рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
Справа № 495/4156/22
Номер провадження 2/495/1746/2022
12 липня 2022 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Боярського О.О.,
за участі секретаря судових засідань Гасанзаде М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності в порядку спадкування, -
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.
До Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Маразліївської сільської ради у якій позивач просить суд визнати за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 6,283 га у межах згідно з планом, що розташована на території Монашівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, масив НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , масив НОМЕР_3 , ділянка № НОМЕР_4 , цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Обґрунтовуючи позов зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) видане повторно 16 лютого 2022 року, серія НОМЕР_5 , відповідний актовий запис № 334.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 6,283 га у межах згідно з планом, що розташована на території Монашівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, масив НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , масив НОМЕР_3 , ділянка № НОМЕР_4 , цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Вказана земельна ділянка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на прав приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-ОД №021176.
За життя спадкодавець ОСОБА_2 склав заповіт від 19 лютого 2003 року, реєстраційний номер ВАЕ №219361, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сминтиною І.В,., зареєстрований в реєстрі за №522, відповідно до якого на випадок своєї смерті, належні йому земельні ділянки, масив 1, ділянка № НОМЕР_2 , масив НОМЕР_3 , ділянка № НОМЕР_4 , цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, заповів ОСОБА_1 .
Позивач ОСОБА_1 постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується довідкою Маразліївської сільської ради.
Протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, позивач не відмовлявся від спадщини.
Позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва на спадщину у зв'язку з тим, що у позивача відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.
Таким чином позивач є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_2 за заповітом, та у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України є таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 .
Інших спадкоємців, які б вчинили дії, що свідчать про прийняття спадщини або мають право на обов'язкову частку у спадщині, не має.
Процесуальні дії.
Ухвалою суду від 24.06.2022 року провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Витребувано від другої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області копію спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
05.07.2022 року до канцелярії суду надійшла відповідь від завідувача другої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області Меьниченко М.М., що до майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкова справа не заводилась.
Ухвалою суду від 04.06.2022 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду по суті.
У судове засідання 11.07.2022 року сторони не з'явились.
11.07.2022 позивач ОСОБА_1 надав до суду заяву у якій просив справу розглядати у відсутність позивача.
05.07.2022 року до суду надійшла заява від Маразліївського сільського голови Топора В., відповідно до якої зазначається, що відповідач Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області позовні вимоги ОСОБА_1 визнає у повному обсязі, справу просить розплати без участі представника відповідача.
З'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню с заступних підстав.
Фактичні обставини справи встановлені судом.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) видане повторно 16 лютого 2022 року, серія НОМЕР_5 , відповідний актовий запис № 334.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 6,283 га у межах згідно з планом, що розташована на території Монашівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, масив НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , масив НОМЕР_3 , ділянка № НОМЕР_4 , цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Вказана земельна ділянка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на прав приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-ОД №021176, виданого на підставі рішення сесії ХХІІІ скликання Монашівської сільської ради народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області від 11 жовтня 2001 року №269 ХХІІІ. Акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №123.
За життя спадкодавець ОСОБА_2 склав заповіт від 19 лютого 2003 року, реєстраційний номер ВАЕ №219361, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сминтиною І.В,., зареєстрований в реєстрі за №522, відповідно до якого на випадок своєї смерті, належні йому земельні ділянки, масив 1, ділянка № НОМЕР_2 , масив НОМЕР_3 , ділянка № НОМЕР_4 , цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, заповів ОСОБА_1 .
Згідно довідки Маразліївської сільської ради від 22.06.2022 року №135, позивач ОСОБА_1 постійно проживав зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, на території Монашівської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 .
Протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, позивач не відмовлявся від спадщини.
Позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва на спадщину у зв'язку з тим, що у позивача відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.
Таким чином позивач є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_2 за заповітом, та у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України є таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 .
Інших спадкоємців, які б вчинили дії, що свідчать про прийняття спадщини або мають право на обов'язкову частку у спадщині, не має.
Згідно відповіді завідувача другої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області Меьниченко М.М., спадкова справа до майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилась.
Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.ст.1220, 1221,1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України та ч. 2 ст. 1 Земельного Кодексу України, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.
За змістом ст. 1296 ЦК України, оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.
Згідно пункту 10 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», та відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
У відповідності до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
28 травня 2020 року Верховний Суд України в своїй постанові по справі № 910/7164/19 виклав наступну правову позицію з приводу захисту цивільних прав.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Судом установлено, що, позивач є спадкоємцем за заповітом майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Також встановлено, що позивач на час відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , таким чином позивач у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України є таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, позивач не відмовлявся від спадщини.
Інших спадкоємців, які б вчинили дії, що свідчать про прийняття спадщини або мають право на обов'язкову частку у спадщині, не має.
Таким чином відсутність оригіналів правовстановлюючих документів у позивача, позбавляє його можливості отримати свідоцтво про право на спадщину у позасудовому порядку.
Висновки за результатами розгляду справи
Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до переконання про те, що позивачем обрано належний спосіб захисту свого права, а також з огляду на те, що в ході розгляду справи відповідач позовні вимоги ОСОБА_1 визнав, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 49, 200, 206, 247, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 6,283 га у межах згідно з планом, що розташована на території Монашівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, масив НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , масив НОМЕР_3 , ділянка № НОМЕР_4 , цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.О. Боярський