Справа 369/5292/21
Апеляційне провадження №22-ц/824/7332/2022
30 червня 2022 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Сас Ю.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2» про стягнення грошових коштів,
У квітні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення грошових коштів. В обґрунтування позову зазначив, що 23.05.2018 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕТРІВСЬКИЙ КВАРТАЛ 2» був укладений договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 1.1. договору, відповідач зобов'язується передати у власність позивача майнові права на квартиру АДРЕСА_2 , а позивач прийняти у власність майнові права та оплатити ціну таких прав в порядку та на умовах визначених договором. Пунктом 1.3. договору встановлено, що після готовності Квартири до експлуатації, майнові права позивача реалізуються шляхом реєстрації права власності на квартиру. Пунктом 3.1. договору встановлено графік платежів.
Згідно п. 2.4. договору орієнтовний строк готовності квартири до експлуатації - 31 грудня 2018р. Відповідач має право в односторонньому порядку змінити термін готовності до експлуатації квартири до шести місяців, і це не буде вважатись порушенням умов договору.
В обумовлені в п.2.4. договору строки квартира не була готова до експлуатації, у зв'язку з чим, між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду від 14.08.2019р. до договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 34/ЛУ26-Г від 23.05.2018р.
Відповідно до п.1 додаткової угоди, позивач та відповідач дійшли згоди розірвати договір 14.08.2019 р.
Відповідно до п.2 додаткової угоди, відповідач зобов'язується повернути грошові кошти позивачу в розмірі 274 951 грн. 39 коп.
Відповідач зобов'язаний був повернути позивачу одержані від нього кошти, що були сплачені позивачем протягом 30 робочих днів з дня підписання сторонами додаткової угоди про розірвання договору. Кінцевий термін повернення коштів настав 26 вересня 2019 р.
Відповідач частково виконав свій обов'язок щодо повернення позивачу коштів, що підтверджується випискою з банку.
Згідно банківської виписки від 14.04.2021 №ISHB35TVLI7FAL2S відповідач повернув позивачу грошові кошти у сумі 75 951,39 грн. наступними платежами:
20.12.2019р. - 15951,39 грн.
12.02.2020р. - 30000,00 грн.
06.03.2020р. - 10000,00 грн.
12.03.2020р. - 10000,00 грн.
20.03.2020р. - 10000,00 грн.
Станом на дату звернення позивача до суду відповідач не виконав своє зобов'язання по сплаті грошових коштів позивачу на загальну суму 199 000,00 грн. Часткове повернення коштів, свідчить про усвідомлення та визнання відповідачем зобов'язання повернути позивачу кошти, які були отримані за договором.
Оскільки відповідач порушив зобов'язання з повернення коштів на суму 199000,00 грн., у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.
Строк на повернення відповідачем коштів сплив 26.09.2019 року. Станом на 13.04.2021 р. року прострочення відповідача склало 566 днів. Відповідно сума 3 % річних з 26.09.2019 р. по 13.04.2021р. становить - 9 241,23 грн. Інфляційні втрати з 26.09.2019 р. по 13.04.2021р. склали 19 703,89 грн.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 січня 2022 року позов задоволено; стягнуто з ТОВ «Петрівський квартал 2» на користь позивача грошові кошти у сумі 199 000,00 грн., 3% річних у сумі 9241,23 грн., інфляційні втрати у сумі 19703,89 грн. та 2 279,45 грн. судового збору.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, відповідач направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв'язку з цим апелянт просив апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову.
28.06.2022 року до Київського апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він, не погоджуючись із викладеними у апеляційній скарзі доводами, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Свою незгоду з оскаржуваним рішенням суду апелянт обґрунтовує твердженням про те, що у відповідності до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Додатковою угодою до договору купівлі-продажу майна від 14.08.2019 року, сторони розірвали такий договір купівлі-продажу, відтак припинили будь-які зобов'язання сторін, що в свою чергу обумовлює відсутність у нього зобов'язання з повернення коштів в обумовлений договором термін.
Дана позиція не може бути прийнята апеляційним судом.
Відповідно до п. 3 ч. 1ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.
У відповідності до ч. 1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Укладаючи додаткову угоду від 14.08.2019 року сторони з одного боку домовились про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав, відтак припинення зобов'язання сторін за ним, з іншої сторони встановили нове зобов'язання для відповідача повернути грошові кошти позивачу. За таких умов, доводи апелянта в цій частині, щодо відсутності у нього обов'язку зі сплати вказаних коштів, не можуть бути прийняті апеляційним судом.
З огляду на вказане колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2» залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько