Справа № 163/39/22
Провадження № 3/163/172/22
07 липня 2022 року місто Любомль
Суддя Любомльського районного суду Волинської області Чишій С.С.
з участю секретаря Костюк Р.М.,
представника Волинської митниці Кондратюка І.П.,
захисника Ульчака Б.І.,
розглянувши в приміщенні суду направлені Волинською митницею матеріали справи за протоколом № 0637/20500/21 про притягнення до відповідальності за ч.1 ст.483 МК України
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1 , підприємця, РНОКПП невідомий, закордонний паспорт НОМЕР_1 ,
ОСОБА_1 , прямуючи 13 жовтня 2021 року з Республіки Польща в Україну через митний пост "Ягодин" Волинської митниці водієм автомобіля "Ауді", номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , перемістив вказаний автомобіль з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави переміщення транспортного засобу договору купівлі-продажу без номера від 12 жовтня 2021 як документа, що містив неправдиві відомості про ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) як продавця (відправника) та про ціну автомобіля у 21 500 євро, в той час як виявлені під час огляду транспортного засобу договір купівлі-продажу № 2021/10175 та німецька експортна декларація MRN 21DE835262484356E3 свідчать про фірму "Automobile Westenfeld" як дійсного продавця автомобіля та його ціну у 26 200 євро або 797 174,30 гривні, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.483 МК України.
Правопорушник на розгляд справи в суді не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду. Заяви чи клопотання щодо суті протоколу та процедури його розгляду у суд не надходили.
Його захисник адвокат Ульчак О.О. не заперечив проти проведення засідання без участі підзахисного та висловив свою правову позицію щодо звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.
Представник Волинської митниці під час розгляду протоколу заявив, що вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, просив накласти стягнення в межах санкції ч.1 ст.483 МК України, стягнути витрати митниці і судовий збір.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення повністю стверджена матеріалами справи: протоколом про порушення митних правил, митною декларацією порушника, поданими до митного контролю документами (договір купівлі-продажу без номера від 12 жовтня 2021, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу №№ НОМЕР_4 , HSK-K-A-285/21-00165), виявленими під час митного огляду MRN 21DE835262484356E3 та рахунком № 2021/10175, контрольним талоном, актом огляду транспортного засобу, інформацією митних органів ФРН з доданими документами про оформлення експорту транспортного засобу фірмою "Automobile Westenfeld" в адресу ОСОБА_1 за ціною у 26 200 євро, службовою запискою інспектора митниці.
Зазначені докази в своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять факт подання до митного контролю ОСОБА_1 при переміщенні через митний кордон автомобіля "Ауді", номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , документів, що містили неправдиві відомості про відправника транспортного засобу і його вартість.
При вирішення питання про обсяг відповідальності ОСОБА_1 встановлено таке.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 є вперше притягується до відповідальності і кається у вчиненому. Він підприємцем є і проживає на території, що піддається обстрілам збройними формуваннями Російської Федерації, - Покровський район Дніпропетровської області. Через такі обставини ОСОБА_1 змушений скоротити штат працюючих, його посіви пшениці на площі 21 га та майно знищені, а сам він займається волонтерською діяльністю.
Статтею 23 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі ст.ст.33-35 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні питання про стягнення необхідно враховувати співрозмірність шкоди, завданої державним та суспільним інтересам, і шкоди, завданої особі. Суд повинен проаналізувати, чи дотримано органами влади розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищати право особи на мирне володіння своїм майном, тобто, чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника. Крім того, Суд звертає увагу, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.
В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Гірлян проти Росії" від 09 жовтня 2018 (скарга № 35943/15, § 31) зазначено, що положення Кодексу про адміністративні правопорушення Росії … не залишає за судом права винесення вироку стосовно будь-якого розсуду … шляхом надання права вибору між штрафом, еквівалентним, по крайній мірі, неоголошеній сумі, або конфіскації неоголошених готівкових коштів. На думку Суду, така жорстка система не в змозі забезпечити необхідний справедливий баланс між вимогами загальних інтересів и захистом права особи на власність. … ОСОБА_4 конфіскації поклала на заявника індивідуальне и надмірне навантаження і була неспіврозмірна скоєному злочину (див. Ісмаїлов, § 38, и Болевич, § 45, Танасов проти Румунії № 65910/09, § 28, 31 жовтня 2017 року).
В рішенні "Краєва проти України" від 13 січня 2022 року (скарга № 72858/13, §§ 31-33) Європейський Суд з прав людини сказав, що відповідно до частини першої статті 483 Митного кодексу України, згідно з якою заявницю було визнано винною, штраф у розмірі, який дорівнює вартості товару, що сама собою була дуже високою, та конфіскація товару були обов'язковими заходами без винятків. Відсутність свободи розсуду в українських судів щодо стягнень виключала оцінку індивідуальної ситуації, роблячи будь-яку таку оцінку марною. Суд вже зазначив, що така жорстка система сама собою не здатна забезпечити необхідний справедливий баланс між суспільними інтересами і правом особи на мирне володіння своїм майном (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Гирлян проти Росії", заява № 35943/15). Обов'язковий характер стягнення, а за обставин цієї справи - розмір штрафу, позбавив заявницю можливості викласти аргументи в її справі і мати шанс на успіх у провадженні щодо неї. Наведених міркувань достатньо для висновку Суду, що за обставин цієї справи накладене на заявницю стягнення, зокрема, розмір штрафу, який її зобов'язали сплатити згідно з постановою апеляційного суду у результаті застосування частини першої статті 483 Митного кодексу України, становило непропорційне втручання у її майнові права всупереч вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Частина 1 статті 483 МК України в разі доведеності вини особи передбачає стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів, транспортних засобів з конфіскацією зазначених товарів, транспортних засобів.
З огляду на зазначені вище обставини цієї справи та практику Європейського Суду з прав людини вбачаються підстави для висновку, що застосування до ОСОБА_1 і штрафу, і конфіскації предметів порушення митних правил, що передбачено санкцією ч.1 ст.483 МК України як безальтернативне стягнення, буде порушенням положень ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки буде непропорційним, не відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі правопорушника і буде очевидно неспіврозмірним практичній ролі "правопорушення та відповідальності".
Таким чином, встановлено підстави для накладення на ОСОБА_1 стягнення у вигляді конфіскації предмета порушення митних правил без застосування штрафу.
З порушника відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України № 3674-VI підлягає стягненню судовий збір у відповідному розмірі, а з врахуванням приєднаної до протоколу довідки митного органу - витрати митниці на зберігання транспортного засобу протягом 168 діб (до дня його вилучення в порядку Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану") за курсом НБУ на дату розгляду справи в порядку ст.ст.519, 520 МК України та наказу Міністерства фінансів України від 15 червня 2012 року № 731.
Керуючись ст.ст.522, 527, 528 МК України, суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, і накласти на нього стягнення у вигляді конфіскації в дохід держави автомобіля "Ауді" 2017 року виготовлення, номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , вартістю 797 174,30 гривні.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Волинської митниці витрати по справі на зберігання транспортного засобу в розмірі 51 706 (п'ятдесят одна тисяча сімсот шість) гривень на рахунок UA488201720313231001201160491 в Державній казначейській службі України, місто Київ (МФО 820172, код ЄДРПОУ 43958385, призначення платежу "за зберігання товарів").
Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок судового збору на рахунок UA958999980313161206000003480 в Казначействі України (ЕАП) (отримувач ГУК у Волинській області/місто Любомль, код ЄДРПОУ 38009371, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу "судовий збір").
Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.
Суддя Любомльського районного суду
Волинської області С.С.Чишій