Справа № 487/7203/21
Провадження № 2/487/749/22
07 липня 2022 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Сердюк О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон», Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
11 жовтня 2021 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон», Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якій позивач просить: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 26.06.2019 за № 15074 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість в розмірі 14231,44 грн. Витрати по справі покласти на відповідача.
Позовна заява мотивована тим, що виконавчий напис приватного нотаріуса є протиправним, тобто такий, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства та не підлягає виконанню, оскільки: виконавчий напис вчинено на договорі, якій не посвідчений нотаріально, заборгованість не є безспірною.
18 жовтня 2021 року постановлено ухвалу про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису.
18 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання, витребувано докази.
11 листопада 2021 року до суду надійшли пояснення представника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, відповідно до яких, на виконання постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. від 15.09.2021 (ВП №59565329) про звернення стягнення з позивача боргу в сумі 13149,55 грн на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» з 01.10.2020 року здійснювалось відрахування з пенсії Позивача у розмірі 20%. У зв'язку з винесенням ухвали Заводським районним судом м. Миколаєва від 18.10.2021, відрахування з пенсії позивача зупинено з 01.11.2021 року. За період з 01.10.2020 року по 31.10.2021 року стягнуто з пенсії Позивача 1335,76 грн, які пере направлені на рахунок приватного виконавця.
23.05.2022до суду надійшли витребувані у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. копії матеріалів виконавчого провадження ВП №59565329.
До судового засідання позивач подав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує і просить задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, причини не повідомив, відзиву не подав.
Треті особи в судове засідання не з'явилися, причини не повідомили.
У відповідності до положень ст. 280-281 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення по справі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку:
Судом встановлено, що 26 червня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. (Далі - приватний нотаріус) вчинено виконавчий напис № 15074, про звернення стягнення з громадянина України, яким є ОСОБА_1 , який є боржником за Кредитним договором №26251019525998 від 23.12.2014 року, укладеним з АТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованості за Кредитним договором №26251019525998 від 23.12.2014 року. Стягнення заборгованості проводиться за період з 20 червня 2018 року по 20 червня 2019 року. Сума заборгованості становить 13731,44 грн. За вчинення виконавчого напису стягнуто зі стягувача 500,00 грн., які пілягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума яка підлягає стягненню складає 14231,44 грн
16.07.2019 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 15074 від 26.06.2019, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість.
15.09.2021 виконавчий документ передано на виконання до підприємства, установи, організації. Підстава: згідно з відомостями наданими ПФУ, ДФС у відповідь на запит приватного виконавця щодо отримання боржником доходів, що боржник отримує дохід від особи, якою є: Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське товариство «Нібулон» (Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Каботажний Спуск, буд. 1).
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Позивач вважає, що спірний виконавчий напис не відповідає вимогам, оскільки нотаріуси позбавлені права вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, які нотаріально не посвідчені та не забезпечені іпотекою. Кредитний договір з відповідачем, який був наданий нотаріусу не був посвідчений нотаріально.
Перевіряючи наявність підстав для задоволення позову суд враховує, що відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчиняючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).
Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Стаття 50 Закону України "Про нотаріат" передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача, з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Отже, підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.
При вчиненні спірного виконавчого напису приватний нотаріус керувався зокрема пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.
Пунктом 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), передбачено, що для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.".
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.
Резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі N 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 24 листопада 2017 року N 92.
Тобто на день вчинення оскаржуваного виконавчого напису (26 червня 2019 року) п. 2 Переліку, яким керувався приватний нотаріус, був визнаний незаконним та не підлягав застосуванню.
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Отже, вчиняючи виконавчий напис № 15074 від 26.06.2019 року приватний нотаріус не врахував, що цей час не передбачалось вчинення виконавчих написів про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних договорів, не посвідчених нотаріально.
Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17.
Кредитний договір, укладений між ОСОБА_1 та АТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» № №26251019525998 від 23.12.2014 року, на якому вчинено виконавчий напис № 15074, не посвідчений нотаріально, що дає підстави для визнання цього виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (Постанова ВП Верховного Суду від 21.09.2021 № 910/10374/17).
Враховуючи викладене, даючи оцінку наданим доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 908,00 грн. та за подання заяви про забезпечення позову - 454,00 грн.
Враховуючи що позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 908,00 грн., за заяву про забезпечення позову - 454,00 грн., а всього 1 362,00 грн.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. 26 червня 2019 року, якийзареєстрований в реєстрі за № 15074, про звернення стягнення з громадянина України, яким є ОСОБА_1 , який є боржником за Кредитним договором №26251019525998 від 23.12.2014 року, укладеним з АТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованості за Кредитним договором №26251019525998 від 23.12.2014 року у сумі 13731,44 грн., за вчинення виконавчого напису 500,00 грн., а всього 14231,44 грн.
Стягнути зАКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 362,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, апеляційної скарги, якщо їх не буде подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», ЄДРПОУ: 14282829, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.
Треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна, адреса: 02094, місто Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, офіс 19.
Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон», адреса: 54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, буд. 1.
Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, адреса:54020, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1.
Повне судове рішення складено 07 липня 2022 року.
Суддя: З.М.Сухаревич