Справа № 420/4449/22
11 липня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язати вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2, в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 10.08.2020 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3270,52 гривень відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрі України від 17.07.2003 року №1078;
стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 3270,52 гривень за період 01.03.2018 року по 10.08.2020 року включно в сумі 95900,08 гривень відповідно до абзаців - 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженої (постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 подати звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 14.08.2000 по 10.08.2020 року він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2. У період період проходження служби йому не в повному обсязі була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення.
Позивач вказує, що 12.10.2020 року ним було надіслано заяву до відповідача з проханням виплатити індексацію грошового забезпечення. Відповідачем зазначено, що в межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення не було. Позивач звернувся до суду для вирішення спору. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2021 року у справі №420/12950/20 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) січень 2008 року. Відповідачем нараховано та виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно в сумі 81890,32 грн. (з урахуванням утриманого військового збору 1,5%), що підтверджується додатком №6 до позовної заяви. При цьому сума нарахованої індексації грошового забезпечення за лютий 2018 року склала 4258,75 грн.
Разом з тим, позивач вказує, що за період з 01.03.2018 по 10.08.2020 відповідачем виплачено тільки поточну індексацію грошового забезпечення в сумі 3599,58 грн. Проте відповідачем в порушення абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" не виплачено щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 3270,52 грн. в місяць на загальну суму 95900,08 грн. При цьому відновленням порушеного права позивача є саме стягнення на його користь різниці між належним розміром індексації грошового забезпечення та вже виплаченим відповідачем розміром індексації грошового забезпечення.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує встановлене статтею 43 Конституції України право позивача на заробітну плату, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою від 14.03.2022 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Вказаною ухвалою судом вирішено проводити розгляд справи в порядку, визначеному ст.262 КАС України.
Копія ухвали суду від 14.03.2022 року та копія позову з додатками направлена засобами поштового зв'язку на адресу відповідача: АДРЕСА_2, проте поштове направлення повернуто на адресу суду.
Також копія ухвали суду від 14.03.2022 року та копія позову з додатками направлена засобами електронного зв'язку на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідно до звіту про доставку, доставлено відповідачу 24.03.2022 року.
У встановлений в ухвалі суду від 14.03.2022 року строк, відповідачем відзив на адміністративний позов не подано.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 4 ст.159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази, судом встановлено наступні факти та обставини.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №167 від 10 серпня 2020 року майора ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 10.08.2020 року.
Судом встановлено, що позивач звертався до військової частини НОМЕР_2 з заявою від 30.09.2020 року стосовно виплати індексації за період з 01.01.2016 року по 29.02.2018 року.
Листом від 27.10.2020 №350/303/2/1559 військовою частиною НОМЕР_2 надано позивачу відповідь про відсутність підстав для виплати індексації за заявлений період та надано довідку про грошове забезпечення.
З довідки, виданої військовою частиною НОМЕР_2, судом встановлено, що позивачу у період з березня 2018 по листопад 2018 року індексація не виплачувалась, а з грудня 2018 року по серпень 2020 року індексація грошового забезпечення виплачена в розмірі 3599,58 грн.
Також з наданої довідки вбачається, що з березня 2018 року посадовий оклад позивача змінився з 910 гривень до 4090,00 гривень, подальше підвищення посадового окладу позивача відбулось у липні 2019 року до 4510,00 гривень.
Також судом встановлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/12950/20 від 13.05.2021 року військовою частиною НОМЕР_2 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 16.01.2016 рокуо по 29.02.2018 року в розмірі 81890,32 грн.
Вважаючи бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 03.06.2020 року протиправною, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Вирішуючи спір що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції чинній станом на дату звернення позивача до суду) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст. 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" регламентовано, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно ст.18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
В силу ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Так, Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Згідно зі статтею 1 цього індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Частинами 1 та ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Приписами ч.2 ст.5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Законом України № 76-VIII від 28.12.2014 року статтю 5 доповнено частиною шостою, якою визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно ч. 6 ст. 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" в редакції Закону України № 2148-VIII від 03.10.2017 року чинній з 11.10.2017 року проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Статтею 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
За приписами статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Законом № 911-VIII від 24.12.2015 року, який набув чинності 01.01.2016 року внесено зміни у частині першій статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 15, ст. 111) цифри "101" замінити цифрами "103".
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015 року індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Згідно п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абз. 2 цього пункту.
Постановою КМ № 77 від 11.02.2016 внесено зміни в абзаці другому пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, та цифри "101" замінено цифрами "103.
Абзац другий пункту 1-1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 77 від 11.02.2016 - застосовується з 01.01.2016.
Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.
Відповідно до п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Відповідно до п. 5 Порядку № 1078 (в редакції Постанови КМ № 141 від 28.02.2018 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у п. 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Крім того на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Положеннями Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до підприємства, установи, організації.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Такий правовий висновок також міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17.
Наведене підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справах "Кечко проти України", "Ромашов проти України", "Шевченко проти України".
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v.Croatia) зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Такі посилання відповідача порушують гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном, з огляду на те, що чинне правове положення передбачає індексацію грошового забезпечення, відтак, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в проведенні індексації, доки відповідні положення є чинними.
Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).
Така ж правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Отже, за змістом позовної заяви позивач стверджує, що відповідач усупереч приписам пункту 5 Порядку №1078 з 1 березня 2018 року не виплачував йому фіксовану суму індексації грошового забезпечення в розмірі: 3270,52 грн в місяць.
У цьому контексті насамперед суд зауважує, що позовні вимоги ОСОБА_1 про застосування щомісячної фіксованої індексації ґрунтуються на положеннях Порядку №1078 у редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Так, Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядок №1078 у період існування спірних правовідносин (з 1 березня 2018 року до 10 серпня 2020 року) не містили в собі такого поняття як «фіксована сума індексації».
Зазначений термін використовувався у додатку 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів» до Порядку №1078, однак лише у редакції, яка діяла до 15 грудня 2015 року.
Крім цього, судом встановлено, що за офіційними даними Державної служби статистики України у березні 2018 року щодо лютого того ж року індекс споживчих цін становив 101,1 відсотки, а поріг індексації розрахований наростаючим підсумком з 1 березня 2018 року до листопада 2018 року включно не перевищив 103 відсотки.
А саме згідно інформації Держстату України, розміщеному на їх офіційному вебсайті, про індекс споживчих цін, :
- індекс споживчих цін у березні 2018 склав 101,1;
- індекс споживчих цін у квітні 2018 року склав 100,8;
- індекс споживчих цін у травні 2018 року склав 100,0;
- індекс споживчих цін у червні 2018 року склав 100,0;
- індекс споживчих цін у липні 2018 року склав 99,3;
- індекс споживчих цін у серпні 2018 року склав 100,0;
- індекс споживчих цін у вересні 2018 року склав 101,9.
- індекс споживчих цін у жовтні 2018 року склав 101,7.
Відповідно до положень Порядку № 1078, розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за базовим.
Оскільки березень 2018 року є базовим місяцем, індекс споживчих цін у листопаді 2018 року склав 103,7 (1,008*1,00*1,00*0,993*1,00*1,019*1,017*100).
Отже, індекс споживчих цін не перевищував 103% до листопада 2018 року.
У листопаді ж 2018 року індекс споживчих цін за вказаний місяць складав 103,7%.
З урахуванням положень Порядку № 1078, оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складає 103,7%, то у наступному місяці і підлягало індексації грошове забезпечення позивача.
Враховуючи, що з квітня 2018 року по жовтень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складав 103,7, а отже індексації грошове забезпечення позивача підлягало в наступному місяці, тобто у грудні 2018 року, суд дійшов висновку, що підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 відсутні.
Як вже встановлено судом, за період з 01 грудня 2018 року по 03 червня 2020 року сума виплаченої індексації грошового забезпечення позивача склала 3599,58 грн.
Як вже вказано судом, пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.
Судом встановлено, що розмір виплаченої військовою частини А2171 позивачу індексації грошового забезпечення:
- у грудні 2018 року склав 71,08 грн.;
- у січні 2019 року склав 71,08 грн.;
- у лютому 2019 року склав 134,47 грн.;
- у березні 2019 року склав 134,71 грн.;
- у квітні 2019 року склав 134,71 грн.;
- у травні 2019 року склав 134,71 грн.;
- у червні 2019 року склав 206,72 грн.;
- у липні 2019 року склав 206,72 грн.;
- у серпні 2019 року склав 206,72 грн.;
- у вересня 2019 року склав 206,72 грн.;
- у жовтні 2019 року склав 206,72 грн.;
- у листопаді 2019 року склав 206,72 грн.;
- у грудні 2019 року склав - 216,51 грн;
- у січні 2020 року склав - 216,51 грн.;
- у лютому 2020 року склав - 216,51 грн.;
- у березні 2020 року склав - 216,51 грн.;
- у квітні 2020 року склав - 216,51 грн.;
- у травні 2020 року склав - 216,51 грн.;
- у червні 2020 склав - 216,51 грн.;
- у липні 2020 склав - 216,51 грн.;
- у серпні 2020 склав - 226,29 грн.
З урахуванням інформації Держстату України про індекси споживчих цін на товари та послуги у 2018, 2019, 2020 роках:
- індекс споживчих цін (коефіцієнт індексації) у грудні 2018 року склав 103,70%;
- індекс споживчих цін у січні 2019 року склав 103,70%;
- індекс споживчих цін у лютому 2019 року склав 103,70%;
- індекс споживчих цін у березні 2019 року склав 107,00%;
- індекс споживчих цін у квітні 2019 року склав 107,00%;
- індекс споживчих цін у травні 2019 року склав 107,00%;
- індекс споживчих цін у червні 2019 року склав 107,00%;
- індекс споживчих цін у липні 2019 року склав 110,30 %;
- індекс споживчих цін у серпні 2019 року склав 110,30 %;
- індекс споживчих цін у вересні 2019 року склав 110,30 %;
- індекс споживчих цін у жовтні 2019 року склав 110,30 %;
- індекс споживчих цін у листопаді 2019 року склав 110,30 %.
- індекс споживчих цін у грудні 2019 року склав 110,30 %.
- індекс споживчих цін у січня 2020 року склав 110,30 %.
- індекс споживчих цін у лютому 2020 року склав 110,30 %.
- індекс споживчих цін у березні 2020 року склав 110,30 %.
- індекс споживчих цін у квітні 2020 року склав 110,30 %.
- індекс споживчих цін у травні 2020 року склав 110,30 %.
- індекс споживчих цін у червні 2020 року склав 110,30 %.
- індекс споживчих цін у липні 2020 року склав 110,30 %.
- індекс споживчих цін у серпні 2020 року склав 110,30 %.
Як вже вказано вище, відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Аналогічні положення визначені і у ч.5 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Відповідно до ст.7 Закону України "Про державний бюджет на 2018 рік" прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.
Отже, з у рахуванням приписів пункту 4 Порядку № 1078 та .5 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", у грудні 2018 року сума, яка перевищувала 1921,00 грн. не підлягала індексації.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про державний бюджет на 2019 рік" прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1921 гривня, з 1 липня - 2007 гривень, з 1 грудня - 2102 гривні.
Отже, з у рахуванням приписів пункту 4 Порядку № 1078 та ч.5 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", з січня 2019 року по червень 2019 сума, яка перевищувала 1921,00 грн. не підлягала індексації, а з липня 2019 року по листопад 2019 року не підлягала індексації сума, яка перевищувала 2007,00 грн., а з рудня 2019 року по червень 2020 року не підлягала індексації сума, яка перевищувала 2102,00 грн
Таким чином, судом встановлено, що сума індексації грошового забезпечення позивача у період з грудня 2018 року по серпень 2020 року склала 3599,58 грн. (71,08+71,08+71,08+134,71+134,71+134,71+134,71+206,72+206,72+206,72+206,72+206,72+216,51+216,51+516,51+216,51+216,51+216,51+216,51+299,29), а саме:
- у грудні 2018 року 71,08 грн. (103,70%*1921,00 грн.);
- у січні 2019 року 71,08 грн. (103,70%*1921,00 грн.);
- у лютому 2019 року 71,08 грн. (103,70%*1921,00 грн.);
- у березні 2019 року 134,71 грн. (107,00%*1921,00 грн.);
- у квітні 2019 року 134,71 грн. (107,00%*1921,00 грн.);
- у травні 2019 року 134,71 грн. (107,00%*1921,00 грн.).
- у червні 2019 року 134,71 грн. (107,00%*1921,00 грн.).
- у липні 2019 року 206,72 грн. (110,30 %*2007,00 грн.).
- у серпні 2019 року 206,72 грн. (110,30%*2007,00 грн.).
- у вересні 2019 року 206,72 грн. (110,30%*2007,00 грн.).
- у жовтні 2019 року 206,72 грн. (110,30%*2007,00 грн.).
- у листопаді 2019 року 206,72 грн. (110,30%*2007,00 грн.).
- у грудні 2019 року 216,51 грн. (110,30%*2102,00 грн.).
- у січні 2020 року 216,51 грн. (110,30%*2102,00 грн.).
- у лютому 2020 року 216,51 грн. (110,30%*2102,00 грн.).
- у березні 2020 року 216,51 грн. (110,30%*2102,00 грн.).
- у квітні 2020 року 216,51 грн. (110,30%*2102,00 грн.).
- у травні 2020 року 216,51 грн. (110,30%*2102,00 грн.).
- у липень 2020 року 216,51 грн. (110,30%*2102,00 грн.)
- у серпень 2020 року 299,29 грн. (110,30%*2197,00 грн.)
Зважаючи на встановлені за період з грудня 2018 року по серпень 2020 року індекси споживчих цін, оскільки індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, відповідачем було здійснено виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з грудня 2018 року по серпень 2020 року у вищевказаних розмірах.
Також судом встановлено, що у березні 2018 року посадовий оклад позивача збільшився з 970,00 грн до 4090,00 грн і, відповідно, підвищився його грошовий дохід.
Докази того, що розмір підвищення грошового доходу є нижчим за суму індексації, матеріали справи не містять.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, виходячи із фіксованої величини до періоду з 1 березня 2018 року до 10 серпня 2020 року.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.06.2022 року у справі №600/524/21-а.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21,22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язати вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ 08502712, адреса: вул. Магістральна. 37, м. Одеса, 65085).
Суддя П.П. Марин
.