Справа № 464/6753/21 Головуючий у 1 інстанції: Горбань О.Ю.
Провадження № 22-ц/811/4682/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
04 липня 2022 року року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Мікуш Ю.Р.
Суддів:Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.
Секретар:Савчук Г.В.
З участю: позивача ОСОБА_1 та її представника- адвоката Чайка А.М., представника відповідача-адвоката Жарського І.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів цивільну справу № 464/6753/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 29 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» про захист прав споживача, зобов'язання вчинити дії, відновлення залишку коштів на рахунку, визнання кредитної угоди недійсною, -
21 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до AT КБ «Приватбанк» про зобов'язання відповідача відновити залишок коштів на її картковому рахунку, припинити нарахування процентів, пені та інших штрафних санкцій за користування кредитним лімітом, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) по карткових рахунках, скасувати нараховані по картковому рахунку проценти, пеню та інші штрафні санкції за користування використаним кредитним лімітом, визнати недійсною кредитну угоду.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 15.01.2018 між нею та відповідачем існують договірні відносини, відповідно до яких відкрито картковий рахунок та вона отримала платіжну кредитну карту «Універсальна» та картку «Для виплат». Станом на 24.03.2021 сума кредитного ліміту по картці «Універсальна» становила 0,00 грн., залишок власних коштів становив 8015,80 грн.
24.03.2021 у ранішній час позивач, перебуваючи вдома за адресою АДРЕСА_1 побачила, що на її номер мобільного телефону в додатку «Приват 24» прийшло повідомлення «заявка на підключення переадресації викликів виконана». Проте, жодної переадресації вона не здійснювала. Вона негайно почала телефонувати на номер переадресації, де відповів автовідповідач, потім вона звернулась у AT КБ «Приватбанк» з метою заблокувати належні їй карткові рахунки, в AT «Київстар» з метою скасування переадресації. Однак о 06.44 год. шахрайським способом відбулось збільшення її кредитного ліміту, згідно інформації банку за паспортом споживача кредитування та з генерованого о 06.43 год. ключа Smart ID.
В подальшому, з карткових рахунків позивачки шахрайським способом здійснено перекази належних їй та отриманих кредитних коштів. На момент блокування позивачем рахунків, зловмисником перераховано на рахунки третіх осіб 8015,80 грн., що належали позивачу та 23 718,20 грн. кредитних коштів - разом 31 734 грн.
Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 29 листопада 2021 року в позові відмовлено.
Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконне та необґрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що жодних дій для здійснення переадресації не вчиняла. Про переадресацію дізналася із SMS повідомлення, що надійшло на її телефон. Згоди на переадресацію із її сторони не було, про що свідчать її дії одразу після отримання SMS повідомлень оператора зв'язку та банку. Вона вчинила всі необхідні у даній ситуації дії, передбачені п.6 розділу VI Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 та п.п. 2.1.4.5.6., п.п.2.1.4.5.8.. 2.1.4.5.9.. Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк».
Суд першої інстанції не дослідив яким чином було здійснено збільшення кредитного ліміту. Вважає, що збільшення кредитного ліміту по угоді № SAMDNWFC00040087164 від 15.01.2018 не було, а мало місце замовлення кредитної послуги у формі окремої угоди, здійснене 24.03.2021р. Судом не взято до уваги неодноразові звернення позивача до відповідача про припинення нарахування відсотків за користування кредитом (зокрема заяв позивача від 25.03.2021р. вх.№174-ВБ з проханням припинити нарахування відсотків, а також скріншот звернення в онлайн допомогу банку про припинення нарахування відсотків та, відповідно, відповіді банку від 13.04.2021р. №20.1.0.0.0/7-21047/9325, де вказується про нараховані відсотки і відмова у клопотанні про припинення їх нарахування.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити.
На виконання вимог ст.360 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту ЦПК) представником відповідача-адвокатом Жарським І.Р. надано суду відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві представник відповідача-адвокат Жарський І.Р. заперечує доводи апеляційної скарги, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим.
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Чайка А.М. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги представника відповідача адвоката Жарського І.Р., вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Матеріалами справи та судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «Приватбанк», користується послугами та розпоряджається коштами по платіжних картках «Універсальна» та картка для виплат.
24.03.2021 року з рахунку картки «Універсальна», що належить позивачу, відбувся переказ грошових коштів через Приват-24 на рахунки третіх осіб 8 015,80 грн., що належали позивачу та 23 718,20 грн. кредитних коштів-разом 31 734,00 грн.
24.03.2021 року о 06:41 год. на номер телефону позивача надійшло смс-повідомлення з текстом «заявка на підключення переадресації викликів виконана», що підтверджено скріншотом екрану телефона.
25.03.2021 року за заявою ОСОБА_1 зареєстровано кримінальне провадження за № 12021142070000210 за фактом заволодіння її грошовими коштами.
25.03.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Київстар» із заявою в який спосіб здійснено переадресацію з її телефонного номера на телефонний номер невідомої особи (шахрая). В подальшому позивач зверталася у банк про надання виписки про рух її коштів та іншими запитами, однак не отримала відповіді, хто саме та в який спосіб провів переадресацію викликів, що така операція (злам акаунта) призвела до шахрайських дій та заволодіння її коштами на користь третіх осіб.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції прописав, що технічно банк не несе відповідальності за операції, що виконуються з ПІН-кодом у додатку Приват-24, оскільки в такому випадку неможливо встановити, ким саме проведена операція, оскільки код відомий тільки власнику картки з його номера телефону, а тому призюмується, що операція виконана саме власником або з його дозволу особою, якій повідомлено ПІН-код.
З висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується, виходячи з того, що позивачем не надано доказів про блокування у ПрАТ «Київстар» її сім-картки, не ставилося позивачем звернення до ПрАТ «Київстар» чи видавався про дублікат телефонного номера, який є фінансовим номером позивача у АТ КБ «ПриватБанк» внаслідок якого мав місце переказ коштів, збільшення кредитного ліміту коштів без дозволу позивача. Суд зазначає, що вхід у Приват-24 був здійснений під авторизацією саме позивача. При даній процедурі клієнт вводить своє ім'я користувача і пароль та входить у Приват-24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і тільки після цього до банку надходить платіжне доручення, відповідно до якого банк здійснює переказ коштів. Зазначені дії можливо здійснити тільки з допомогою використання фінансового телефону та іншої особистої інформації, яка відома тільки позивачу.
Окрім цього, колегія суддів зазначає, що позивачу ОСОБА_1 відомо, що кошти поступили на рахунок невідомого з її пояснень ОСОБА_2 з призначенням платежу: оплата послуг через Приват-24. Однак, за весь період втрати коштів, позивач ОСОБА_1 не зверталася до одержувача коштів ОСОБА_2 про повернення таких. В суді апеляційної інстанції пояснила, що оскільки кошти перераховані банком без її відома, тому саме банк повинен нести відповідальність.
Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК) за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові ( володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
За змістом ст.1073 ЦК у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з пунктом 2 розділу УІ Положення № 705 про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених постановою правління НБУ від 05 листопада 2014 року емітент зобов'язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН-код або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.
За змістом пункту 5 розділу УІ Положення №705 користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним виконувалися.
Позивачем не оспорено в судовому порядку жодної із операцій здійсненої по картковому рахунку, як цього вимагає п.10 розділу УІІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, що затверджено постановою НБУ України від 05 листопада 2014 року. Правомірність проведеної операції до моменту оскарження презюмується.
Якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу ( ч.1 ст.1069 ЦК). Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлено договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ. Такої правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду у справі № 638/14040/15-ц від 21.03.2018 року дотримуються суди.
У постанові Верховного Суду від 07.12.2020 року у справі № 182/5175/16-ц прописано: « На позивача за зустрічним позовом покладено обов'язок нерозголошення (не розкриття) інформації за рахунком, паролів, ПІН-кодів, СVV-кодів, як і обов'язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення. Враховуючи, що операція з переказу спірних коштів була проведена в мережі Інтернет з підтвердженням платежу 3D Secure, списання коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача, а позичальник підтвердив факт надходження на його телефон відповідних повідомлень від АТ КБ Приватбанк, то останнє не повинно нести відповідальність за дану операцію.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 712/4463/16-ц, від 10 липня 2019 року у справі № 522/22780/15-ц, від 17 червня 2020 року у справі № 201/15185/16-ц.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.5 ст.81 ЦПК).
Враховуючи те, що судом першої інстанції встановлено фактичні обставини справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для скасування оскаржуваного рішення у суду немає.
ЄСПЛ прописав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення , його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України), рішення від 10 лютого 2010 року.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 29 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача, зобов'язання вчинити дії, відновлення залишку коштів на рахунках, визнання кредитної угоди недійсною залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 12 липня 2022 року.
Головуючий Ю.Р.Мікуш
Судді: Т.І.Приколота
Р.В.Савуляк