Справа № 640/28748/21 Суддя першої інстанції: Головань О.В.
06 липня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Степанюка А.Г.,
суддів - Кобаля М.І., Костюк Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз», про визнання протиправною та нечинною постанови, -
У вересні 2021 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Відповідач, НКРЕКП) про
- визнання протиправною бездіяльності НКРЕКП щодо ненадання відповіді на запит від 18.04.2021 про надання інформації;
- зобов'язання НКРЕКП надати відповідь на запит від 18.04.2021 та запитувану інформацію;
- визнання постанови НКРЕКП №813 від 19.06.2017 про видачу Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «ВОЛИНЬГАЗ» (код ЄДРПОУ 03339459) ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території Волинської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «ВОЛИНЬГАЗ» протиправною та нечинною.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2021 відкрито провадження у справі №640/14939/21 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без виклику сторін.
Крім того, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2021 роз'єднано справу № 640/14939/21 та приписано у межах справи №640/14939/21 здійснювати розгляд позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності НКРЕКП щодо ненадання відповіді на запит від 18.04.2021 про надання інформації та зобов'язання НКРЕКП надати відповідь на запит від 18.04.2021 та запитувану інформацію.
У свою чергу, позовні вимоги про визнання постанови НКРЕКП №813 від 19.06.2017 про видачу Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «ВОЛИНЬГАЗ» (код ЄДРПОУ 03339459) ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території Волинської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «ВОЛИНЬГАЗ» протиправною та нечинною, постановлено здійснювати в межах нової справи за №640/28748/21, провадження в якій відкрито ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2021.
У грудні 2021 року ОСОБА_1 направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву про залучення співвідповідача у справі та зміну позовних вимог, в якій останній просив:
1) залучити у якості співвідповідача у справі Міністерство енергетики України;
2) викласти позовні вимоги у такій редакції:
- визнати протиправними дії Міністерства енергетики України щодо підписання договору про надання на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу №31/22 від 29.11.2012 та Договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових від 24.05.2017 №240517/02-Вл-ГРМ;
- визнати недійсними договір про надання на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу №31/22 від 29.11.2012 та Договір експлуатації газорозподільних систем або їх складових від 24.05.2017 №240517/02-Вл-ГРМ;
- визнати протиправною бездіяльність НКРЕКП щодо ненадання відповіді на запит від 18.04.2021 про надання інформації;
- зобов'язати НКРЕКП надати відповідь на запит від 18.04.2021 та запитувану інформацію;
- визнати постанову НКРЕКП №813 від 19.06.2017 про видачу Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «ВОЛИНЬ-ГАЗ» (код ЄДРПОУ 03339459) ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території Волинської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «ВОЛИНЬГАЗ» протиправною та нечинною.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2022 указану заяву повернуто без розгляду на підставі ч. 2 ст. 167 КАС України, оскільки вимоги до НКРЕКП щодо запиту про надання публічної інформації є предметом розгляду у справі №640/14939/21, а позовні вимоги до Міністерства енергетики України є за своєю суттю новим позовом, оскільки у заяві змінено і предмет, і підстави позову.
Не погоджуючись з викладеним в ухвалі рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу повністю і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом не було вказано на порушення ОСОБА_1 вимог ст. 47 КАС України, посилання його на положення ч. 2 ст. 167 КАС України є надуманими, вимоги до Міністерства енергетики України пов'язані з предметом позову, а ухвала від 23.09.2021 про роз'єднання позовних вимог Позивачем не отримувалася та є необґрунтованою.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2022 було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 18.05.2022.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
У постанові від 17.02.2022 у справі № 360/746/19 Верховний Суд зазначив, що предмет позову становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, характер позовної вимоги визначається характером спірних матеріальних правовідносин, з якого випливає вимога позивача.
Під підставами позову, які може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.
Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами (фактами) при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права або інше наведення іншого праворозуміння таких норм.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 916/1764/17, від 22.01.2020 у справі №210/2289/17, від 30.01.2020 у справі №817/831/18. Аналогічного підходу дотримувалася і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 30.08.2021 у справі № 520/11672/19, від 28.04.2021 у справі № 420/2388/19 та від 22.01.2020 у справі № 826/19197/16 наголосив на тому, що одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Наслідком розгляду заяви, зміст якої свідчить про одночасну зміну предмета і підстав позову є повернення такої заяви та розгляд раніше заявлених позовних вимог, якщо позивач не відмовляється від позову. Водночас у таких випадках позивач не позбавлений права звернутися з новим окремим позовом у загальному порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовної заяви у первісній редакції з урахуванням ухвали від 23.09.2021 про роз'єднання позовних вимог було визнання постанови НКРЕКП від 19.06.2017 №813 протиправною та нечинною. Підставами цього позову у відповідній частині визначено відсутність відомостей, що підтверджують перебування на законних підставах у власності чи користуванні здобувача ліцензії газорозподільних систем АТ «Волиньгаз» газових мереж на території Волинської області. Відтак, за твердженням Позивача, за відсутності ліцензійних умов постанова НКРЕКП від 19.06.2017 №813 є протиправною та нечинною.
У свою чергу, предметом позову, який ОСОБА_1 визначив у заяві про залучення співвідповідача у справі та заміну позовних вимог, є, поряд з оскарженням раніше згаданої постанови НКРЕКП, визнання протиправними дій Міністерства енергетики України щодо підписання договору про надання на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу №31/22 від 29.11.2012 та Договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових від 24.05.2017 №240517/02-Вл-ГРМ, а також визнання недійсними договору про надання на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу №31/22 від 29.11.2012 та договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових від 24.05.2017 №240517/02-Вл-ГРМ.
Підставами цих позовних вимог визначено, що Міністерство енергетики України не може бути суб'єктом господарських відносин, до його повноважень не належить право підписання будь-яких правочинів, а передача таким органом державного майна для експлуатації АТ «Волиньгаз» як юридичній особі приватного права є незаконною.
Викладене з урахуванням наведеного вище правового регулювання свідчить про правильність висновків суду першої інстанції про те, що у згаданій частині заява про залучення співвідповідача у справі та зміну позовних вимог змінює як предмет, так і підстави позову, а відтак за своєю суттю є окремою позовною заявою, розгляд якої у межах справи, в якій вже відкрито провадження, процесуальним законом не допускається.
Посилання Апелянта на те, що судом не було вказано на порушення останнім вимог ст. 47 КАС України, судовою колегією оцінюється критично, оскільки, як свідчить зміст оскаржуваної ухвали, на недотримання Позивачем вимог ч. 1 ст. 47 КАС України було безпосередньо вказано у судовому рішенні.
У розрізі наведеного колегія суддів також відхиляє твердження ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції положень ст. 48 КАС України, які регулюють питання заміни неналежної сторони, оскільки у межах цієї справи мали місце одночасна зміна предмету і підстав позову, що виключало можливість застосування судом положень цієї статті до заяви про залучення співвідповідача у справі та зміну позовних вимог.
Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 167 КАС України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема, зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; підстави заяви (клопотання, заперечення).
При цьому, за правилами ч. 2 ст. 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
З урахуванням наведеного, зважаючи на те, що позовні вимоги до НКРЕКП щодо запиту про надання публічної інформації є предметом розгляду у справі №640/14939/21 у зв'язку із роз'єднанням позовних вимог ухвалою від 23.09.2021 у справі №640/14939/21, а відтак їх повторне заявлення у межах справи №640/28748/21 суперечить приписам процесуального закону, позовні вимоги щодо оскарження постанови НКРЕКП від 19.06.2017 №813 є предметом розгляду справи №640/28748/21, а позовні вимоги до Міністерства енергетики України за своєю суттю є новим позовом, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що заява про залучення співвідповідача у справі та зміну позовних вимог є очевидно безпідставною та необґрунтованою, а відтак підлягає поверненню без розгляду.
Щодо аргументів апеляційної скарги про те, що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2021 про роз'єднання позовних вимог є безпідставною та на адресу ОСОБА_1 не направлялася, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що про зміну номера справи з 640/14939/21 на №640/28748/21, а відтак й про виділення частини позовних вимог в окреме провадження Позивач дізнався або повинен був дізнатися із змісту клопотання НКРЕКП про залишення позовної заяви без розгляду (а.с. 13-17) та відзиву на позову (а.с. 28-45), в яких чітко окреслено предмет спору у справі №640/28748/2.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, обґрунтовано зазначивши про наявність правових підстав для повернення заяви без розгляду на підставі ч. 2 ст. 167 КАС України, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 167, 242-244, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 382 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді М.І. Кобаль
Л.О. Костюк
Повний текст постанови складено та підписано 06 липня 2022 року.