Справа № 381/702/20 Головуючий в суді І інстанції Ковалевська Л.М.
Провадження № 22-ц/824/982/2022 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
30 червня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Мельника Я.С.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В.,
за участі секретаря Примушка О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт, скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування свідоцтва на право власності на нерухоме майно,
В березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною позовною заявою, яку мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний дядько ОСОБА_3 , який 28 липня 2014 року склав заповіт на її ім'я на все належне йому майно.
У встановлений законом строк вона звернулась до нотаріуса з метою оформлення своїх спадкових прав, але нотаріусом Ружинської державної нотаріальної контори було відмовлено у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом з підстав відсутності правовстановлюючих документів.
В подальшому, вона дізналася, що оформити право власності на спадкове майно, а саме на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,07 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та розміщений на ній самовільно побудований померлим ОСОБА_3 житловий будинок, в неї немає можливості, оскільки на підставі рішень Борівської селищної ради Фастівського району Київської області та неправомірних дій та рішень Реєстраційної служби Фастівського міськрайонного управління Київської області та Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, відповідач ОСОБА_2 незаконно, ввівши в оману померлого ОСОБА_3 , оформив право власності на вищевказану земельну ділянку та зареєстрував право власності на начебто ним збудований на вказаній земельній ділянці новий житловий будинок, при цьому попередньо змінив адресу земельної ділянки без достатніх на те правових підстав.
Зазначає, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2018 року по справі №381/4645/17 її позов до ОСОБА_2 , Борівської селищної ради Фастівського району Київської області, Фастівської РДА Київської області про визнання частково недійсним рішення, скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку, скасування рішення про державну реєстрацію прав було задоволено, а постановою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року дане рішення було залишене без змін.
Таким чином, вважає, що ОСОБА_2 не має жодних прав на земельну ділянку площею 0,0700 га з кадастровим номером 3224955300:01:003:0664 за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з визнанням судовим рішенням незаконності її отримання відповідачем, та визнанням за нею, як спадкоємцем право на закінчення приватизації цієї земельної ділянки, розпочатої і незавершеної її спадкодавцем.
Однак, на підставі отриманих відповідачем вищевказаних незаконних правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, 11 березня 2015 року за відповідачем ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на незавершене будівництво, об'єкт житлової нерухомості, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та 26 червня 2015 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 на цей житловий будинок.
На підставі вищевикладеного, просила суд визнати протиправними дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області та Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області з реєстрації вищевказаних Повідомлення про початок виконання будівельних робіт та Декларації про готовність до експлуатації об'єкта; а також
просила визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 19897847 від 11.03.2015 року, згідно якого за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на незавершене будівництво, об'єкт житлової нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та рішення індексний номер: 22430318 від 26.06.2015 про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та скасувати видане ОСОБА_2 Реєстраційною службою Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 26.06.2015 року на цей житловий будинок.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2021 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення її позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом усіх обставин справи.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що місцевий суд, застосувавши строки позовної давності, не встановив чи обґрунтовані доводи позивача та наявність правових підстав для задоволення позову.
Вказує також, що про порушення своїх прав вона дізналася лише 10 березня 2017 року, в результаті отримання відповіді на адвокатський запит з приводу реєстрації декларації про готовність об'єкта нерухомості до експлуатації. З приводу вимоги про скасування свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 26.06.2015 року, вона дізналася про таке лише 11 вересня 2017 року з реєстраційної справи отриманої в межах розгляду цивільної справи №381/1729/17.
Зазначає також, що стосовно вимоги про скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 19897847 від 11.03.2015 року, нею подавалася заява про поновлення строку позовної давності.
Від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вказує, що позивач не довела належними та допустимими доказами поважність причин пропуску строків позовної давності, адже вона могла дізнатися про порушення свого права ще з березня 2015 року, при тому, що перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися не в разі подання будь-якого позову, а здійснення цього лише з додержанням вимог законодавства.
Від представника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вказує, що 12 липня 2016 року Фастівське міськрайонне управління юстиції Київської області припинено, правонаступники відсутні, реєстраційні справи у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, передано відповідно до Фастівської районної державної адміністрації Київської області та Фастівської міської ради Київської області за місцезнаходженням нерухомого майна.
До того ж зазначає, що Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції здійснює лише організаційні та контролюючі функції у сфері державної реєстрації та не має права втручатися в діяльність державних реєстраторів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустила строк позовної давності за всіма позовними вимогами, оскільки по жодній із позовних вимог не надала доказів на підтвердження того, що вона не могла дізнатися про порушення свого цивільного права у період до 03.03.2017 року( за три роки до подання позову), і саме з цієї причини не звернулася до суду своєчасно.
