07.05.2007 Справа № А6/312-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
Білецької Л.М. (доповідач),
суддів
Науменко І.М., Голяшкіна О.В.
при секретарі судового засідання:
Прокопець Т.В.
за участю представників сторін:
від позивача:
представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце повідомлений належним чином.
від відповідача:
представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Управління Пенсійного Фонду України в Дзержинському районі, м. Кривий Ріг
на постанову
від 10.08.2007р.
господарського суду
Дніпропетровської області
у справі
№ А6/312-06
за позовом
Управління Пенсійного Фонду України в Дзержинському районі, м. Кривий Ріг
до
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі
про
Стягнення 1 776,67 грн.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.07р. по справі №А6/312-06 (суддя Коваленко О.О.) відмовлено в задоволенні адміністративного позову управлінню Пенсійного Фонду України в Дзержинському районі, м. Кривий Ріг до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про стягнення 1 776,67 грн.
Постанова мотивована тим, що Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання №5-4/4 від 04.03.2003 року не встановлює права та обов'язки по взаєморозрахункам, а встановлює процедуру погодження тих виплачених позивачем сум, які будуть використанні Фондами позивача та відповідача при взаєморозрахунках. Тому примус здійснити певні дії означає примусити відповідача взяти участь у складанні акта звіряння сум, які підлягають взаємозаліку між Фондами.
Незгода відповідача не є порушенням права позивача, а в Законі (ст.16 ЦКУ) немає такого способу захисту права, як примус погодитися. П.6 Порядку передбачає крім підписання актів звірки між Позивачем та Відповідачем потребує погодження на рівні обласних управлінь Позивача і Відповідача довідки про відшкодування Фондом відповідача спірних сум у порядку взаєморозрахунків. Такого погодження даної довідки не було.
Примушення погоджувати акт звірки породжує для Фонду Відповідача обов'язок відшкодувати спірні суми при тому, що спір про право на стягнення між Фондами не розглядався.
Не погодившись з постановою суду, позивач - Управління Пенсійного Фонду України в Дзержинському районі, м. Кривий Ріг звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Посилається на те, що:
- суд першої інстанції порушив норми матеріального права, - ст.ст. 21, 24, 28, 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ч.1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» неправомірно відмовивши йому, позивачеві, у підписанні актів звірок;
- відшкодування витрат на пенсійне забезпечення і відшкодування шкоди фізичній особі -це різні поняття, які регулюються нормативно-правовими актами.
Просить скасувати постанову і задовольнити його позовні вимоги.
Представник відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на вимогу суду не надав заперечення на апеляційну скаргу.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.03.2007р. призначено розгляд клопотання управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі про поновлення строку подання апеляційного провадження на 10.04.2007 року, ухвалою від 10.04.2007 року відновлено строк на подання апеляційної скарги та призначена апеляційна скарга до розгляду на 19.04.2007 року, ухвалою від 19.04.2007 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 07.05.2007 року.
У судовому засіданні 19.04.2007р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати. Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
У судовому засіданні 07.05.2007р. представники сторін були відсутні, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Дослідивши докази у справі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється органами Пенсійного Фонду України. Стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного Фонду.
З набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності в зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Положення ч.2 п.5 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»встановлює, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований має право звернутись до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Судом першої інстанції встановлено, що витрати, понесені Пенсійним Фондом України у зв'язку із виплатою пенсій, передбачених ст.26 Закону України «Про пенсійне забезпечення»підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Вказане підтверджується ст.7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», відповідно до якої органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, починаючи з 1 квітня 2001р. відшкодовують органам пенсійного фонду України пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій у зв»язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Сумісною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.03 p. № 5-4/4 затверджено «Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання»(Порядок), що встановив механізм погодження та відшкодування таких витрат.
Пунктом 5 Порядку визначено, що органи Пенсійного фонду України щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним на підставі Списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та Списку померлих осіб, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт Щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності та до 15 числа місяця наступного за звітним подають його відповідним головним управлінням Пенсійного фонду України і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в АРК, областях, містах Києві та Севастополі.
Лише на підставі даних особових справ інвалідів, занесених до актів звірки, робочі органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню в централізованому порядку.
Господарським судом Дніпропетровської області на підставі досліджених доказів по справі встановлено, що нещасний випадок на виробництві, який спричинив громадянам України Романенку С.В., Камалову Р.Р., Іслангулову Ф.А. каліцтво підтверджено актом про нещасний випадок. Нещасні випадки із потерпілими Романенко С.В., Камаловим Р.Р., Іслангуловим Ф.А. сталися на території країн-учасниць Співдружності Незалежних Держав і підлягали відшкодуванню за період з 01.03.2006 р. по 01.06.2006 р. у розмірі 1 776,67 грн.: Романенко С.В. -272,86 грн.; Камалов Р.Р. -130,64 грн.; Іслангулов Ф.А. -1373,17 грн.
Відповідно до п.5 Порядку УПФ у Дзержинському районі були складені акти щомісячних звірок витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, в яких були зазначені загальні суми витрат, що підлягають відшкодуванню. Акти звірок були подані на узгодження та підписання відповідачу. Але останній відмовився підписати акти із мотивів настання нещасного випадку на території колишнього СРСР, що на думку відповідача не є підставою для відшкодування сум виплачених пенсій по інвалідності, оскільки потерпілі не є застрахованими за законодавством України.
З часу прийняття Закону України «Про страховані тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», передбачено обов'язок Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювань України проводити відшкодування ПФУ.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, завданої працівникам внаслідок травмування на виробництві, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку на виробництві.
Відповідно до ст.З Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних держав в області пенсійного забезпечення від 13.02.1992 р. всі витрати, які зв'язані із здійсненням пенсійного забезпечення по цій Угоді, несе держава, яка надає забезпечення. Взаєморозрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Посилання відповідача на те, що вказана Угода не може бути прийнята до уваги, оскільки не ратифікована Верховною Радою України є безпідставне, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 12.07.2000 р. №9-рп/2000 встановлена неконституційність положень статті 7 Закону України «Про міжнародні договори», а саме ратифікація міжнародних договорів шляхом ухвалення Верховною Радою України спеціального закону про ратифікацію.
Тому посилання позивача на норми Угоди від 13.03.1992 року є правомірним.
Обґрунтування відповідачем своєї позиції по відмові виконати дії по підписанню актів про взаємні розрахунки із УПФ положенням Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані із виконанням трудових обов'язків, від 09.09.1994р. є неправомірним, оскільки вказана Угода передбачає відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані із виконанням ними трудових обов'язків і не регулює питання виплати пенсій, що відповідає і вимогам цивільного законодавства, зокрема ст. 1195 ЦК України та ст. 456 ЦК УРСР.
Тобто, відшкодування шкоди фізичній особі і відшкодування витрат на пенсійне забезпечення у зв'язку з трудовим каліцтвом -це різні поняття, які регулюються різними нормативно-правовими актами.
Таким чином, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про необґрунтованість позову, апеляційною скаргою висновки суду першої інстанції спростовані, а тому постанова підлягає скасуванню, а апеляційна скарга -задоволенню.
Керуючись ст. ст. 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в Дзержинському районі, м. Кривий Ріг - задовольнити.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2007р. по справі № А19/67-06 - скасувати.
Позов управління Пенсійного Фонду України в Дзержинському районі, м. Кривий Ріг - задовольнити.
Зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі включитти до актів звірки для подальшого відшкодування на централізованому рівні витрати управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу в сумі 1 776 грн. 67 коп. по виплаті та доставці пенцій пенсіонерам: Романенку С.В., Камалову Р.Р., Іслангулову Ф.А. за період з 01.03.2006 року по 01.06.2006 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в місячний строк з дня складення її в повному обсязі.
Головуючий Л.М.Білецька
Суддя І.М.Науменко
Суддя О.В.Голяшкін
З оригіналом згідно
Помічник судді О.В.Водопоєнко