Справа № 569/5864/22
11 липня 2022 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді Левчука О.В.,
за участі секретаря судового засідання Янок М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України,
Поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Гаврилюк Марії
про визнання протиправною, скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення,
В засіданні приймали участь:
позивач: не з'явився;
представник відповідачів: Івашинюта І.О.;
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Гаврилюк Марії про визнання протиправною, скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування своєї позовної заяви позивач вказує, що 13.05.2022 поліцейською взводу №1 роти №1 батальйону УПП у Рівненській області ДПП НП України Гаврилюк М.Р. за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованому у неавтоматичному режимі відносно позивача винесено постанову серії БАА №926406, відповідно до якої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення передбачені ч. 1 ст. 122 та ч. 4 ст. 126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 грн. Відповідно до змісту оскаржуваної постанови суть вчиненого адміністративного правопорушення полягає в тому, що 13.05.2022 об 11 год. 10 хв. в м. Рівне по вул. Гагаріна позивач нібито порушив вимоги дії дорожнього знаку 3.2. (рух механічних засобів заборонено), а також керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування транспортними засобами на підставі рішення Демидівського районного суду №7619/2021/03/69-2021 від 22.06.2021.
Однак, в оскаржуваній постанові від 13.05.2022 поліцейською взводу №1 роти №1 батальйону УПП у Рівненській області ДПП НП України Гаврилюк М.Р. не зазначено правдивих та достовірних відомостей про таку постанову, хоча вказані відомості є обов'язковими з урахуванням положень ч. 2 ст. 317-1 КУпАП. Враховуючи те, що в силу положень ч. 2 ст. 36 КУпАП, оскаржуваною постановою БАА №926406 від 13.05.2022 на ОСОБА_2 накладено стягнення за адміністративні правопорушення передбачені ч. 1 ст. 122 та ч. 4 ст. 126 КУпАП, в межах санкції, встановленої ч. 4 ст. 126 КУпАП, позивач вважає належним способом захисту - визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови в цілому, а також закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Ухвалою суду від 20.05.2022 відкрито провадження у даній справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
15 червня 2022 року представником відповідача ДПП Національної поліції України було подано відзив на адміністративний позов, в якому вказано, що 03.05.2022 в 11 год. 10 хв. по вул.Гагаріна (автовокзал), в м. Рівне, позивач керуючи транспортним засобом Маzda 6, номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимогу дорожнього знаку 3.2 (рух механічних т.з. заборонено), а саме здійснив рух у зону дії знаку, а також перебуваючи особою, яка позбавлена права керування транспортним засобом на підставі рішення Демидівського районного суду Рівненської області по справі №558/339/21 від 11.02.2022, чим порушив підпункт 3.2 пункт 3 Р. 33, пункт 2.1 «а» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 та частиною 4 статті 126 КУпАП України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, в розмірі 20400 грн. Вважає адміністративний позов про скасування постанови про адміністративне порушення таким, що не підлягає до задоволення у зв'язку з тим, що обставини на які посилається позивач по справі є надуманими, такими, що не відповідають дійсності, не підтверджені жодним доказом та вводять суд в оману.
Ухвалою суду від 22.06.2022 витребувано у Демидівського районного суду Рівненської області належним чином засвідчену копію з відміткою про набрання (не набрання) законної сили судового рішення від 11.01.2022 у справі №558/339/21.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Представник Управління патрульної поліції у Рівненській області Івашинюта І.О. в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову через його безпідставність.
Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено таке.
Постановою поліцейської взводу №1 роти №1 батальйону УПП у Рівненській області ДПП НП України Гаврилюк М.Р. серії БАА №926406 від 13.05.2022 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу 20 400 грн. 00 коп. за ч.1 ст. 122, ч.4 ст.126 КУпАП.
Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови, 03.05.2022 в 11 год. 10 хв. по вул.Гагаріна (автовокзал), в м. Рівне, позивач, керуючи транспортним засобом Маzda 6, номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимогу дорожнього знаку 3.2 (рух механічних т.з. заборонено), а саме здійснив рух у зону дії знаку, будучи особою, яка позбавлена права керування транспортним засобом, чим порушив підпункт 3.2 пункт 3 Р. 33, пункт 2.1 «а» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), ст. 15 Закону України «Про дорожній рух».
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами п. 8.4 «в» ПДР України, заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Дорожній знак 3.2 (розділ 33 ПДР України) - рух механічних транспортних засобів заборонено.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 3.43 розділу 33 ПДР України, не поширюється дія знаків 3.1-3.8, 3.11 - на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в'їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення.
Таким чином, у ході розгляду даної справи необхідно, зокрема, встановити чи здійснювався позивачем рух на транспортному засобі у зону дії знаку 3.2 - рух механічних транспортних засобів заборонено.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Зі змісту частини 1 статті 73 КАС України слідує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 122, ст. 251 КУпАП та розділу 33 ПДР України, належними доказами порушення водієм транспортного засобу вимог дорожніх знаків, які забороняють рух/зупинку/стоянку, можуть бути лише ті дані, з яких можливо встановити що водій здійснив рух/зупинку/стоянку в зоні дії відповідного знаку.
Дослідивши наданий представником відповідача відеозапис судом встановлено, що такий відеоматеріал не містить інформації щодо дорожнього знаку 3.2 - рух механічних транспортних засобів заборонено та що позивач здійснив рух на транспортному засобі у зону дії такого знаку.
Інших доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови в цій частині суду не надано.
Крім того, ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з п.2.1а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частина 4 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Судом встановлено, що постановою Демидівського районного суду Рівненської області від 11.01.2022 у справі №558/339/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Вказана постанова, згідно інформації наданої Демидівським районним судом Рівненської області, не набрала законної сили та перебуває на стадії апеляційного провадження (лист від 27.06.2022 №01-26/85/22).
Крім того, як стверджується матеріалами справи, 21.06.2021 у позивача було відібране водійське посвідчення та видано тимчасовий дозвіл серії DT № 027854 строком дії до 24.12.2021,який в подальшому продовжено до 21.03.2022 та до 21.06.2022 відповідно.
Таким чином, оскільки позивач керував транспортним засобом відповідно до тимчасового дозволу, строк дії якого був продовжений до 21.06.2022, а також враховуючи відсутність постанови суду, що набрала законної сили, якою ОСОБА_2 було позбавлено права керування транспортним засобом, у позивача не було ні умислу, ні необережності на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП.
В адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08 листопада 2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа №743/1128/17), від 15 листопада 2018 року (справа № 524/7184/16-а).
Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
У справі «Федорченко та Лозенко проти України» зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Таким чином, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Суд наголошує, що лише наявність усіх ознак адміністративного правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Вказане узгоджується з правовою позиицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 204/8036/16-а.
Згідно з положеннями ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
За змістом ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.
Підсумовуючи вказане вище, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд приходить до висновку, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами вчинення ОСОБА_1 правопорушень за ч.1 ст. 122, ч.4 ст.126 КУпАП.
За таких обставин та враховуючи, що відповідач не довів правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити в частині скасування оскаржуваної постанови, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В частині позовних вимог про визнання протиправною постанови суд відмовляє, оскільки такого способу захисту порушеного права ч.3 ст. 286 КАС України не передбачає, а права та законні інтереси позивача повністю поновлені за фактом скасування спірної постанови із закриттям справи про притягнення до адміністративної відповідальності.
Керуючись ст. 2, 6, 72-77, 90, 241-243, 245, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Гаврилюк Марії про визнання протиправною, скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення задовольнити частково.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованому у неавтоматичному режимі серії БАА №926406, що винесена 13.05.2022 поліцейським взводу №1 роти №1 батальйону УПП у Рівненській області ДПП НП України Гаврилюк М.Р. відносно ОСОБА_2 за адміністративні правопорушення передбачені ч. 1 ст. 122 та ч. 4 ст. 126 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, адреса: 03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ: 40108646;
відповідач: поліцейський взводу № 1 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Гаврилюк Марія: 33000, м.Рівне, вул.Степана Бандери, буд.14а.
Повне судове рішення складене та підписане 13.07.2022.
Суддя Левчук О.В.