Однак колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний дядько позивачки ОСОБА_3 (а.с. 43-44 т.1), який 28.07.2014 року склав заповіт на ім'я позивачки на все належне йому майно.
У встановлений законом строк позивачка звернулась до нотаріуса з метою оформлення своїх спадкових прав, але нотаріусом Ружинської державної нотаріальної контори відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з підстав відсутності правовстановлюючих документів(а.с. 46 т. 1).
Також, з матеріалів справи вбачається, що протоколом засідання виконавчого комітету Борівської селищної ради народних депутатів Фастівського району Київської області №4 від 17.04.1986 ОСОБА_3 дозволено будівництво жилого будинку за типовим проектом, жилою площею 66,80 кв.м., загальною площею 103,14 кв.м. та зобов'язано оформити технічну документацію на будівництво жилих будинків в районному відділі архітектури. Крім того, цим же протоколом, ОСОБА_3 виділено земельну ділянку для будівництва вказаного будинку (а.с.47 т.1).
На підставі вказаного дозволу на початок будівництва гр. на наданій йому для будівництва житлового будинку земельній ділянці по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 почав будівництво житлового будинку та частково його побудував.
З метою приведення документів у відповідність до чинного законодавства України, ОСОБА_3 , 14.10.2013 року видав нотаріально посвідчену довіреність на ім'я ОСОБА_2 , якою доручив останньому бути його представником в усіх органах державної влади та місцевого самоврядування України, зокрема у Фастівській районній державній нотаріальній конторі та інших нотаріальних конторах Київської області, Фастівському МЕТІ та управлінні Держкомзему з питань приватизації земельної ділянки, яка розташована на території Борівської селищної ради, та надав ОСОБА_2 ряд відповідних повноважень, в тому числі підписувати та отримувати документи, без права розпорядження майном (а.с.96 т.1).
Рішенням Борівської селищної ради Фастівського району Київської області №5-3-31-6 від 12.12.2013, ОСОБА_3 , надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 0,0700 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.97 т.1)
Протягом 2014 року, вказаний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер: 3224955300:01:003:0664, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у власність для будівництва і обслуговування господарських будівель і споруд на ім'я та на замовлення ОСОБА_4 був розроблений ФОП ОСОБА_5 (а.с.98 т.1).
Крім того, ОСОБА_3 (та його представник по довіреності) в цей період також отримав необхідні дозволи та погодження, з метою затвердження вищевказаного проекту землеустрою, в тому числі документи, що підтверджують проведення державної реєстрації земельної ділянки, в системі Державного земельного кадастру України.
07.04.2014 року за заявою ОСОБА_3 Борівською селищною радою Фастівського району Київської області було прийнято рішення №8-20 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність». Згідно п.1 вказаного Рішення, органом місцевого самоврядування було вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, в АДРЕСА_1 в межах земель Борівської селищної ради. А згідно п. 2 вищевказаного Рішення було вирішено передати у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку, розташовану за вищевказаною адресою, з кадастровим номером 3224955300:01:003:0664 площею 0,0700 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.146 т.1).
На підставі вказаного рішення, 28.04.2014 року Реєстраційною службою Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області прийнято Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 12870141 від 06.05.2014, та видано відповідне Свідоцтво про право власності на нерухоме майно (індексний номер НОМЕР_3) від 06.05.2014 на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,07 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3224955300:01:003:0664) та Витяг з ДРРПНМ (індексний номер 21316917) від 06.05.2014 (а.с.147,148 т.1).
14 травня 2014 року, відповідачем ОСОБА_2 було подано заяву до Борівської селищної ради про зміну адреси земельної ділянки, внаслідок чого, 29.05.2014 року Виконавчим комітетом Борівської селищної ради Фастівського району Київської області було прийнято Рішення №4/6 «Про присвоєння поштової адреси», яким згідно п.1 присвоєно поштову адресу АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_2 . Після зміни адреси, державним реєстратором Кузьмінською І.М., без прийняття нового рішення щодо внесення змін до ДРРПНМ, проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку, розташовану вже за новою адресою, а саме: АДРЕСА_2 . При цьому кадастровий номер цієї земельної ділянки під АДРЕСА_2 , повністю співпадає із кадастровим номером раніше зареєстрованої за ОСОБА_3 заземельної ділянки під АДРЕСА_1 , з чого випливає що це один і той же об'єкт нерухомості (а.с. 150-151). На підставі отриманих вищевказаних правовстановлюючих документів на земельну ділянку, ОСОБА_2 подав до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, Повідомлення про початок виконання будівельних робіт, з нового будівництва 2-х поверхового житлового будинку з мансардою, за адресою: АДРЕСА_2 , яке було зареєстровано 19.06.2014 за № КС 062141700225.
