2 Порядку №1078 слідує, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).
Згідно картки військовослужбовця ОСОБА_1 , індексація грошового забезпечення нарахована та виплачена лише у грудні 2015 року у сумі 5109,90 грн. У період з січня 2016 по липень 2017 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась.
Військова частина також листом від 23.08.2021 №2072 повідомила, що згідно п. 14 Порядку 1078 визначено, що роз'яснення щодо застосування порядку проведення індексації та її виплати надає Мінсоцполітики. Вищезазначений порядок не передбачає механізму виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди.
Щодо правомірності застосування січня 2016 як місяця для проведення індексації відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що Законом «Про індексацію грошових доходів населення» чітко визначено, що при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку з індексацією враховується рівень підвищення грошових доходів населення, випереджаючим шляхом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою №1013 Урядом фактично визначено підвищення з грудня 2015 року грошових доходів населення задіяного в бюджетній сфері з урахуванням прогнозованого рівня інфляції випереджаючим шляхом (сума підвищення доходу повинна перевищувати суму індексації за грудень 2015).
В п. 3 вказаної Постанови КМУ №1013 від 09.12.2015 року установлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01.12.2015 розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Системно проаналізувавши приписи п.п. 1-3 Постанови КМУ №1013 від 09.12.2015 року, суд дійшов висновку, що приписи цієї Постанови містять визначений перелік осіб на яких розповсюджується її дія, тобто осіб, посадові оклади яких затверджені постановами КМУ переліченими в п. 1, при цьому п/п 3 п. 1 містить виключення з цього кола осіб - крім військовослужбовців.
Також, переліку постанов КМУ, зазначених в п. 1 Постанови КМУ №1013 від 09.12.2015 року відсутні такі, що встановлюють посадові оклади військовослужбовців.
З аналізу п. 3 Постанови КМУ №1013 від 09.12.2015 вбачається, що дія п. 3 цієї Постанови поширюється на осіб, посадові оклади яких було збільшено цією постановою в грудні 2015 року, тобто базовим місяцем для проведення індексації їх грошових доходів буде січень 2016 року, що в повній мірі відповідає приписам п. 5 Постанови № 1078.
Проте, суд наголошує, що збільшення грошового забезпечення за рахунок преміювання, не впливає на встановлення нового базового місяця (місяця підвищення грошових доходів).
Відповідно до положень п.п. 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Суд зазначає, що розмір посадового окладу позивача, які у усіх військовослужбовців затверджено Постановою № 1294, яка набрала чинності з 01.01.2008. Отже, з набранням чинності Постановою № 1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.
Наступна зміна розміру посадових окладів військовослужбовців відбулася у зв'язку із набранням чинності 01.03.2018 постанови Кабінетом Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704.
Верховний Суд у постанові від 26.01.2022 у справі №400/1118/21 зазначив, що «підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
З приводу дискреційних повноважень щодо встановлення базового місяці при нарахуванні індексації, суд зазначає, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». Повноваження ж державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.
Вказане також узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеного у постанові №600/524/21-а від 09.06.2022.
При цьому, суд звертає увагу, що з аналізу норм № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 слідує, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача, за наявності законних підстав, покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.
Відтак, зважаючи на вищевикладене, підвищення посадових окладів військовослужбовців за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося. Тобто, базовий місяць для нарахування індексації залежить від місяця та року підвищення окладу, що в даному випадку (для позивача) відбулося (до 01.03.2018) у січні 2008 року.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач, починаючи з грудня 2015 року, повинен був застосовувати січень 2008 року як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення, оскільки з грудня 2015 року застосовуються нові єдині підходи щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати), затверджені Порядком № 1078.
Судом встановлено, що відповідачем здійснено часткове нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у сумі 5109,90 грн. у грудні 2015 року. Проте, відсутні докази щодо нарахування індексації грошового забезпечення у період з січня 2016 року по 19.06.2017, відтак, таке нарахування загалом здійснено в меншому, ніж належить розмірі, що, на думку суду, є протиправними діями суб'єкта владних повноважень. Відтак, з метою уникнення подвійної виплати сум індексації, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 19.06.2017 у неповному обсязі та з метою захисту ефективних прав слід зобов'язати військову частину військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 19.06.2017 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу (базового місяця) відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивача індексацію грошового забезпечення та компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, суд зазначає наступне.
Так, 31.05.2017 Кабінет Міністрів України посилив соціальний захист військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу, які звільняються зі служби, а також членів їх сімей та вніс зміни до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2017 №375 «Про внесення змін до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових нагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового та начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам звільненим зі служби, для відшкодування утриманих сум ПДФО з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Таким чином, суд погоджується з позивачем, що нарахування та виплату індексації грошового забезпечення та компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій слід проводити з врахуванням п. 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
Стосовно вимог про виплату компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За змістом ст. 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до ст. 3 цього ж Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі ст. 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що у разі несвоєчасної виплати, зокрема, індексації грошового забезпечення, яка є складовою грошового забезпечення, провадиться її компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане ж у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17 та від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19, які суд враховує в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.
Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання та фактичних обставин справи, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по день її фактичної виплати та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2017 роки, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ від 19.10.2000 та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001.
В той же час у позовній заяві позивач просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Щодо цього суд зазначає таке.
Порядком № 44 дійсно передбачена щомісячна грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби.
Однак, необхідно звернути увагу на те, що пункт 1 Порядку № 44 визначає умови та механізм такої компенсації у зв'язку з виконанням перерахованими у цьому пункті особами своїх обов'язків під час проходження служби.
Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Згідно з п. 4 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Суд зауважує, що виплата компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати не передбачена в структурі грошового забезпечення, а є фактично санкцією, мірою відповідальності, яка застосовується до відповідних підприємств, установ і організацій всіх форм власності та господарювання у випадку порушення ними встановлених строків виплати доходів громадянам, відтак не є виплатою у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
До того ж обов'язок зазначеної виплати у відповідача виник не у зв'язку з виконанням позивачем обов'язків служби, як це передбачено п. 1 Порядку № 44, а право на виплату таких сум позивач набув не у зв'язку з виконанням обов'язків під час військової служби (пункт 2 Порядку № 44), а саме через протиправну бездіяльність відповідача, як це встановлено судом, що пов'язана з несвоєчасною виплатою позивачу індексації його грошового забезпечення.
З урахуванням викладеного, суд критично оцінює позицію, яка викладена позивачем у позовній заяві, в частині щодо нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Тому позовна вимога у цій частині задоволенню не підлягає.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно зі ст. 30 Закону №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
За вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Європейським судом з прав людини від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.п. 268, 269).
Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
До матеріалів справи на підтвердження складу та розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії:
- договору про надання правової допомоги від 03.08.2021 №01-02/2021;
- додатку №1 до договору про надання правової допомоги №01-02/2021 від 03.08.2021;
- акта наданих послуг від 26.10.2021;
- ордеру серії ВС №1085116 від 28.10.2021;
- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ№001880;
- розрахунку розміру наданої професійної правничої (правової) допомоги від 03.08.2021.
Відповідно до умов договору №01-02/2021 від 03.08.2021, укладеного між адвокатом Приймою надією Андріївною (надалі - адвокат) з однієї сторони та ОСОБА_1 (надалі-клієнт) з іншої сторони, зокрема п. 1.1. даного договору, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати клієнту професійну правничу (правову) допомогу по стягненню невиплачених сум грошового забезпечення та всіх інших сум за період проходження публічної (військової) служби та звільнення, в обсязі та на умовах, визначених даним договором.
Судом встановлено, що ордер від 28.10.2021 серії ВС1085116 видано на підставі договору №01-02/2021 від 03.08.2021 адвокату Приймі Н.А.
Зі змісту акта наданих послуг від 26.10.2021 з'ясовано, що адвокат надав такі послуги із зазначенням ціни наданої послуги:
- юридична консультація - 1000 грн.;
- підготовка до написання позовної заяви (аналіз законодавства і судової практики, написання та подання/відправлення адвокатського запиту) - 2000 грн.;
- складання та написання позовної заяви - 3000 грн.
Загальна ціна за надані послуги становить 6000,00 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вказавши, що позивачем не подано документів, які б підтверджували виконання адвокатських робіт, тому вимога щодо стягнення таких витрат у розмірі 6000 гривень задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові 21.01.2021 №280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Суд, вирішуючи питання співмірності витрат адвоката, заявлених до стягнення, зазначає, що ст. 134 КАС України не позбавляє права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 КАС України щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Дослідивши вказані вище письмові докази суд вважає за необхідне зменшити розмір стягуваних судових витрат.
У цій справі, суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими ч. 5 ст. 134 КАС України, виходить із такого:
- дана справа відноситься до справ незначної складності;
- розгляд справи проведено без участі сторін у порядку письмового провадження;
- позов носить немайновий характер;
- дана справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання;
- по аналогічних правовідносинах наявна численна судова практика.
Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відтак, суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, а тому належить зменшити до 1500,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково.
Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації невикористаної за 2016 - 2017 роки додаткової відпустки як учаснику бойових дій станом на день звільнення з військової служби - 19.06.2017.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5; місцезнаходження: АДРЕСА_2) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію невикористаної за 2016 - 2017 роки додаткової відпустки учаснику як бойових дій станом на день звільнення з військової служби - 19.06.2017 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_3 щодо нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 19.06.2017 у неповному обсязі.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5; місцезнаходження: АДРЕСА_2) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 19.06.2017 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу (базового місяця) відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5; місцезнаходження: АДРЕСА_2) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по день її фактичної виплати та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2017 роки по день її фактичної виплати, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ від 19.10.2000 та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5; місцезнаходження: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) 1500 (одну тисячу п'ятсот) гривень рівно витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 19.07.2022
Суддя Потабенко В.А.