06 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/7043/21 пров. № А/857/4599/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
суддя у І інстанції Остап'юк С.В.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,
дата складення повного тексту рішення 23 грудня 2021 року,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ) щодо непроведення перерахунку пенсії, призначеної на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, встановленого за відповідною (аналогічною) посадою (на день звільнення зі служби), - заступника начальника УСБУ в Івано-Франківській області станом на 05 березня 2019 року, виданою Управлінням Служби Безпеки України в Івано-Франківській області; невиплати з 05 березня 2019 року 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, та дії щодо зменшення розміру грошового забезпечення з 80% до 70% з 01 січня 2018 року;
зобов'язати відповідача з 01 квітня 2019 року здійснити обчислення, перерахунок та виплату пенсії позивача на підставі оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення, встановленого за відповідною (аналогічною) посадою (на день звільнення зі служби), - заступника начальника УСБУ в Івано-Франківській області станом на 05 березня 2019 року, виданою УСБУ в Івано-Франківській області 26 липня 2021 року № 281;
зобов'язати ГУ ПФУ провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2019 року;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому суми пенсії за вислугу років у розмірі 80% сум грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2018 року.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року у справі № 300/7043/21, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позов було задоволено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідач при проведенні перерахунку суми пенсії позивача протиправно застосував до зміненого (збільшеного) розміру грошового забезпечення коефіцієнт 70% замість 80%. Окрім того, у ГУ ПФУ у зв'язку з отриманням довідки виник обов'язок перерахувати пенсію позивача з 01 квітня 2019 року (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії) однак після отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення відповідач не провів перерахунку та виплати пенсії позивачу. Оскільки відмова відповідача у перерахунку пенсії ОСОБА_1 є протиправною, то слід зобов'язати ГУ ПФУ здійснити такий перерахунок та виплату пенсії позивача.
У апеляційній скарзі ГУ ПФУ просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
У обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є пенсіонером, якому 02 квітня 2013 року призначена пенсія за вислугу років у розмірі 80% грошового забезпечення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Згідно з протоколом за пенсійною справою ОСОБА_1 №0902003009 (СБУ) від 01 квітня 2013 року вислуга років позивача складає 31 (календарних 22) рік. Відповідно, позивачу призначено пенсію за вислугу років у розмірі 80 % грошового забезпечення у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (у редакції на час призначення пенсії).
Відповідно до протоколу за пенсійною справою ОСОБА_1 №0902003009 (СБУ) від 31 грудня 2017 року до 01 січня 2018 року пенсія позивача обраховувалась у розмірі 80% грошового забезпечення з урахуванням таких його складових: посадового окладу 1910,00 грн; окладу за військове звання 135,00 грн; процентної надбавки за вислугу років 35% - 715,75 грн; середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці (надбавки за умови режимних обмежень, допуск Ф.2 15%, надбавки за службу в підрозділі «К» (боротьба з корупцією) 50%; надбавки за оперативно-розшукову діяльність 50%; доплата за роботу з агентурою на конфіденційній основі 20%; надбавки за особливо важливі завдання 100%; премії 100 % - 7 667,12 грн; а всього 10427,87 грн.
Згідно з протоколом за пенсійною справою ОСОБА_1 №0902003009 (СБУ) від 01 січня 2018 року ГУ ПФУ на виконання постанови Кабінету Міністрів України за №103 від 21 лютого 2018 року та на підставі довідки органу, уповноваженого на її видачу, станом на 01 березня 2018 року здійснило перерахунок пенсії позивача у розмірі 70 % грошового забезпечення з урахуванням таких його складових: посадового окладу в розмірі 9455,74 грн; окладу за військове звання в розмірі 1 480,00 грн; процентної надбавки за вислугу років (45%) в розмірі 4921,08 грн, а всього - 15856,82 грн.
При цьому сума підвищення до пенсії позивача, розрахована згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 103, становила 3308,96 грн, з яких щомісячно з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року йому виплачувалося 50% суми підвищення у розмірі 1654,48 грн; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75% суми підвищення у розмірі 2481,72 грн; з 01 січня 2020 року - 100% суми підвищення у розмірі 3308,96 грн.
УСБУ в Івано-Франківській області видано позивачу довідку про розмір грошового забезпечення за № 281 від 26 липня 2021 року станом на 05 березня 2019 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», за якою відповідач відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії з тих підстав, що після визнання протиправним та скасування пунктів 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103) немає ні законних підстав, ні відповідних повноважень для проведення перерахунку пенсії.
ОСОБА_1 не погодився із такими діями ГУ ПФУ та звернувся до адміністративного суду із цим адміністративним позовом.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), нормами якого держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частин 2, 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону
Згідно із статтею 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 3 статті 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за вказаним Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною 2 статті 51 цього Закону.
Пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок № 45) передбачено, що перерахунок раніше призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ пенсій проводиться в разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) установлено, зокрема, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 2 постанови). Також, вказаним нормативно-правим актом установлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схему тарифних розрядів за основними типовими посадами, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями.
Пунктом 1 Постанови № 103 зобов'язано перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із цим Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до Постанови № 704.
Згідно із пунктом 7 Постанови № 103 Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ, Міністерству інфраструктури, Міністерству юстиції, Державній службі з надзвичайних ситуацій, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Державної прикордонної служби, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державній фіскальній службі, Національній гвардії, Управлінню державної охорони після набрання чинності цією постановою приписано забезпечити оформлення та подання до органів ПФУ довідок про розміри грошового забезпечення, визначені в пункті 1 цієї постанови, відповідно до Порядку № 45.
Окрім того, Постановою № 103 внесено ряд змін до Порядку № 45, зокрема, пункт 5 викладено в новій редакції; додаток 2 викладено в новій редакції, з урахуванням чого виключено такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Згідно із пунктом 1 Порядку № 45 (зі змінами, внесеними згідно із Постановою № 103), пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із цим Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Пунктом 5 Порядку № 45 передбачено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
У свою чергу Порядком № 45 передбачено, що ПФУ після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС. Головні управління ПФУ у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 та у місячний строк подають їх головним управлінням ПФУ. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними п.п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45.
Водночас, алгоритм дій, які має вчинити, зокрема, ГУ ПФУ у зв'язку із втратою чинності положеннями п.п. 1, 2 Постанови № 103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 не змінився.
Апеляційний суд зазначає, що до повноважень Кабінету Міністрів України входить прийняття, зміна чи припинення дії Порядку № 45.
Проте, внесені Постановою № 103 зміни, зокрема, до додатку 2 до Порядку № 45, у якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яке 05 березня 2019 року, набрало законної сили, визнано протиправними та нечинними.
Отже, з 05 березня 2019 року діє редакція додатку 2 до Порядку № 45, яка діяла до зазначених змін.
Таким чином, саме з 05 березня 2019 року виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Між тим, до моменту отримання пенсійним органом належної довідки у останнього не виникає обов'язку з перерахунку пенсії позивача.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 45 довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені зі служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, урегульовано Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, відповідно до п. 24 якого про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток № 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Аналогічні за змістом положення щодо процедури перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців у разі зміни розміру їх грошового забезпечення визначено пунктами 2, 3 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45.
Згідно із частинами 1, 2 та 4 статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону.
Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють пенсійний орган.
Враховуючи зазначене, судом апеляційної інстанції установлено, що на час звернення ОСОБА_1 до ГУ ПФУ із заявою про здійснення перерахунку пенсії відповідно до довідки УСБУ про розмір грошового забезпечення він мав право на перерахунок пенсії, виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення.
Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дій ГУ ПФУ щодо зменшення розміру пенсії позивача за вислугу років з 80% до 70% грошового забезпечення та проведення перерахунку у розмірі 80 % з 01 січня 2018 року апеляційний суд зазначає таке.
З матеріалів справи з'ясовано, що пенсія за вислугу років призначена позивачу у розмірі 80 % від сум його грошового забезпечення.
На час призначення позивачу пенсії редакція статті 13 Закону № 2262-ХІІ передбачала, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Вказаний відсоток у подальшому змінювався у зв'язку із внесенням змін до статті 13 Закону № 2262-ХІІ.
У той же час у статті 22 Конституції України закріплено, що право на пенсійне забезпечення особи є складовою права на соціальний захист, передбаченого Конституцією України. Механізм реалізації цього права військовослужбовців та деяких інших категорій осіб, встановлений Закону № 2262-ХІІ, визначає умови, норми і порядок такого пенсійного забезпечення.
Конституційний Суд України в мотивувальній частині свого Рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) констатував: «Зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики» (абзаци п'ятий, шостий пункту 4 Рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).
Судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин було установлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Разом із тим, застосування цього показника до перерахунку пенсії позивача є протиправним, оскільки він стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених.
Апеляційний суд наголошує, що процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Під час перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення (його складових), тому повинен застосовуватися розмір грошового забезпечення у відсотках, встановлений на момент призначення пенсії або той який набув пенсіонер у зв'язку із змінами у законодавстві, згідно із яких сам законодавець визначив здійснити перерахунок основного відсоткового розміру раніше призначених пенсій у бік збільшення.
Отже, порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців врегульований нормами статті Закону № 2262-ХІІ, яка змін не зазнавала, а також нормами Постанов № 704 та № 103. Тому застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Відтак, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла станом на момент призначення пенсії, а внесені зміни до частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 процентів грошового забезпечення не стосуються та не можуть стосуватись перерахунку вже призначених пенсій і мають застосовуватися виключно при призначенні нових пенсій, адже, процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Таким чином, при розрахунку розміру підвищення до пенсії максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці про грошове забезпечення, але виходячи із розміру пенсії у процентах, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких (процентів) не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.
Зважаючи на те, що відповідачем під час останнього перерахунку пенсії безпідставно, всупереч чинному законодавству, на власний розсуд здійснено перерахунок пенсії позивача зі зміною з 80% суми грошового забезпечення на 70%, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовної вимоги та наявність правових підстав для її задоволення.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 21 квітня 2021 року (справа №140/3368/19), від 24 червня 2021 року (справа №522/6666/17), від 10 лютого 2021 року (справа № 0940/2217/18) та від 27 вересня 2021 року (справа №640/13217/19).
Разом із тим, апеляційний суд звертає увагу, що згідно частини 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строку звернення визначені у статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, частиною 3 цієї статті передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Таким чином, для вирішення питання про наявність або відсутність поважності причин пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку та коли особа дізналася (повинна була дізнатися) про порушення свого права.
У свою чергу, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Також, у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зазначив таке.
Загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з'ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Апеляційний суд до спірних правовідносин застосовує і норми спеціального Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за приписами статті 51 якого при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім'ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Зважаючи на те, що позовні вимоги за період з 01 січня 2018 року по 31 березня 2019 року стосуються правомірності вже здійсненого перерахунку пенсії, апеляційний суд приходить до висновку, що у цьому випадку необхідно застосувати норми статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено шестимісячний строк звернення до суду, з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення свого права.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Поряд з цим, у вказаній постанові Верховний Суд наголосив на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особа, якій призначена пенсія, остання вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу;
За правилами частини 1 статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Враховуючи викладене апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги за період з 01 січня 2018 року по 31 березня 2019 року необхідно залишити без розгляду.
Поряд з цим, зважаючи на те, що звернення позивача з позовними вимогами з 01 квітня 2019 року зумовлене відмовою органу пенсійного фонду в перерахунку пенсії, на який у ОСОБА_1 виникло право із набранням чинності судового рішення у справі № 826/3858/18, апеляційний суд вважає, що в такому випадку необхідно застосувати норми частини 3 статті 51 Закону № 2262-ХІІ.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій ГУ ПФУ щодо проведення перерахунку та виплати пенсії з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, суд зазначає таке.
З метою реалізації положень частини 4 статті 63 Закону № 2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2018 року прийнято Постанову № 103.
Відповідно до пункту 1 вказаної постанови постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Згідно з пунктом 2 цієї постанови виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
12 грудня 2018 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/3858/18, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до частини 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року набрало законної сили 05 березня 2019 року.
Частиною 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, положення пунктів 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 втратили чинність з 05 березня 2019 року.
Вказаний висновок узгоджується правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 09 квітня 2020 року по справі №640/19928/18, а також в рішенні Верховного Суду від 16 серпня 2019 року по справі №160/3586/19, яке було залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року.
Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що виплати з 05 березня 2019 року 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, є протиправними, проте лише до 04 вересня 2019 року.
Так, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 14 серпня 2019 року №804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (далі - Постанова №804), яка набрала чинності 04 вересня 2019 року.
Постановою № 804 установлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснюється у 2019 році в розмірі 75 % суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.
Зазначене свідчить про те, що з 04 вересня 2019 року до 31 грудня 2019 року у відповідача були правові підстави для виплати позивачу 75 % підвищення до пенсії.
Відтак, з урахуванням наведеного позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ щодо зменшення розміру пенсії позивача за рахунок виплати з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, та зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивача (із врахуванням раніше виплачених сум) з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, при задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 неповно з'ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, таким обставинам. Тому рішення суду першої інстанції у цій частині задоволених позовних вимог слід скасувати та позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
З урахуванням фактичних обставин справи щодо часткового задоволення апеляційної скарги відповідача, апеляційний суд на підставі приписів частин 1, 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України приходить до висновку про наявність підстав для перерозподілу судових витрат пропорційно до задоволених вимог ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року у справі 300/7043/21 скасувати та позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо непроведення розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 01 квітня 2019 року по 03 вересня 2019 року 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року по 03 вересня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року (із врахуванням раніше виплачених сум).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до складеної Управлінням Служби безпеки України в Івано-Франківській області довідки № 281 від 26 липня 2021 року про розмір грошового забезпечення, з врахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, класність, НОПС та премії (із врахуванням раніше виплачених сум).
Позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01 січня 2018 року по 31 березня 2019 року залишити без розгляду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області (ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Н. М. Судова-Хомюк