Справа № 441/667/21 Головуючий у 1 інстанції: Малахова-Онуфер А.М.
Провадження № 22-ц/811/428/22 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
30 червня 2022 року м.Львів
Справа № 441/667/21
Провадження № 22ц/811/428/22
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
розглянув справу за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Городоцького районного суду Львівської області, ухвалене у м.Городок 17 грудня 2021 року у складі судді Малахової-Онуфер А.М., у справі за позовом МТСБУ до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-
встановив:
5 квітня 2021 року МТСБУ звернулося з цим позовом. В обґрунтування позову посилається на те, що 22 січня 2018 року ухвалою Городоцького районного суду Львівської області ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 21 листопада 2016 року о 5 год. 45 хв. на вулиці Львівській у м.Городок Львівської області за участю автомобіля «Mersedes-Benz S600», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «ГАЗ 3302», державний реєстраціцієї ДТП транспортні засоби пошкоджено. На дату скоєння дорожньої-транспортної пригоди водій автомобіля «Mersedes-Benz S600» ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому потерпілий звернувся до МТСБУ із заявою про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. Регламента виплата здійснена в розмірі 40 300,22 грн., а також МТСБУ понесено витрати на проведення експертизи та встановлення розміру матеріального збитку у сумі 250 грн. Просить стягнути з відповідача 40 550,22 грн. витрат, пов'язаних з регламентною виплатою, та 2 270 грн. судового збору.
Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 17 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржує МТСБУ. Вважає рішення незаконним, необґрунтованим, оскільки судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права і неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи. Вказує, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, оскільки незалежно від наявності вини особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, несе цивільно-правову відповідальність. Просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводиться.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Встановлено, що 21 листопада 2016 року ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Mersedes-Benz S600», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з автомобілем «ГАЗ 3302», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП пошкоджено транспортні засоби.
Відповідно до п. 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 ст. 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося у такому транспортному засобі.
Відповідно до ст. 22, ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.
Положення статті 1188 ЦК України є спеціальними щодо статті 1166 зазначеного Кодексу, у зв'язку із чим перевага в застосуванні повинна надаватися спеціальній нормі.
Вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, належить виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини (стаття 1188 ЦК України). Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеню вини. У разі випадкового заподіяння шкоди, тобто коли зіткнення транспортних засобів є наслідком випадкового збігу обставин, збитки несе потерпілий, оскільки відсутні правові підстави для покладання відповідальності на іншу сторону.
Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей.
Таким чином, правила щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, встановлені ст. 1188 ЦК України, згідно ч. 1 якої шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
З урахуванням приписів зазначеної правової норми, суд у встановленому законом порядку на підставі відповідних доказів досліджував обставини щодо наявності вини відповідача.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому правило презумпції невинуватості одержує пряме втілення в нормах інших галузей права, зокрема щодо адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. Отже, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину або адміністративного правопорушення, доки її вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 цього Кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно із ч. 2 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 цього Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно із п. п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Відповідно до постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», до страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК України.
Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 22 січня 2018 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, провадження у справі закрито, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 18 червня 2018 року, ухвалу суду першої інстанції скасовано та призначено новий судовий розгляд кримінального провадження.
Ухвалою Городоцького районного Львівської області від 24 листопада 2020 року, кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрито у зв'язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення. Таке свідчить про невинуватість ОСОБА_1 у ДТП від 21 листопада 2016 року. Ухвала суду набула законної сили 7 грудня 2020 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено судове рішення лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідачем не надано суду першої інстанції доказів того, що ДТП від 21 листопада 2016 року сталася з вини ОСОБА_1 .
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та вину у вчиненні ДТП не доведено, він (відповідач) не є особою до якої МТСБУ має право зворотної вимоги (регресу).
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги. Підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись:, ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення.
Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 17 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 30 червня 2022 року.
Головуючий-_________________Т.І.Приколота
Судді:____________Ю.Р.Мікуш _______________Р.В.Савуляк