10.03.2015 року на підставі рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 19897847 від 11.03.2015 року, яке прийнято на підставі технічного паспорту № 103 від 10.03.2015 ТОВ «Територіальне БТІ» та дозволу на виконання будівельних робіт КС № 062141700225, виданого 02.06.2014 Департаментом ДАБІ у Київській області (в даному випадку Повідомлення) та за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на незавершене будівництво, об'єкт житлової нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.196 т.1).
26.06.2015 року Реєстраційною службою Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 на житловий будинок, загальною площею 278,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.192 т.1).
В подальшому, на підставі вищевказаного свідоцтва про право власності державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області прийнято рішення індексний номер: 22430318 від 26.06.2015 про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 278,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11.04.2018 року по справі №381/4645/17 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Борівської селищної ради Фастівського району Київської області, Фастівської РДА Київської області про визнання частково недійсним рішень, скасування свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію прав задоволено.
Визнано недійсним п. 2 рішення Борівської селищної ради від 15.04.2014 за № 8-20 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» в частині передачі у приватну власність відповідачу ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,0700 га з кадастровим номером 3224955300:01:003:0664 за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано протиправним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 06.05.2014, індексний номер НОМЕР_3 (НОМЕР_4); визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області від 06.05.2014, індексний номер 12870141 про державну реєстрацію права власності за відповідачем ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224955300:01:003:0664 за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за позивачкою ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, площею 0,0700 з кадастровим номером 3224955300:01:003:0664 за адресою: АДРЕСА_2 .
Постановою Верховного Суду від 02.10.2019 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11.04.2018 року залишено без змін.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Частиною другою статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв'язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.
Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката (частина п'ята статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Відповідно до частини дев'ятої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат є підставою, зокрема, для оформлення права власності на нього.
Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката (частина десята статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Відповідно до частини другої статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Аналіз положень законодавства свідчить про те, що реєстрація декларації про початок будівництва є обов'язковою умовою для початку виконання будівельних робіт. Відповідальність за повноту та достовірність інформації, наведеної в декларації, несе замовник будівництва (особа, яка подає декларацію), орган державного архітектурно-будівельного контролю здійснює перевірку повноти інформації та вносить її до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.
З моменту реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, з якою пов'язується закінчення будівництва об'єкта містобудування, реєстрація повідомлення про початок виконання будівельних робіт вважається такою, що вичерпала свою дію. При цьому реєстрація права власності є підставою вважати, що декларація про введення до експлуатації закінченого будівництвом об'єкта також вичерпала свою дію, а тому скасування реєстрації декларації про введення до експлуатації закінченого будівництвом об'єкта не несе будь-яких правових наслідків.
Аналогічні за змістом правові висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 23 лютого 2022 року у справі №712/12338/18, від 11 лютого 2020 року у справі №420/1852/19, від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16, від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а, від 05 червня 2019 року у справі № 815/3172/18, від 23 липня 2019 року у справі № 826/5607/17, від 22 січня 2021 року у справі № 640/11869/20.
Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державної реєстрації.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р.
Згідно ч. 2, 4 ст. 15 Закону, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Разом з тим, Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. № 868 (чинного на момент реєстрації права власності) передбачено, що у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених цим Порядком.
Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна заявник серед іншого подає:документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку; документи, що відповідно до вимог законодавства засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документи, що підтверджують присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Згідно ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Стаття 2 Закону, передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов'язується можливість матеріального об'єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.
Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.
Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 року у справі № 916/2791/13.
При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини 2 статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного.
Таким чином, враховуючи той факт, що земельна ділянка, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва ОСОБА_2 на законних підставах не виділялася, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку, на момент реєстрації права власності ОСОБА_2 на об'єкт незавершеного будівництва було незаконним, обставини незаконності виділення земельної ділянки ОСОБА_2 встановлені рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2018 року у справі №381/4645/17, колегія суддів приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та вважає за необхідне визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 19897847 від 11.03.2015 року, та рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області індексний номер: 22430318 від 26.06.2015 року, визнати недійсним та скасувати видане Реєстраційною службою Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області на ім'я ОСОБА_2 свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 26.06.2015 року на житловий будинок, загальною площею 278,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Разом з тим, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про визнання протиправними дій Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області та Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області з реєстрації Повідомлення про початок виконання будівельних робіт та Декларації про готовність до експлуатації об'єкта задоволенню не підлягають, позаяк реєстрація права власності є підставою вважати, що повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларація про введення до експлуатації закінченого будівництвом об'єкта вичерпали свою дію, а відтак їх скасування не буде породжувати будь-яких правових наслідків.
Щодо доводів відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, колегія суддів звертає увагу на таке.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За ч.ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду від 26.1.2019 у справі №914/3224/16, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Як вбачається з матеріалів справи, стосовно вимоги про скасування рішення державного реєстратора індексний номер 19897847 від 11.03.2015 року позивачем в суді першої інстанції заявлялося клопотання про поновлення строку позовної давності.
Як на підставу для поновлення пропущеного строку, позивач посилається на те, що 09.09.2015 року вона звернулась до суду з тотожною позовною вимогою, проте ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2015 року у справі №381/3897/15-ц цей позов було залишено без розгляду, у зв'язку з необхідністю розгляду даного спору в порядку адміністративного суду судочинства, а тому у 2015 році вона звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з аналогічною позовною заявою (справа №815/2739/17), проте, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 21.05.2020 року, провадження у справі було закрито у зв'язку з необхідністю розгляду даного спору в порядку цивільного судочинства.
Також, позивач вказує, що лише з винесенням постанови Верховного Суду від 02.10.2019 року по справі №381/4645/17, якою рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11.04.2018 року залишено без змін та визнано за нею право на завершення приватизації земельної ділянки, на якій побудовано будинок, у неї виникла можливість і право звернутися до суду з даним позовом..
Відповідно до положень ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Як роз'яснено у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, до ухвалення рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року по справі № 910/18560/16 (12-143гс18) сказано, що застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.
Такі ж правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц; Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц; від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц; від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73); від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80); від 05 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61); № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61); від 07 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71); від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134); від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51).
З огляду на викладене, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки інформація про рішення державного реєстратора індексний номер: 19897847 була внесена до реєстру 11.03.2015 року, то саме з 11.03.2015 року позивач могла дізнатись про прийняття оскаржуваного рішення, а відтак, строк позовної давності за цією вимогою закінчився 11.03.2018 року, а повторне залишення цієї вимоги без розгляду не може свідчити про поважність причин пропущення строку давності, а тому колегія суддів вважає, що строк позовної давності за цією вимогою позивачкою пропущений з поважних причин і підлягає поновленню.
Щодо позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора індексний номер 22430318 від 26.06.2015 та свідоцтва про право власності на будинок№ НОМЕР_1 від 26.06.2015 року, позивач стверджує, що вона дізналася про них лиш, 11.09.2017 року після ознайомлення з матеріалами реєстраційної справи надісланими на виконання ухвали суду про забезпечення доказів по цивільній справі №381/1729/17, а тому саме з цього дня почався перебіг позовної давності.
Відповідно до частини першої ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для правильного застосування частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (постанова Верховного суду України від 29.10.2014 по справі №6-152цс14).
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не мала об'єктивних перешкод для того, щоб, починаючи з 26.06.2015 року, у будь-який день отримати з реєстру повну інформацію про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на спірний будинок на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 , оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази на підтвердження того, що позивач достовірно знала або могла дізнатися про їх існування ще до 11.09.2017 року, а відтак колегія суддів вважає, що позивачем щодо цих позовних вимог строк позовної давності не пропущено. При цьому, застосувавши сплив позовної давності як підставу для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 місцевим судом в оскаржуваному рішенні в порушення вищенаведених вимог закону та висновків Верховного Суду, взагалі не зроблено висновку щодо попереднього встановлення наявності порушеного права позивача, на захист якого подано позов, та щодо обґрунтованості і доведеність позовних вимог.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи і висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, а також, що при розгляді даної справи місцевим судом було допущено неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи по суті, а відтак, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню відповідно до ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2021 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 19897847 від 11.03.2015 року, згідно якого за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) зареєстровано право власності на незавершене будівництво, об'єкт житлової нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області індексний номер: 22430318 від 26.06.2015 про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Визнати недійсним та скасувати видане Реєстраційною службою Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області на ім'я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 26.06.2015 року на житловий будинок, загальною площею 278,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
В решті позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Судді: