Справа № 2-228/2002
Провадження № 6/521/187/22
19 липня 2022 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Мирончук Н.В.,
секретаря судового засідання - Манюк Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у цивільній справі № 2-228/2002 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання доньки,
В провадженні Іллічівського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 2-228/2002 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання доньки.
ОСОБА_4 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Вимога вмотивована тим, що рішенням Іллічівського районного суду м. Одеси, позовні вимоги у вказаній вище цивільній справі задоволено, а на виконання вказаного рішення стягувачу - ОСОБА_2 було видано виконавчий лист № 2-228/2002.
Також, заявник вказує, що в провадженні Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), перебувало виконавче провадження №44298072, від 06.08.2014 року, за виконавчим листом № 2-228/2002 щодо стягнення зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 14.01.2002 року в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, до повноліття доньки, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У відповідь на заяву щодо видачі розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, 31 серпня 2020 року, на адресу стягувача надійшла постанова начальника Другого Малиновського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса), від 07 серпня 2020 року та розрахунок заборгованості із сплати аліментів, від 07 серпня 2020 року.
З зазначених документів стягувачу ОСОБА_1 стало відомо, що 15 листопада 2017 року була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 44298072, на підставі пункту 7 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Проте, постановою Другого Малиновського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса), від 27 січня 2021 року було скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження № 44298072, від 15.11.2017 року і порушене право стягувача було відновлено.
Однак, з даних Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) стягувачу стало відомо, що 18 травня 2022 року, знову була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 44298072, за пунктом 13 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки за відновленим виконавчим провадженням оригінал виконавчого листа для подальшого примусового виконання виконавцю повернутий не був.
У стягувача виконавчий документ також відсутній, оскільки при закінченні виконавчого
провадження за пунктом 7 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець повинен був повернути його до суду, який його видав.
З вищенаведених документів слідує, що оригінал виконавчого листа втрачено, а рішення суду, на підставі якого його було видано, не було виконано.
Як вказала заявник, на теперішній час за зазначеним виконавчим листом існує непогашена заборгованість за аліментами, а тому є необхідність у поновленні строку для пред'явлення цього виконавчого документа до виконання.
Заявниця просила про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у цивільній справі № 2-228/2002 та про видачу дубліката виконавчого листа № 2-228/2002.
На думку заявника, причини втрати виконавчого листа № 2-228/2002, виданого Малиновським районним судом м. Одеси, щодо боржника ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання доньки та пропуску строку для його пред'явлення до виконання є поважними, оскільки вони є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення ОСОБА_1 .
Учасники процесу в судове засідання не з'явились.
Заявниця до суду надала заяву про розгляд справи без її участі, вимоги заяви підтримала, просила її задовольнити.
Суд, перевіривши доводи заявника, приходить до наступного висновку.
Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що в провадженні Іллічівського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 2-228/2002 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання доньки.
Рішенням Іллічівського районного суду м. Одеси, позовні вимоги у вказаній вище цивільній справі задоволено, а на виконання вказаного рішення стягувачу було видано виконавчий лист № 2-228/2002
12.03.2010 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».
06.08.2014 року Другим Малиновським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), було відкрито виконавче провадження №44298072 за виконавчим листом № 2-228/2002 про стягнення зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 14.01.2002 року в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, до повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Проте, 15 листопада 2017 року була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 44298072, на підставі пункту 7 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Однак, на час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 44298072, існувала заборгованість по несплаті аліментів, виконавцем не був проведений розрахунок заборгованості із сплати аліментів по день повноліття дитини.
07 серпня 2020 року постановою начальника Другого Малиновського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса), було зобов'язано старшого державного виконавця Худіну О.В. провести розрахунок заборгованості зі сплати аліментів по день повноліття дитини.
07 серпня 2020 року старшим державним виконавцем Худіною О.В. було проведено розрахунок заборгованості ОСОБА_3 зі сплати аліментів на утримання доньки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до повноліття доньки, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно до вказаного розрахунку, заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів на утримання доньки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до повноліття доньки, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , становить 59699,55грн.
27 січня 2021 року старшим державним виконавцем Худіною О.В. було скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження № 44298072.
Проте, 18 травня 2022 року старшим державним виконавцем Другого Малиновського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) Кодосом О.А. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 44298072 на підставі того, що виконавчий лист у відділі відсутній.
При закінченні виконавчого провадження за пунктом 7 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець повинен був повернути виконавчий лист до суду, який його видав.
Проте, доказів того, що після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 44298072 на підставі пункту 7 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавцем оригінал виконавчого листа був повернутий до суду, відсутні.
Стягувачу виконавчий документ також виконавцем не направлявся.
Вказане свідчить про втрату виконавчого листа № 2-228/2002, виданого Малиновським районним судом м. Одеси щодо боржника ОСОБА_3 про стягнення з нього аліментів на утримання доньки.
Таким чином, з вищенаведених документів вбачається, що рішенням суду стягнуто аліменти на утримання доньки, ОСОБА_5 , до її повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Строк для стягнення аліментів сплив 06.11.2017 року, але на вказану дату існує заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів, яка становить 59699,55грн., оригінал виконавчого листа втрачено, а рішення суду, на підставі якого його видано, не було виконано.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання.
Пунктом 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
В Рішенні Конституційного Суду України, від 26 червня 2013 року, № 5-рп/2013 по справі № 1-7/2013 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
У відповідності до ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції.
Відповідно до § 51-53 рішення ЄСПЛ у справі «Іванов проти України», від 15 жовтня 2009 року (заява № 40450/04), право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.
Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.
Згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу.
Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.
Конституційний Суд України в Рішенні, від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 зробив висновок, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду, від 21 серпня 2019 року, по справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив, або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа, суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».
За змістом ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.
Згідно ст. 123 вказаного вище Кодексу, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За приписами ст. 124 ЦПК України, строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Враховуючи те, що за виконавчим листом №2-228/2002 існує непогашена заборгованість за аліментами на утримання доньки, а тому є необхідність у поновленні строку для пред'явлення цього виконавчого документа до виконання.
Виходячи з системного аналізу наведених норм права та доказів наданих заявником до суду, суд приходить до висновку про наявність підстав для поновлення заявнику строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 в частині поновлення строків пред'явлення до виконання виконавчого листа у цивільній справі № 2-228/2002 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання доньки, так як причини пропуску строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2-228/2002, щодо боржника ОСОБА_3 є поважними та не залежали від волевиявлення заявника.
Як вбачається з матеріалів справи, причини втрати виконавчого листа №2-228/2002, виданого Іллічівським районним судом м. Одеси, щодо боржника ОСОБА_3 та пропуску строку для його пред'явлення до виконання є поважними, оскільки вони є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення ОСОБА_4 .
Отже, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові, від 21 серпня 2019 року, по справі № 2-836/11(провадження № 14-308цс19), заява ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку.
За змістом приписів п. 17.4 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, в новій редакції, про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала.
За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір, у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При зверненні до суду з заявою, судовий збір заявником було сплачено.
Оскільки повно та всебічно дослідивши обставини справи, суд встановив, що оригінал виконавчого листа втрачено, рішення в добровільному порядку боржником не виконано і не втратило своєї законної сили, то суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого листа.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 в частині видачі дубліката виконавчого документу у цивільній справі № 2-228/2002 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання доньки.
На підставі викладеного, керуючись ЗУ «Про виконавче провадження», ст. ст. 123 - 124, 433 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі № 2-228/2002 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання доньки, задовольнити.
Поновити строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2-228/2002, виданого 23.01.2002 року Іллічівським районним судом м. Одеси, щодо боржника ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , у цивільній справі № 2-228/2002 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання доньки.
Видати ОСОБА_1 дублікат виконавчого листа № 2-228/2002, виданого 23.01.2002 року Іллічівським районним судом м. Одеси, щодо боржника ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 .
Ухвала може бути оскаржена, в порядку та строки, передбачені ст. ст. 353-355 ЦПК України.
Суддя: Н.В. Мирончук
19.07.22