Справа № 752/8340/13-ц Головуючий в суді І інстанції Шевченко Т.М.
Провадження № 22-ц/824/910/2022 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
30 червня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Мельника Я.С.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В.,
за участі секретаря Примушка О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 червня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У травні 2013 року ТОВ«Кей-Колект» звернулося до судуіз вказаним позовом, який обґрунтовувало тим, що 24 липня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11187993000.
Вказує, що 11 червня 2012 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей - Колект" укладено договір факторингу № 4, у зв'язку з чим до позивача, як нового кредитора, перейшли права вимоги за зобов'язаннями, які виникли у ОСОБА_1 на підставі договору про надання споживчого кредиту № 11187993000 від 24.07.2007 р.
Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит (грошові кошти) в сумі 199 000 доларів США, а відповідач зобов'язувався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 24 липня 2017 р.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 129226 ві 24.07.2007 р., відповідно до умов якого останній зобов'язувався відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_1 його зобов'язань, що виникли із кредитного договору № 11187993000 в повному обсязі, в тому числі за повернення основної суми боргу, процентів за користування кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених кредитним договором. Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 всупереч умов кредитного договору не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання. Станом на 08 квітня 2013 року заборгованість по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені за кредитним договором № 11187993000 від 24.07.2007 р. становить 208 865,38 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08 квітня 2013 року складає 1 669 460,98 грн.
За таких підстав, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму боргу за кредитним договором № 11187993000 від 24 липня 2007року в розмірі 208 865,38 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08 квітня 2013 року становить 1 669 460,98 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25 червня 2021 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей Колект» за договором про надання споживчого кредиту № 11187993000 від 24.07.2007 р. заборгованість по основній сумі кредиту у розмірі 151 845,76 доларів США, що в еквіваленті гривні по курсу НБУ на день винесення рішення становить 4 169 517,54 грн., та заборгованість за процентами у розмірі 89 034,72 доларів США, що в еквіваленті гривні по курсу НБУ на день винесення рішення становить 2 444 795,47 грн., а також 3 654 грн. судового збору.
Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просивйого скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом усіх обставин справи.
Обґрунтовував доводи апеляційної скарги тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відступлення права вимоги відбулося у відповідності до вимог закону, адже його не було повідомлено про зміну кредитора, до того ж ані банк, ані ТОВ «Кей Колект» не направляли йому вимогу про дострокове погашення заборгованості.
Вказує також на необґрунтованість розміру заборгованості, адже банком було змінено розмір відсоткової ставки без згоди позичальника, а також з моменту звернення до суду припиняються нарахування відсотків, натомість банком не надано первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували розмір заборгованості за кредитним договором.
Сторони по справі, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з'явились, що згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому він посилається на введення в Україні воєнного стану та його відсутність на території України, однак колегія суддів відхиляє дане клопотання як необґрунтоване, оскільки доказів наявності у нього поважних і об'єктивних обставин, які унеможливили б його участь в судовому засіданні апелянтом не надано.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи та висновку експерта від 19.04.2021 року вбачається, що розрахунок заборгованості ОСОБА_1 станом на 21.04.2015 року відповідає умовам договору про надання споживчого кредиту № 11187993000 від 24.07.2007 р., укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , а тому позов ТОВ «Кей Колект» підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», що з 21.12.2009 року змінило назву на ПАТ «УкрСиббанк» або АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11187993000 (а.с. 20 т.1).
За умовами кредитногодоговору банк зобов'язувався надати ОСОБА_1 кредит у формі не поновлювальної кредитної лінії в сумі 199 900 доларів США на строк з 24.07.2007 року по 24 липня 2017 року зі сплатою процентів у розмірі 13,2%, а відповідач зобов'язувався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку № 1 до договору, але в будь-якому випадку не пізніше 24.07.2017 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 24.07.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 129226, за умовами якого поручитель зобов'язувався перед кредитором відповідати за ОСОБА_1 усіх його зобов'язань перед кредитом.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10.06.2014 року задоволено позов ОСОБА_2 , визнано припиненою поруку ОСОБА_4 за договором поруки від 24.07.2007 року № 129226.
Також в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 24.07.2007 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір іпотеки № 59619, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Івановою Л.М., зареєстрований в реєстрі за № 3534, згідно умов якого відповідач передав банку в іпотеку двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12 т.1).
08.04.2009 року, 18.12.2009 року та 24.12.2009 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладені додаткові угоди №№ 1, 2 та 3 відповідно (а.с. 35, 38 та 41 т.2).
11 червня 2012 року ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей Колект» відповідно до договору факторингу свої права вимоги за зобов'язаннями відповідача по кредитному договору (а.с. 29 т.1).
Також 11 червня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей Колект» укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В., зареєстрований в реєстрі за № 2459-2460, відповідно до умов якого ТОВ «Кей Колект» набуло прав іпотекодержателя за договором іпотеки № 59619.
Відповідач ОСОБА_1 умови кредитного договору № 11187993000 від 24.07.2007 року належним чином не виконує.
Станом на 21.04.2015 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Кей - Колект» за кредитом згідно кредитного договору складає 240 880,48 доларів США, а саме:заборгованість по основній сумі кредиту - 151 845,76 доларів США,заборгованість за процентами - 89 034,72 доларів США.
Наявність вказаної заборгованості підтверджується наданими позивачем довідками-розрахунком (а.с. 143, 144 т.1), деталізованою довідкою - розрахунком залишку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 11187993000 від 24.07.2007 року (а.с. 129 т.2).
На виконання ухвал суду про забезпечення доказів, ПАТ «УкрСиббанк» надано суду меморіальні ордери щодо надання кредиту згідно угоди № 11187993000 від 24.07.2007 року та виписку по вказаному кредитному договору за період з 24.07.2007 року по 11.06.2012 року, яка містить інформацію про всі операції з погашення кредиту, суми нарахованих відсотків, суми основного боргу із зазначенням дати внесення та зарахування платежів, а також інші нарахування за кредитом, починаючи з моменту оформлення кредиту до дати відступлення прав вимоги (а.с. 188 т.2).
Згідно висновку експерта від 19.04.2021 року № 31396/20-71/13313/21-71 за результатами проведення судово-економічної експертизи у даній справі видача кредиту ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 11187993000 від 24.07.2007 року на загальну суму 199 900 доларів США за період з 24.07.2007 року по 04.02.2008 року документально підтверджується первинними банківськими документами. Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості ОСОБА_1 станом на 21.04.2015 року (т. 1 а.с. 143-147) відповідає умовам договору про надання споживчого кредиту № 11187993000 від 24.07.2007 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , з урахуванням всіх змін та доповнень, внесених Додатковими угодами № 1 від 08.04.2009 року, № 2 від 18.12.2009 року та № 3 від 24.12.2009 року, та наданим на дослідження «Випискам по кредитному договору» щодо видачі та погашення кредиту за цим договором (а.с. 229 т.2).
Так, відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За правилом статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору згідно з ч. 2 ст.1050 Цивільного кодексу України не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника.
У статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Розмір вказаної позивачем заборгованості відповідачем не спростовано під час розгляду справи.
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, суд повинен всебічно і повно з'ясувати усі обставини, що складають предмет доказування, дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості, окремо та всі докази у їх сукупності у порядку, передбаченому законом, що достеменно відображено у рішенні суду, яке оскаржується стороною відповідача. Відхилення того чи іншого доказу, перевагу одного доказу над іншим має бути мотивованим.
Таким чином, розрахунок заборгованості за договором кредиту разом із виписками про рух коштів по рахунку, що містяться в матеріалах справи є належними доказами неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань та наявності заборгованості відповідача по відсотках за користування тілом кредиту.
Суд першої інстанції перевірив з достатньою повнотою у сукупності доводи сторін, обґрунтовано взявши до уваги наданий позивачем розрахунок на підтвердження наявності у відповідача заборгованості, який відповідачем не спростовано, а навпаки підтверджено висновком експерта від 19.04.2021 року.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що місцевий суд встановив вказані обставини та дав належну оцінку доказам, наданим позивачем на підтвердження заявлених ним вимог в частині наявності заборгованості по тілу кредиту та відсотках у вказаному у розрахунку заборгованості розмірі, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.
Доводи апеляційної скарги про неналежність доказів відступлення права вимоги, оскільки боржник не був повідомлений про заміну кредитора, оцінюються колегією суддів критично, з огляду на те, що та обставина, що боржник не був повідомлений про заміну кредитора, не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора (ст.ст. 516, 613 ЦК України). Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання у повному обсязі не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань взагалі.
Доводи апелянта про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір заборгованості за кредитним договором, також оцінюються колегією суддів критично, з огляду на таке.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а тому можуть бути належним доказом видачі та руху коштів по особовому рахунку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в процесі розгляду справи в суді першої інстанції надано первинні бухгалтерські документи стосовно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, виписку по рахунку та інше).
Твердження апелянта про те, що йому не направляли повідомлення про збільшення відсоткової ставки відхиляється колегією суддів, оскільки з матеріалів справи вбачається, що розрахунок заборгованості не суперечить умовам кредитного договору, при його складанні застосовано відсоткову ставку, погоджену сторонами, що підтверджується висновком експерта від 19.04.2021 року (а.с. 230-234 т.2).
Твердження апелянта про те, що висновок експерта від 19.04.2021 року є помилковим, неповним та необґрунтованим, теж відхиляється колегією суддів, оскільки згідно ст. 89 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, натомість доводи апелянта зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції та переоцінки доказів.
Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені такі порушення норм матеріального чи процесуального права, які б відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 червня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Судді: