Справа № 309/4632/21
Іменем України
30 червня 2022 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),
суддів: Бисаги Т.Ю. і Фазикош Г.В., з участю секретаря Кекерчень М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хустського районного суду від 02 грудня 2021 року (у складі судді Довжанина М.М.) за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, -
ОСОБА_2 у листопаді 2021 р. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
Просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Вишківській селищній раді вчиняти дії - приймати рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1264 га для ведення особистого селянського господарства в с. Велятино, ур. «Думенці» Хустського району.
На обґрунтування заяви вказав, що рішенням Велятинської сільської ради Хустського району від 08.09.2020 р. йому надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,15 га в с. Велятино, ур. «Думенці», Хустського району.
Він оформив проект землеустрою, але через проведення адміністративної реформи подальші роботи щодо земельної ділянки були відтерміновані.
17 червня 2021 р. Вишківська селищна рада своїм рішенням № 251 надала ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки, яка була попередньо надана ОСОБА_2 , і відносно якої останнім уже було розроблено проект землеустрою.
16.11.2021 р. ОСОБА_1 було погоджено проект рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення і передачу безоплатно йому у власність земельної ділянки площею, 0,1264 га та рекомендовано сесії його затвердити.
Майбутній позов необхідно забезпечити через те, що в разі прийняття Вишківською селищною радою рішення про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення і передачу у власність земельної ділянки площею 0,1264 га, для ведення особистого селянського господарства в с. Велятино, ур. «Думенці», Хустського району, ОСОБА_1 набуде право власності на земельну ділянку, дозвіл на розробку проекту землеустрою якої заявник отримав раніше за ОСОБА_1 , а тому має першочергове право на отримання земельної ділянки.
Ухвалою Хустського районного суду від 02 грудня 2021 р. заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову до подачі позовної заяви задоволено.
Заборонено Вишківській селищній раді Хустського району Закарпатської області вчиняти дії, а саме - приймати рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність ОСОБА_1 , земельної ділянки площею 0,1264 га, для ведення особистого селянського господарства в с. Велятино, ур. «Думенці» Хустського району.
ОСОБА_1 просить скасувати цю ухвалу. Доводить про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права. Узагальнені та доречні доводи апеляційної скарги зводяться до такого:
-суд не встановив, чи були порушені права позивача;
-суд першої інстанції належним чином не вмотивував необхідність вжиття заходів забезпечення позову;
-оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування жодним чином не вплинуло на права та обов'язки позивача;
-обраний спосіб забезпечення призводить до істотного дисбалансу прав та обов'язків сторін у спорі.
Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Апеляційну скаргу належить задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, із таких мотивів.
Суд виходив із доведеності та обґрунтованості вимог заяви про забезпечення позову.
Колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції у зв'язку з їх невідповідністю обставинам справи та порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову належить розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Так, ч.1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії (п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Із змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 просить визнати недійсним і скасувати рішення Вишківської селищної ради Хустського району Закарпатської області № 251 від 17.06.2021 р. про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1300 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: с. Велятино, ур. «Думенці» Хустського району.
На обґрунтування позовних вимог указує, що жодного рішення Вишківською селищною радою щодо погодження ОСОБА_2 проекту землеустрою земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,1244 га в с. Велятино, ур. «Думенці» Хустського району не прийнято, натомість на вказану земельну ділянку претендує ОСОБА_1 .
Бездіяльність Вишківської селищної ради є протиправною і спрямована на задоволення інтересів ОСОБА_1 .
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема:
-що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову;
-з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Із оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції не пересвідчився у наявності жодного з цих елементів і питання обґрунтованості та доцільності забезпечення позову не аналізував.
Колегія суддів із цього приводу зауважує наступне.
Заявник вважає незаконним рішення Вишківської селищної ради Хустського району № 251 від 17.06.2021 р. про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, однак суд не встановив, чи дійсно між сторонами виник спір, і наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 було відмовлено в затверджені землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,1244 га в с. Велятино, ур. «Думенці» Хустського району через прийняття рішення Вишківської селищної ради Хустського району Закарпатської області № 251 від 17.06.2021 р. про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1300 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: с. Велятино, ур. «Думенці» Хустського району.
Тобто, досліджені апеляційним судом матеріали не містять жодного належного та допустимого доказу, які дали б змогу достеменно встановити, чи дійсно між сторонами виник спір. Жодних висновків із цього приводу не містить і оскаржувана ухвала.
Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Суд не може без достатньої правової підстави вживати заходів забезпечення позову, оскільки це може призвести до незаконного обмеження прав особи якій на законних підставах належить майно.
Тобто, за умов забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії і не встановлення судом наявності між учасниками правовідносин реального спору існує реальна загроза обмеження прав особи щодо реалізації її права на отримання у власність безоплатно земельної ділянки.
Також, при вирішенні питання про доцільність вжиття заходів забезпечення позову має бути встановлено наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 р. у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Позивачем у заяві про забезпечення позову не було доведено належними та допустимим доказами, що відповідачем вчиняються хоч якісь дії, які можуть призвести до реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, вказаного не було встановлено і судом першої інстанції у оскаржуваній ухвалі. Суд при цьому обмежився загальними фразами.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд зобов'язаний також з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У оскаржуваній ухвалі судом такого правового аналізу проведено не було. Суд обмежився констатацією того факту, що позов необхідно забезпечити, однак, із яких конкретно підстав виходив при цьому суд, оскаржувана ухвала не містить жодного обґрунтування.
Так само судом першої інстанції не було встановлено співмірності заявлених позовних вимог із заявленими заходами вжиття забезпечення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 р. у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Ні заява про забезпечення позову, ні оскаржувана ухвала не відповідає цим вимогам.
У контексті наведеного суд першої інстанції не встановив жодних обставин, які є обов'язковими для забезпечення позову, через що постановлена судом першої інстанції ухвала відповідно до вимог п.п.3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню як незаконна, а в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3,4, 381-384 ЦПК України, -
1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2.Ухвалу Хустського районного суду від 02 грудня 2021 року скасувати.
3.У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову до подачі позовної заяви відмовити.
4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.
5.Повне судове рішення складено 11 липня 2022 р.
Судді: