Справа № 456/6018/21 Головуючий у 1 інстанції: Павлів В.Р.
Провадження № 22-ц/811/693/22 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
23 червня 2022 року м.Львів
Справа № 456/6018/21
Провадження № 22ц/811/693/22
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,
секретар Іванова О.О.
розглянув справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області, постановлену у м.Миколаєві 9 березня 2022 року у складі судді Павліва В.Р., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення страхового відшкодування, -
встановив:
30 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася з цим позовом.
Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 9 березня 2022 року зупинено провадження у справі №456/6018/21 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди, до набрання законної сили судовим рішенням в справі №447/3630/20 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Ухвалу суду оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Вважає ухвалу необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки результати розгляду справи №447/3630/20 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, жодним чином не вплине на обов'язок ПАТ «СК «ПЗУ» здійснити виплату страхового відшкодування. Просить скасувати ухвалу і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводиться.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, прийнятого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Встановлено, що 9 березня 2022 року ПрАТ СК «ПЗУ Україна» подано до суду першої інстанції клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі №447/3630/20 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки на даний час відсутнє рішення суду за результатами розгляду кримінального провадження №12020140250000266 щодо ДТП від 26 червня 2020 року за участі водія транспортного засобу «RENAULT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 та велосипедиста ОСОБА_4 , яке набрало законної сили.
Оскаржувана ухвала мотивована наступним.
Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст.251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства.
Визначаючи наявність передбачених ст.251 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у п. 6 ч. 1 цієї статті,- неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у іншій справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для цієї справи.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про зупинення провадження у цій справі, оскільки зупинення провадження за цією підставою допускається лише тоді, коли розглядати справу далі неможливо через необхідність підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для даної справи, тобто якщо рішення суду у іншій справі безпосередньо впливає на вирішення спору у справі, що розглядається.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Встановлено, що 26 лютого 2020 року сталася ДТП, де водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «RENAULT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з велисопедистом ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «RENAULT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована у ПАТ «СК «ПЗУ».
Відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів.
Згідно із ст. 3 цього Закону метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Згідно зі статтею 6 Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Згідно із ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди. Підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування також передбачені законом.
Згідно із ч. 1,2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки, так і ті, що завдали шкоди внаслідок необережності.
Відтак, спір виник щодо відшкодування шкоди, заподіяної при експлуатації джерела підвищеної небезпеки та страхування цивільної відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки.
Суд першої інстанції на це уваги не звернув та помилково постановив оскаржувану ухвалу про зупинення провадження у справі, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
З урахуванням встановленого, колегія суддів приходить до висновкупро підставність апеляційної скарги.
На підставі вимог статті 379 ЦПК України оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Розподіл судових витрат належить провести ухваленні рішення у справі.
Керуючись: ст. 367, п.6 ч.1 ст.374, ст.ст. 379, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 9 березня 2022 рокускасувати і направити справу для продовження розгляду до Миколаївського районного суду Львівської області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття.
Постанову складено та підписано 23 червня 2022 року.
Головуючий_________________Т. І. Приколота
Судді: ___________ Ю.Р. Мікуш _______________ Р.В. Савуляк