Справа № 420/9119/22
08 липня 2022 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області щодо незастосування індивідуального коефіцієнту заробітної плати у розмірі 2,06300 для обілення пенсії за віком позивачці з 08.09.2020 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 по справі № 420/10182/20; зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії позивачці з 08.09.2020 із застосуванням індивідуального коефіцієнту заробітної плати у розмірі 2,06300 для обілення пенсії за віком позивачці з 08.09.2020 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 по справі № 420/10182/20, з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішенням ООАС від 17.12.2020 по справі № 420/10182/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 08 вересня 2020 року із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
Відповідач такий перерахунок здійснив, про що повідомив листом від 02.02.2021 № 1273-723/Д-02/8-1500/21, проте до якого не додав розрахунок. Позивач звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області щодо отримання такого розрахунку, на що отримала відповідь та розрахунок, згідно якого коефіцієнт заробітної плати для обчислення пенсії склав 1,63314 (після оптимізації), хоча з копії листа від 17.10.2017 № 408/Д-11 вбачається, що індивідуальний коефіцієнт для обчислення склав 2,06300. Намагаючись вияснити чому занижено розмір пенсії, позивач неодноразово зверталась до Відділу обслуговування громадян (сервісний цент) в Приморському районі Головного управління Пенсійного фонду України намагаючись привести розмір пенсії у відповідність до вимог діючого законодавства. Проте, на всі намагання жодною вмотивованої відповіді позивач не отримала, а тільки рекомендували звернутися зі скаргою до Пенсійного фонду України.
Тому, у грудні 2021 року позивач направила заяву до ПФУ, в якій просила провести перевірку перерахунку її пенсії на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року по справі № 420/10182/20 шляхом застосування при розрахунку пенсії коефіцієнту заробітної плати 2,063 помноженої на середнiй заробіток за 3 попередні роки 7763,17 та добуток суми множників помножити на коефіцієнт стажу 0,52833.
Проте у лютому 2022 року позивач отримала листа Пенсійного фонду України від 26.01.2022 № 2634-43276/Д-03/8-2800/22, яким знову повідомлено, що розмір пенсії обчислено з урахуванням страхового стажу 52 роки 10 місяців 26 днів (зараховано по 31.07.2020) та заробітної плати за період з 01.04.1994 по 31.03.1999 та за всі періоди страхового стажу з 01.07.20000 по 31.07.2020 (як передбачено статтею 40 Закону, коефіцієнт заробітної плати - 1,63314). Рішення суду виконано відповідно до покладених зобов'язань.
Позивач наголошує, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду вiд 17 грудня 2020 року по справі № 420/10182/20 суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 08 вересня 2020 року iз застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
Будь-яких інших зобов'язань щодо перерахунку коефіцієнта заробітної плати судом на Головне управління покладено не було.
Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження за адміністративним позовом слід відмовити, з огляду на наступне.
Рішенням ООАС від 17 грудня 2020 року справі № 420/10182/20адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та зобов'язання вчинити певні дії задоволено :
визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017-2019 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 08 вересня 2020 року із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
Згідно статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 по справі № 802/1933/18-а.
Такий порядок оскарження рішення, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п'ятої статті 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а.
За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання судового рішення. Проте спірні правовідносини між сторонами, зокрема щодо зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 08 вересня 2020 року із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком з урахуванням вже отриманих сум пенсії - вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися її права, свободи чи інтереси, то вона повинна була звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Тобто, якщо позивач вважає протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання вищевказаного рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 по справі № 420/10182/20, то вона може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції», Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. (Hornsby v. Greece № 18357/91).
У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від в справі «Антонюк проти України» (заява № 17022/02) зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.
Суд, у цій справі враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У пункті 54 даного Висновку йдеться про те, що згідно з тлумаченням Європейського суду з прав людини право на справедливий суд, зафіксоване в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, означає не лише те, що судове рішення повинно бути ухвалено в розумні строки, а й те, що воно повинно бути - коли це доречно - таким, яке можна ефективно виконати на користь сторони, яка виграла справу. Справді, Конвенція не передбачає теоретичного захисту прав людини, а має на меті гарантувати максимальну ефективність такого захисту.
При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).
При викладених вище обставинах, оскільки позовні вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються, суд дійшов висновку про наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження по справі за її позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В. Завальнюк