Рішення від 11.07.2022 по справі 420/4453/22

Справа № 420/4453/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, бездіяльності та стягнення індексації

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2, в якому позивач просить:

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо застосування грудня 2015 року як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно;

стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 81056,27 гривень із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 14.10.2019 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4034,42 гривень відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4034,42 гривень за період з 01.03.2018 по 14.10.2019 включно в сумі 78472,78 гривень відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов'язати військову частину НОМЕР_2 подати звіт про виконання судового рішення.

Представник позивача вказує, що в період з 28.12.2010 року по 14.10.2019 року проходив службу проходив службу у військовій частині НОМЕР_2. У зазначений період відповідачем не в повному обсязі здійснювалось нарахування та виплата індексації грошового забезпечення. Індексація грошового забезпечення не виплачена станом і на день подання позову.

Представник позивача зазначає, що 24.02.2021 року позивачем було надіслано заяву до відповідача з проханням виплатити індексацію грошового забезпечення. У відповідь на заяву відповідачем зазначено, що в межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення не було. Базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року є грудень 2015 року. Позивач звернувся до суду для вирішення спору. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 року у справі №420/8700/21 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення.

Як зазначає представник позивача, відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) грудень 2015 року в сумі 4798,50 гри., що підтверджується повідомленням про надходження коштів. Проте відповідачем при встановлення місяця за яким починається обчислення індексації з споживчих цін (базового місяця) не враховано пункти 5 та 10-2 постанови Кабінет Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведена індексації грошових доходів населення" (далі - Порядок №1078) та правову позики Верховного Суду у постановах від 10 вересня 2020 року по справі №200/9297/19-а. від д липня 2020 року по справі №400/3017/19. Як наслідок, на переконання представника позивача, відповідачем визначено неправильний базовий місяць та виплачені індексацію грошового забезпечення в значно меншому розмірі, а саме: 4798,50 грн. замість 85927,85 грн. Таким чином сторони висловили протилежні позиції, що є очевидним свідчення- існування спору щодо аспекту визначення базового місяцю для нарахування виплати індексації. Відтак, ці позовні вимоги не можна вважати передчасними.

Також представник позивача вказує, що за період з 01.03.2018 року по 14.10.2019 року позивачу виплачена тільки поточна індексація грошового забезпечення в сумі 1467,75 грн. Проте відповідачем в порушення абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 ''Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" не виплачено на користь позивача щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення в розмірі 4034,42 грн. в місяць. Відповідачем за період з 01.03.2018 по 14.10.2019 не було виплачено позивачу щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення на загальну суму 78472,78 грн.

При цьому, за твердженням представника позивача, відновленням порушеного права позивача є саме стягнення на його користь різниці між належним розміром індексації грошового забезпечення та вже виплаченим відповідачем розміром індексації грошового забезпечення.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 09.03.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Від військової частини НОМЕР_2 05.07.2022 року за вх.№ 21377/22 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача зазначив, що наявні всі підстави для відмови в задоволенні позову.

Так, представник відповідача зазначає, що Командування військової частини НОМЕР_2 не погоджується з доводами позивача щодо застосування базового місяця січень 2008 року для проведення індексації грошового забезпечення позивача у період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, оскільки норма права, яка передбачає встановлення базового місця в залежності від місяця підвищення окладів, набрала чинності лише з грудня 2015 року, а тому застосування її для визначення індексації починаючи з базового місяця січень 2008 року буде суперечити закріпленому в статті 58 Конституції України принципу дії нормативно-правового акту в часі, відповідно до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип требо розуміти так, що дія нормативно-правового акту починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт. під час дії якого вони настали або мали місце. Отже, внаслідок змін до п. 5 Порядку № 1078 факт підвищення окладу військовослужбовця для визначення базового місяця для проведення індексації його грошового забезпечення може враховуватися, починаючи з грудня 2015 року.

Також представник відповідача зазначає, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі 1 Іостанова № 704). Відповідно до п. 4 Постанови № 704 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Таким чином, Постановою № 704 визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців. Враховуючи норми п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення у зв'язку з підвищенням посадового окладу позивача відповідно до Постанови № 704 індекс споживчих цін у березні 2018 року рівний 1 та індексація грошового забезпечення йому не нараховувалася. Разом з тим, згідно із абз. 2 п. 5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018 року становив 101.1%. в квітні 2018 року становив 100,8%, в травні 2018 року 100,0%, в червні 100,0%, в липні 99,3%, в серпні 100,0%, в вересні 101,9%, в жовтні 101,7%. Отже, лише у жовтні 2018 року було перевищено поріг індексації у 103%. Вказані відсоткові показники індексу інфляції за жовтень 2018 року були опубліковані у листопаді 2018 року. Враховуючи положення п. 1-1 Порядку № 1078, індексацію грошового забезпечення слід проводити з 01 грудня 2018. як першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Таким чином, на переконання представника відповідача, враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.10.2019, так як вона була нарахована та виплачена під час проходження військової служби, що підтверджується довідкою від 28.06.2022 №789/д військової частини НОМЕР_2 про виплату індексації грошового забезпечення.

