Єдиний унікальний номер справи 757/58253/21-ц
Провадження №22-ц/824/3732/2022
23 червня 2022 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Сас Ю.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області на рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року у справі за заявою Головного управління ДПС у Вінницькій області про розкриття інформації, що містить банківську таємницю, особа, щодо якої вимагається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю: ОСОБА_1 , банк, що обслуговує особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю: акціонерне товариство «Райффайзен Банк»,
У листопаді 2021 року заявник звернулося до суду із заявою про розкриття інформації, що містить банківську таємницю, щодо ОСОБА_1 . В обґрунтування заяви зазначив, що відповідно до наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області №2273к від 19 липня 2021 на 13 вересня 2021 року заплановано проведення позапланової документальної виїзної перевірки ОСОБА_1 за період з 01 січня 2017 року по 31 березня 2021 року. Для проведення позапланової перевірки ОСОБА_1 було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення на реєстраційну адресу платника копію наказу №2273к від 19 липня 2021 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки. Рекомендоване повідомлення про вручення було вручено ОСОБА_1 23 липня 2021 року. 13 вересня 2021 року здійснено виїзд за податковою адресою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з метою пред'явлення направлення на перевірку від 09 вересня 2021 року №3554/0710 на проведення позапланової виїзної документальної перевірки ОСОБА_1 . При виїзді було встановлено, що за податковою адресою ОСОБА_1 відсутня, тому ознайомити з направленням на перевірку від 09 вересня 2021 року №3554/0710 на проведення позапланової виїзної документальної перевірки та розпочати перевірку немає можливості, про що складено акт №658/02-32-07-10/ НОМЕР_1 від 13 вересня 2021 року щодо відсутності ОСОБА_1 за податковою адресою та неможливості вручення направлення на проведення позапланової виїзної документальної перевірки.
Заявник вказує, що при проведенні перевірочного аналізу підприємницької діяльності ОСОБА_1 встановлено, що ймовірні втрати до бюджету від здійснення господарської діяльності ОСОБА_1 за період з 01 січня 2017 по 31 березня 2021 року становлять 1013798 грн., а тому, з метою встановлення сум можливих збитків заявник звернувся до суду із заявою про розкриття інформації, що містить банківську таємницю, щодо ФОП ОСОБА_1 , шляхом надання роздруківки реєстру електронних платіжних документів про рух грошових коштів по розрахунковому рахунку, з вказівкою призначення платежу, дати, коду ЄДРПОУ та назви контрагентів за період з 01 січня 2017 року по 31 березня 2021 року по рахунках.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Головне управляння ДПС у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що оскаржуване рішення вважає незаконним, та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв'язку з цим апелянт просив апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.
23.06.2022 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить поновити строк на подання відзиву, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Дослідивши вищевказаний відзив, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку на подання відзиву, оскільки посилання ОСОБА_1 на неотримання нею ухвали про відкриття апеляційного провадження у даній справі спростовується матеріалами справи, вказана ухвала була отримана нею 03.06.2022 року (а.с. 108). Відтак колегія суддів апеляційного суду не приймає даний відзив.
В судове засідання 23.06.2022 року представник Головного управління ДПС у Вінницькій області не з'явився. Про розгляд справи належним чином повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подав. За таких умов колегія суддів апеляційного суду вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності представника Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив із відсутності правових підстав для розкриття банківської таємниці, оскільки ГУ ДПС у Вінницькій області як контролюючий орган не надало доказів на підтвердження проведення в установленому порядку перевірки з питань дотримання ПП - ФОП ОСОБА_1 податкового законодавства або доказів на підтвердження неможливості вчинення дій відповідно до способів реагування, передбачених законодавством.
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, апелянт обґрунтовував свою незгоду з оскаржуваним рішенням доводами, які збігаються із його доводами, зазначеними у заяві про розкриття інформації, що містить банківську таємницю.
Вказані доводи заявника були належним чином досліджені та оцінені судом першої інстанції під час розгляду справи. В якості підстав для відмови в задоволенні заяви суд вказав наступне:
Правовий режим банківської таємниці визначається, зокрема, статтями 1058, 1076 Цивільного кодексу України, статтями 60 - 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Відповідно до статті 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.
Статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк.
Встановлений законом режим банківської таємниці не має абсолютного характеру, оскільки передбачено правомірні правові дії щодо розкриття такого виду інформації, і саме на суд як орган державної влади покладено обов'язок у кожному конкретному випадку оцінити нагальну потребу в розкритті такої інформації.
Статтею 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначений порядок розкриття банківської таємниці, відповідно до частини першої якої інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема: за рішенням суду (п. 2 ч. 1 ст. 62 Закону).
З аналізу зазначеного закону слідує, що на вимогу відповідних уповноважених державних органів банк вправі надати інформацію, яка містить банківську таємницю, у межах і обсягах, визначених цим та іншими законами, тобто банки надають обмежену законом інформацію.
Підставою для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, є необхідність провести перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів до державного бюджету суб'єктом господарської діяльності.
При цьому своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплата податків та зборів (обов'язкових платежів) здійснюється шляхом проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок, підстави та порядок яких визначені законом.
Сама по собі необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок згідно з процедурою, визначеною главою 8 Податкового кодексу України. В цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом державної податкової служби обставин, за яких перевірки є неможливими або є інша об'єктивна потреба в розкритті такої таємниці.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 348 ЦПК України у заяві до суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено.
Згідно роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у пункті 12 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб» № 10 від 30 вересня 2011 року, згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У зв'язку із цим у разі, якщо підставою звернення до суду, зокрема, органу державної податкової служби із заявою про розкриття банківської таємниці, є дії порушника податкового законодавства і стосовно таких дій для цих органів відповідними спеціальними законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для задоволення заяви. Винятком є обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами. Зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо.
Відповідно до пунктів 20.1.4. і 20.1.5. статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; отримувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження в установлені строки валютної виручки від суб'єктів господарювання, інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Відповідно до пункту 78.1. статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з підстав, зазначених у цьому пункті даної статті.
Підставою проведення документальної позапланової виїзної перевірки у наказі № 2273к від 19 липня 2021 року зазначено підпункт 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України, згідно із яким розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
У своїй заяві ГУ ДПС у Вінницькій області посилається на необхідність розкриття банківської інформації з метою всебічного, повного та об'єктивного вивчення фінансово-господарської діяльності ОСОБА_1 , а також встановлення суми можливих збитків, завданих платником податків, встановлення порушень чинного законодавства, на підставі наказу № 2273к від 19 липня 2021 року, у якому зазначено про необхідність проведення документальної позапланової виїзної перевірки з метою перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати передбачених законодавством податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС.
Також у направленні на перевірку від 09 вересня 2021 року за № 3554/0710 зазначена її мета: своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати передбачених законодавством податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства.
В обґрунтування заявлених вимог у своїй заяві ГУ ДПС у Вінницькій області зазначило певні обставини та підтвердив їх доказами. Зокрема зазначив про направлення на ім'я ОСОБА_1 копії наказу № 2273к від 19 липня 2021 року, яка нею отримана 23 липня 2021 року.
В той же час, Головне управління ДПС у Вінницькій області не надало належних доказів на підтвердження проведення в установленому порядку перевірки з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 податкового законодавства або доказів на підтвердження неможливості вчинення дій відповідно до способів реагування, передбачених законодавством.
Наданий заявником у додатку до заяви із посиланням на нього в цій заяві акт №658/02-32-07-10/3172020109 від 13 вересня 2021 року не може бути визнаний належним доказом доводів заявника щодо відсутності ОСОБА_1 за податковою адресою, оскільки із даного акту вбачається, що головним державним ревізором - інспектором відділу планових та позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб, управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області Бондарем С.П. 07 вересня 2021 року здійснено вихід для проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП - ФОП ОСОБА_1 .
Водночас із наявного в матеріалах справи направлення на перевірку за № 3554/0710 вбачається, що воно видано 09 вересня 2021 року, тобто виїзд 07 вересня 2021 року ревізора-інспектора на місце за податковою адресою ОСОБА_1 здійснений до видачі направлення на перевірку.
Також у цьому акті від 13 вересня 2021 року зазначено, що головним ревізором-інспектором Бондарем С.П. 07 вересня 2021 року здійснено вихід для проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП-ФО ОСОБА_1 . При виході на позапланову виїзну документальну перевірку головним державним ревізором-інспектором Бондарем С. П. встановленою, що 13 вересня 2021 року платник податків за податковою адресою ( АДРЕСА_1 ) відсутній, у зв'язку із чим пред'явити ПП - ФОП ОСОБА_1 направлення від 09 вересня 2021 року № 3554/0710 про початок перевірки та провести документальну позапланову виїзну перевірку ПП - ФОП ОСОБА_1 не можливо.
Із цього акта вбачається, що на місце виїхав один ревізор-інспектор Бондар С.П., проте акт підписаний двома особами: головним державним ревізором-інспектором Бондарем С.П. та заступником начальника управління А.Снігурем, який не здійснював вихід за місцем податкової адреси ОСОБА_1 , тому, відповідно не міг визначити відсутність даної особи на податковою адресою.
У статті 75 Податкового кодексу України зазначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підставою для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, є необхідність провести перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів до державного бюджету суб'єктом господарської діяльності.
При цьому, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплата податків та зборів (обов'язкових платежів) здійснюється шляхом проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок, підстави та порядок яких визначені законом.
Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Пунктом 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб» № 10 від 20 вересня 2011 року, роз'яснено, що саме по собі неподання у встановлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок, згідно з процедурою, визначеною главою 8 Податкового кодексу України. У цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом державної податкової служби обставин, за яких перевірки є неможливими або є інша об'єктивна потреба в розкритті такої таємниці.
У зв'язку із цим у разі, якщо підставою звернення до суду, зокрема, органу державної податкової служби із заявою про розкриття банківської таємниці, є дії порушника податкового законодавства і стосовно таких дій для цих органів відповідними спеціальними законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для задоволення заяви. Винятком є обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами. Зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18 листопада 2019 року у справі № 752/19172/18, у постанові від 28 травня 2020 року у справі № 761/13288/19.
Заявник не надав доказів, що ПП - ФОП ОСОБА_1 вибула із податкової адреси та не підтвердив неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки, а наявний в матеріалах справи лише запит на встановлення місцезнаходження платника податків без зазначення дати та вихідного номера, адресований ГУ ДФС у Вінницькій області Управлінню оперативно-розшукової діяльності, без відповіді на нього, також не свідчить про відсутність ОСОБА_1 за податковою адресою - за місцем її реєстрації.
Фактично всі посилання та вимоги апеляційної скарги є ідентичними вимогам заяви про розкриття інформації, що містить банківську таємницю, та були розглянуті судом першої інстанції. При цьому колегія суддів апеляційного суду погоджується з правовою оцінкою, наданою судом першої інстанції позиції податкового органу. Оскільки нових доводів стосовно предмету дослідження у справі апеляційна скарга фактично не містить, а позиція суду першої інстанції вбачається виваженою та обґрунтованою, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про розкриття банківської таємниці, оскільки ГУ ДПС у Вінницькій області як контролюючий орган, не надало доказів на підтвердження проведення в установленому порядку перевірки з питань дотримання ПП - ФОП ОСОБА_1 податкового законодавства або доказів на підтвердження неможливості вчинення дій відповідно до способів реагування, передбачених законодавством.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько