Справа № 450/4964/21 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.
Провадження № 22-ц/811/4387/21 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
23 червня 2022 року м.Львів
Справа № 450/4964/21
Провадження № 22ц/811/4387/21
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
з участю: ОСОБА_1
розглянув апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області, постановлену у м. Пустомити 19 листопада 2021 року у складі судді Даниліва Є.О., у справі за заявою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, -
встановив:
18 листопада 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернувся до суду з цією заявою. Заяву мотивує тим, що 29 липня 2021 року між ОСОБА_2 (покупець) з одного боку та ОСОБА_3 (продавець) було укладено попередній договір купівлі-продажу з реєстровим № 3416, що був посвідчений Олефіром Р.В., приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області (далі - попередній договір). Предметом означеного попереднього договору є те, що ОСОБА_3 (продавець) зобов'язався передати ОСОБА_2 (покупцю) земельну ділянку площею 0,0455 га, кадастровий номер 4623686200:05:000:0002, цільове призначення - для колективного садівництва, місце розташування: Львівська область, Пустомитівський район, Скнилівська сільська рада. Цю земельну ділянку продавець зобов'язався продати покупцю в строк до 1 вересня 2021 року включно за ціною 59 500 доларів США. Вказує, що на момент укладення зазначеного попереднього договору ОСОБА_2 передала ОСОБА_3 кошти в сумі 1 128 237 грн., що станом на день укладення договору було еквівалентно 42 000 доларів США згідно з курсом НБУ. Зазначена сума була передана як забезпечувальний платіж (по суті аванс) в рахунок майбутніх розрахунків за основним договором купівлі-продажу цієї земельної ділянки. Оскільки продавець ухилявся від підписання основного договору, йому 1 вересня 2021 року через приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Олефіра Р.В., було передано заяву з пропозицією укласти основний договір в термін до 1 вересня 2021 року включно, як це було передбачено пунктом 1.3. попереднього договору. Зазначає, що в результаті моніторингу (перевірки) адвокатами дій щодо цієї земельної ділянки ОСОБА_3 , стало відомо що 20 вересня 2021 року Яворівський районний суд Львівської області ухвалою у справі № 944/4365/21 затвердив мирову угоду між ОСОБА_4 з однієї сторони та ОСОБА_3 і ОСОБА_5 з іншої сторони. Зі змісту цієї ухвали вбачається, що відповідачі визнають свій солідарний борг перед позивачем в розмірі 40 000 грн., який виник на підставі розписки від 1 березня 2021 року, за стягненням якого позивач звернувся до суду. Сторони мирової угоди дійшли згоди про погашення боргу відповідачів перед позивачем шляхом передачі останньому у власність земельної ділянки, належної ОСОБА_3 , а саме: земельної ділянки площею 0,0455 га, кадастровий номер 4623686200:05:000:0002, цільове призначення - для колективного садівництва, місце розташування: Львівська область, Пустомитівський район, Скнилівська сільська рада. Заявник вважає, що з одного боку є очевидний факт порушення ОСОБА_3 взятих ним на себе зобов'язань за попереднім договором купівлі-продажу земельної ділянки, зокрема, свідоме ухиляння від укладення основного договору, а іншого боку - очевидним є вчинення ОСОБА_3 дій, спрямованих на відчуження єдиного належного йому нерухомого майна третій особі за завідомо заниженою ціною.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 листопада 2021 року в задоволенні заяви відмовлено.
Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на те, що майбутнім позивачем було надано суду першої інстанції достатньо обґрунтовані докази та дані про те, що ОСОБА_3 не лише має намір відчужити майно (земельну ділянку), але і достатні докази вчинення ним дій для такого відчуження. Разом з тим, суду першої інстанції було подано докази того, що земельна ділянка ще перебуває у фактичному володінні ОСОБА_3 , адже відповідні зміни в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесені не були. Отже, майбутнім позивачем було надано суду першої інстанції достатньо обґрунтовані докази того, що майбутній відповідач або особа, на користь якої він відчужив земельну ділянку, має можливість вчинити дії зі зміни Державної реєстрації цього нерухомого майна. Просить скасувати ухвалу та ухвалити нове судове рішення про вжиття заходів забезпечення.
Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що така не містить достатнього обґрунтування для вжиття забезпечення позову та даних про те, що ОСОБА_3 має намір відчужити спірне майно, що надалі може утруднити виконання рішення суду.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.
Згідно із ч .2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до постанови Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений попередній договір купівлі-продажу з реєстровим № 3416.
За умовами цього договору ОСОБА_3 (продавець) зобов'язався передати ОСОБА_2 (покупцю) земельну ділянку площею 0,0455 га, кадастровий номер 4623686200:05:000:0002, з цільовим призначенням - для колективного садівництва, місце розташування: Львівська область, Пустомитівський район, Скнилівська сільська рада.
Сторони договору оцінили вказану земельну ділянку в 59 500 доларів США. При цьому в рахунок майбутніх розрахунків за основним договором купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_2 передала ОСОБА_3 кошти в сумі 1 128 237 грн., що станом на день укладення договору було еквівалентно 42 000 доларів США згідно з курсом НБУ.
Згідно п.5 попереднього договору у разі відмови (або ухилення) майбутнім продавцем від укладання основного договору купівлі-продажу земельної ділянки у визначений термін і на вище визначених умовах майбутній продавець зобов'язаний повернути майбутньому покупцю протягом 7 днів від дати виставлення відповідної вимоги, всі грошові кошти, які були сплачені як частина розрахунків за майбутнім основним договором, і крім того, сплатити неустойку за порушення зобов'язання, яку сторони встановили у подвійному розмірі від суми сплаченого майбутнім покупцем забезпечувального платежу.
Відповідно до мирової угоди, яка була затверджена Яворівським районним судом Львівської області в справі № 944/4365/21, передано ОСОБА_3 у власність ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 4623686200:05:000:0002
Тобто, відбулось відчуження ОСОБА_3 саме тієї земельної ділянки, яку він зобов'язався продати ОСОБА_6 і щодо якої укладено попередній договір.
На час звернення із заявою про забезпечення позову спірна земельна ділянка перебувала у фактичному володінні ОСОБА_3 , оскільки відповідні зміни в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно внесені не були.
Докази про зазначене були надані суду першої інстанції.
З урахуванням встановленого, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 надано суду першої інстанції достатньо обґрунтовані докази того, що майбутній відповідач ( ОСОБА_3 ) або особа на користь якої він відчужив земельну ділянку, має можливість і намір вчинити дії зі зміни державної реєстрації цього нерухомого майна.
Колегія суддів вважає, що внесення відповідних змін в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно утруднить виконання можливого рішення суду.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та прийняв помилкове рішення про відмову у забезпеченні позову.
Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що заява не містить достатнього обґрунтування для вжиття заходів забезпечення позову та відомостей про те, що ОСОБА_3 має намір відчужити спірне майно, є помилковим, спростовується доказами та суперечить вимогам закону. Тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову та вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_2 у виді арешту земельної ділянки площею 0, 455 га, кадастровий номер 4623686200:05:000:0002, з цільовим призначенням для ведення садівництва, місце розташування: Львівська область, Пустомитівський район, Скнилівська сільська рада, що згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 листопада 2021 року за №284181623, належить ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку Серії ЯЕ №554744, виданого 26 лютого 2009 року Управлінням Держкомзему у Пустомитівському районі.
Керуючись: ст. ст. 149, 150, 153, 367, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 листопада 2021 року скасувати та прийняти нове рішення.
Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_2 у виді арешту земельної ділянки площею 0, 455 га, кадастровий номер 4623686200:05:000:0002, з цільовим призначенням: для ведення садівництва, місце розташування: Львівська область, Пустомитівський район, Скнилівська сільська рада, що згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 листопада 2021 року за №284181623, належить ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку, Серії ЯЕ №554744, виданого 26 лютого 2009 року Управлінням Держкомзему у Пустомитівському районі.
В решті заяви відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 28 червня 2022 року.
Головуючий______________________Т. І. Приколота
Судді: ________________ Мікуш Ю.Р. ___________________ Р.В. Савуляк