Також представник відповідача вказує, що застосування січня 2008 року як базового місяця щодо виплати військовою частиною НОМЕР_2 позивачу індексації грошового забезпечення є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки нарахування сум є виключними дискреційними повноваженнями військової частини.

Разом з тим, представник відповідача звертає увагу на те, що розрахунок фіксованої суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 14.10.2019 року, складений представником позивача, жодним чином не відповідає дійсності та проведений невірно, у зв'язку із тим, що представник позивача не врахував положення законодавства при підвищенні посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер при визначенні базового місяця.

Крім того, представник відповідача зазначає, що відповідно до статті 61 Конституції України «Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення». 28 вересня 2021 року Одеським окружним адміністративним судом у справі №420/8700/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним дії та зобов'язання вчинити певні дії вже визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 в частині невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 14.10.2019 року та зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 14.10.2019. 23 грудня 2021 року, на виконання Рішення Одеського окружного адміністративного по справі №420/8700/21, військовою частиною НОМЕР_2 було нараховано та виплачено ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення.

З огляду на викладене, представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №252 від 15.10.2019 року, позивач звільнений з військової служби наказом № 36-РС від 11 жовтня 2019 року та з 14 жовтня 2019 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

16 лютого 2021 року позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_2, в якій, зокрема, просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року; провести перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення (враховуючи фіксовану суму індексації за березень 2018 року) за період з 01.03.2018 року по 14.10.2019 року. Також позивач просив вказати місяці для обчислення індексу споживчих цін (базові місяці) та щомісячну фіксовану суму індексації грошового забезпечення у відповідності до Постанови КМУ від 17.07.2003 року № 1078 за період з 01.12.2015 року по 14.10.2019 року та надати відповідні довідки про розміри виплати індексації грошового забезпечення.

Листом від 29 квітня 2021 року за вих. № 859 відповідач надав позивачу відповідь, в якій повідомив, що за період з 01.12.2015 року по 14.10.2019 року базовими місяцями для розрахунку індексації грошового забезпечення були грудень 2015 року та березень 2018 року, індексацію грошового забезпечення відповідно до телеграми директора Департаменту фінансів Міністерства оборони необхідно здійснювати з квітня 2018 року та надано довідки про розмір виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 14.10.2019 року.

Також судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до військової частини НОМЕР_2, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії щодо застосування грудня місяця 2015 року як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року;

- зобов'язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року в сумі 85927, 84 грн. із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;

- визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 14.10.2019 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4034,42 грн. відповідно до абзаців 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;

- зобов'язати нарахувати та виплатити щомісячну фіксовану індексацію 4034,42 грн. за період з 01.03.2018 року по 14.10.2019 року включно в сумі 78472,78 грн. відповідно до абзаців 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року, у справі №420/8700/21 ухваленим в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження, частково задоволена позовна заява ОСОБА_1 .

Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 рік включно.

Водночас, суд першої інстанції відмовляючи у задоволені інших позовних вимог виходив з того, що вони заявлені передчасно та позивачем не надано доказів того, що в цій частині вже порушені його права, адже предметом спору є бездіяльність відповідача, який не проводив нарахування індексації..

Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2021 року у справі №420/8700/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі №420/8700/21 залишено без змін.

Як вказано в адміністративному позові, підтверджено відповідачем у відзиві, та відповідно до повідомлення АТ «ОЩАДБАНК», ОСОБА_1 23.12.2021 року виплачено індексацію грошового забезпечення в розмірі 4798,50 грн.

Не погоджуючись з діями відповідача позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ст.65 Конституції України, громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідності до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

В силу ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

У статті 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст.2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі: до 01 січня 2016 року - 101 відсоток, після 01 січня 2016 року - 103 відсотки (з 01 січня 2016 року набрав чинності Закон від 24 грудня 2015 року №911-VIII, яким внесено зміни до вказаного Закону, зокрема змінено відсоток порогу індексації в сторону збільшення).

Згідно з ч.1 ст.5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (ч.2 ст.5 Закону №1282-XII).

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч. 6 ст. 5 Закону №1282-XII).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства. (абз.8 п.4 Порядку №1078).

Згідно п.5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Виходячи зі змісту наведеної норми для проведення подальшої індексації з наступного за базовим місяцем здійснюється нове обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком до перевищення порогу індексації. При цьому сума підвищення доходу має перевищувати суму індексації, що має нараховуватись у місяці зростання доходу.

Згідно з п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, з аналізу наведених положень законодавства випливає, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.

Відповідно до вимог вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Крім того на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Згідно п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), у редакції Постанови № 1013 від 09.12.2015 року, яка набрала чинності з 15.12.2015 року та підлягала застосуванню з 01.12.2015 року, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, починаючи з 01.12.2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі військовослужбовець.

В той же час, відповідні зміни до Порядку № 1078 були внесені постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 року "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - Постанова № 1013).

Пунктом 1 вказаної постанови № 1013 передбачено підвищення з 01.12.2015 року посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників.

При цьому, підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто, постановою № 1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1- 3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.

Отже, з прийняттям постанови № 1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто, з 01.12.2015 року посадові оклади військовослужбовців не змінилися, а тому посилання представника відповідача на постанову № 1013 є неспроможними.

При цьому, відповідачем не надано жодного доказу щодо підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, у грудні 2015 року та січні 2016 року.

На момент виникнення оскаржуваних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 року № 1294, якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до п. 13 постанови № 1294 вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.

Постанова № 1294 діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01 березня 2018 року, тобто в період дії постанови № 1294 з 01.01.2008 року по 01.03.2018 року, розміри посадових окладів військовослужбовців був незмінним.

Таким чином, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, а отже твердження представника відповідача щодо правомірності застосування для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача грудня 2015 року є необґрунтованим.

Також позивач просить суд зобов'язати військову частину НОМЕР_3 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 81056,27 гривень із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

При цьому, згідно приписів ст. 164, 168 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту). Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Податкового кодексу України.

Тобто, відрахуванням військового збору із сум доходів є обов'язком податкового агента, проте безпосередньо пов'язане з нарахуванням (виплатою) таких доходів.

Стосовно визначення базового місяця, суд зазначає, що Верховний Суд у своїй практиці указував на те, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.

Зазначені висновки Суд виклав у постановах від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20.

Стосовно вимоги позивача зобов'язального характеру стосовно стягнення з відповідача суми індексації, суд зазначає, що стягненню підлягають нараховані але не виплачені суми.

Враховуючи те, що нарахування та виплата грошового забезпечення є компетенцією відповідача, а також необхідність вчинити дії, як податкового агента, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового зобовязання.

За таких підстав, позовні вимоги підлягаю задоволенню шляхом зобов'язання військову частину НОМЕР_2 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 рік включно, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року та виплатити з урахуванням вже виплачених сум.

Щодо вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 14.10.2019 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4034,42 гривень відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078; стягнення з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4034,42 гривень за період з 01.03.2018 по 14.10.2019 включно в сумі 78472,78 гривень відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до п.5 Порядку №1078 зі змінами згідно постанови Кабміну України Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів від 09.12.2015 №1013 (постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 грудня 2015 року) передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Враховуючи вищенаведене, вбачається, що підставою для прийняття індексу споживчих цін за 1 або 100 (фактично визначення базового місяця) є підвищення посадових окладів особи.

При цьому зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

З 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабміну України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Таким чином, для оскаржуваного періоду з березня 2018 до жовтня 2019 року включно індекс споживчих цін за 1 або 100 слід прийняти в березні 2018 року.

Статтею 4 Закону України № 1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (частина перша статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 911-VIII від 24.12.2015, який набрав чинності 01.01.2016).

Згідно офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) в квітні 2018 року становив 100,8%, в травні 2018 року 100,0%, в червні 2018 року 100,0%, в липні 2018 року 99,3%, в серпні 2018 року 100,0%, в вересні 2018 року 101,9%, в жовтні 2018 року 101,7%.

Отже, лише у жовтні 2018 року поріг індексації 103% (100,8% * 100,0% * 100,0% * 99,3% * 100,0% * 101,9% * 101,7% * 100) перевищено. При цьому оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, то індексацію необхідно проводити з грудня 2018 року (п.1-1 Порядку №1078).

Враховуючи зазначене, грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з березня 2018 року по листопад 2018 року індексації не підлягає. Наведене свідчить про безпідставність позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію доходу позивачу за вказаний період.

Суд звертає увагу, що виплата суми індексації за період з грудня 2018 року по день звільнення підтверджується позивачем.

При цьому розмір вказаної суми індексації відповідає положенням Закону України № 1282-XII та Порядку № 1078, що свідчить про відповідність дій відповідача чинним нормам законодавства України під час нарахування індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 14.10.2019.

Суд вважає необґрунтованими доводи представника позивача на те, що починаючи з березня 2018 року йому належить виплата фіксованої суми індексації грошового забезпечення в розмірі 4034,42 грн., оскільки їх сформовано на підставі помилкового трактування абз. 4,6 п. 5 Порядку № 1078 здійсненого із врахуванням, що до 01.03.2018 обрахунок індексації позивача мав здійснюватися із врахуванням січня 2008 року як базового місяця.

У цьому контексті насамперед суд зауважує, що позовні вимоги ОСОБА_1 про застосування щомісячної фіксованої індексації ґрунтуються на положеннях Порядку №1078 у редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Так, Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядок №1078 у період існування спірних правовідносин (з 1 березня 2018 року до 14 жовтня 2019 року) не містили в собі такого поняття як «фіксована сума індексації».

Зазначений термін використовувався у додатку 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів» до Порядку №1078, однак лише у редакції, яка діяла до 15 грудня 2015 року.

З урахуванням інформації Держстату України про індекси споживчих цін на товари та послуги у 2018, 2019 роках:

- індекс споживчих цін (коефіцієнт індексації) у грудні 2018 року склав 103,70%;

- індекс споживчих цін у січні 2019 року склав 103,70%;

- індекс споживчих цін у лютому 2019 року склав 103,70%;

- індекс споживчих цін у березні 2019 року склав 107,00%;

- індекс споживчих цін у квітні 2019 року склав 107,00%;

- індекс споживчих цін у травні 2019 року склав 107,00%;

- індекс споживчих цін у червні 2019 року склав 107,00%;

- індекс споживчих цін у липні 2019 року склав 110,30 %;

- індекс споживчих цін у серпні 2019 року склав 110,30 %;

- індекс споживчих цін у вересні 2019 року склав 110,30 %;

- індекс споживчих цін у жовтні 2019 року склав 110,30 %.

Як вже вказано вище, відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Аналогічні положення визначені і у ч.5 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Відповідно до ст.7 Закону України "Про державний бюджет на 2018 рік" прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.

Отже, з у рахуванням приписів пункту 4 Порядку № 1078 та .5 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", у грудні 2018 року сума, яка перевищувала 1921,00 грн. не підлягала індексації.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про державний бюджет на 2019 рік" прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1921 гривня, з 1 липня - 2007 гривень, з 1 грудня - 2102 гривні.

Отже, з у рахуванням приписів пункту 4 Порядку № 1078 та ч.5 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", з січня 2019 року по червень 2019 сума, яка перевищувала 1921,00 грн. не підлягала індексації, а з липня 2019 року по листопад 2019 року не підлягала індексації сума, яка перевищувала 2007,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що сума індексації грошового забезпечення позивача у період з грудня 2018 року по жовтень 2019 року склала 1470,75 грн. (71,08+71,08+71,08+134,71+134,71+134,71+134,71+206,72+206,72+206,72+99,47), а саме:

- у грудні 2018 року 71,08 грн. (103,70%*1921,00 грн.);

- у січні 2019 року 71,08 грн. (103,70%*1921,00 грн.);

- у лютому 2019 року 71,08 грн. (103,70%*1921,00 грн.);

- у березні 2019 року 134,71 грн. (107,00%*1921,00 грн.);

- у квітні 2019 року 134,71 грн. (107,00%*1921,00 грн.);

- у травні 2019 року 134,71 грн. (107,00%*1921,00 грн.).

- у червні 2019 року 134,71 грн. (107,00%*1921,00 грн.).

- у липні 2019 року 206,72 грн. (110,30 %*2007,00 грн.).

- у серпні 2019 року 206,72 грн. (110,30%*2007,00 грн.).

- у вересні 2019 року 206,72 грн. (110,30%*2007,00 грн.).

- у жовтні 2019 року 99,47 грн. (110,30%*2007,00 грн.) за 14 днів.

Зважаючи на встановлені за період з грудня 2018 року по жовтень 2019 року індекси споживчих цін, оскільки індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, відповідачем було здійснено виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з грудня 2018 року по жовтень 2019 року у вищевказаних розмірах.

Також судом встановлено, що у березні 2018 року посадовий оклад позивача збільшився з 760,00 грн до 3260,00 грн і, відповідно, підвищився його грошовий дохід.

Докази того, що розмір підвищення грошового доходу є нижчим за суму індексації, матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, виходячи із фіксованої величини до періоду з 1 березня 2018 року до 14 жовтня 2019 року.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.06.2022 року у справі №600/524/21-а.

За таких підстав, з урахуванням приписів чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

З огляду на відсутність доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги щодо встановлення судового контролю.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.07.2018 по справі №235/7638/16-а.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною дії військової частини НОМЕР_2 щодо застосування грудня 2015 року як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно.

Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 рік включно, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року та виплатити з урахуванням вже виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4, АДРЕСА_1)

Суддя П.П.Марин