про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
05 липня 2022 р. Справа № 120/4929/22
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Вільчинський Олександр Ванадійович, розглянувши матеріали позовної заяви:
за позовом: Департаменту патрульної поліції
до: ОСОБА_1
про: відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.
1. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Однак в порушення вказаної норми позивач у позовній заяві не зазначив реєстраційного номеру облікової картки платника податків або номер і серію паспорта відповідача ОСОБА_1 .
Крім цього, згідно з частиною 3 статті 171 КАС України якщо відповідачем у позовній заяві, щодо якої відсутні підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження у справі, вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Оскільки в адміністративному позові відповідачем вказана фізична особа, яка не є підприємцем, в судді виникає обов'язок звернення до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи, тобто, до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС у Вінницькій області.
Згідно з Додатком 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру" у запиті органу державної влади, підприємства, установи, організації, закладу щодо доступу до персональних даних, зазначається, зокрема, дата народження особи.
Позовна заява та додані до неї документи не містять інформації щодо дати народження відповідача - фізичної особи ОСОБА_1 .
Тобто, відсутні дані для формування та направлення запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
2. Відповідно до частини першої статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Частиною другою вищевказаної статті визначено, що суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Всупереч вимог частини 2 статті 161 КАС України позивач не надав докази надіслання відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії позовної заяви та доданих до неї документів. Поряд із цим позивач додав копію позовної заяви з додатками для відповідача.
Однак, зважаючи на те, що у спірних правовідносинах позивач виступає суб'єктом владних повноважень, положення ч. 2 ст. 161 КАС України у цьому випадку поширюються на нього. А відтак, позивачу на виконання вимог ч. 2 ст. ст. 161 КАС України необхідно надати суду докази надіслання відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії позовної заяви та доданих до неї документів.
3. Згідно із частиною четвертою статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Статтею 94 КАС України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55.
За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.
Висновок щодо обов'язку належного засвідчення копії документів узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постановах від 02.10.2018 у справі №2а-15994/12/2670, від 11.09.2018 у справі № 826/15414/17, від 11.02.2020 у справі №826/2935/14.
Однак, не всі копії документів, що додані позивачем до позовної заяви, засвідчені у визначеному законом порядку.
Відтак, позивачу необхідно надати належним чином засвідчені копії документів, доданих до позовної заяви.
4. Згідно із ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Щодо відліку строку звернення до адміністративного суду, то суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. Відтак при визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.
Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція із цього приводу неодноразово була висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі №520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі №826/14116/18.
Нормами ст. 122 КАС України передбачено диференційований підхід до регулювання тривалості строків звернення до адміністративного суду в залежності від статусу позивача та від категорії публічно-правового спору.
Тому передумовою вирішення питання про дотримання позивачем строків звернення до суду є оцінка характеру спірних правовідносин з метою визначення категорії спору.
Предметом спору у справі є стягнення у порядку регресу понесених позивачем витрат на відшкодування матеріальної шкоди, завданої під час дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої інспектором патрульної поліції ОСОБА_1 під час перебування на службі.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону України "Про Національну поліцію").
Зазначеними нормами права передбачено, що служба в поліції є публічною службою.
Таким чином, відповідач, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, завдав шкоду державі в особі Департаменту патрульної поліції у зв'язку з відшкодуванням шкоди внаслідок ДТП у період здійснення ним повноважень, пов'язаних з виконанням завдань і функцій поліцейського.
Встановлено, що ухвалою Вінницького міського суду від 03.12.2021 у справі №127/25028/21 провадження у цивільній справі за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу закрито. Постановляючи таке рішення, суд зазначив, що цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
24.02.2022 постановою Вінницького апеляційного суду апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишено без задоволення без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду від 03.12.2021 - без змін.
Тобто про підсудність даної категорії справ позивачу остаточно стало відомо з постанови Вінницького апеляційного суду від 24.02.2022 і з цього часу позивач мав об'єктивну можливість реалізувати своє право на звернення до суду з позовною заявою в порядку адміністративного судочинства у встановлений законом строк.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, у категорії спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець визначив строк в один місяць.
За приписами ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про поновлення процесуального строку. В обґрунтування заяви зазначено, що відповідно до ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання. Основне зобов'язання виконано 22.02.2019.
17.09.2021, як зазначає позивач, представником позивача подано до Вінницького міського суду Вінницької області позов про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу. Ухвалою Вінницького міського суду від 03.12.2021 у справі №127/25028/21 провадження у справі закрито з посиланням на те, що підсудність даної справи необхідно розглядати у адміністративному судочинстві. 24.02.2022 постановою Вінницького апеляційного суду апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишено без задоволення без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду від 03.12.2021 - без змін. Позивач зазначає, що із цією постановою він ознайомився лише після написання заяви про видачу рішення 31.05.2022, а тому строк на звернення до Вінницького окружного адміністративного суду просить відраховувати з 31.05.2022.
Також позивач, обґрунтовуючи поважність причин пропуску звернення до суду, відзначає факт введення на всій території України воєнного стану та прийняття наказу Голови Національної поліції України №171 від 23.02.2022 "Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності", зазначаючи, що всі працівники УПП у Вінницькій області ДПП згідно штатного режиму роботу не здійснювали, оскільки здійснювали заходи, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Надаючи оцінку доводам позивача в обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду, суд враховує, що для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об'єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.
В розрізі розгляду питання про поновлення процесуальних строків, варто звернути увагу на те, що особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, докази на підтвердження того, що наведені нею обставини дійсно перешкоджали їй вчасно скористатись наданим їй правом звернення до суду апеляційної інстанції.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідності до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
На підтвердження отримання постанови Вінницького апеляційного суду від 24.02.2022 Департаментом патрульної поліції 31.05.2022 позивач не надає жодних доказів. Також не обґрунтовує неможливості отримання такої постанови до 31.05.2022. А відтак, зазначені доводи суд вважає необґрунтованими.
Надаючи оцінку посиланням позивача на введення на всій території України воєнного стану та прийняття наказу Голови Національної поліції України №171 від 23.02.2022 "Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності", суд виходить із такого.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
В той же час відповідач є державним органом й неналежна організація процесу подання позову з його боку, виникнення організаційних складнощів для своєчасного його подання є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Департамент патрульної поліції, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинно намагатись отримати вигоду від ситуації яка склалася в державі, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі й щодо вчасного подання адміністративного позову.
Так, на території Вінницької області не відбуваються бойові дії, пов'язані з військовою агресією Російської Федерації.
При цьому, ні матеріали позовної заяви, ні заява про поновлення процесуального строку, не містять відомостей про те, до яких конкретно додаткових заходів, пов'язаних з забезпеченням національної безпеки залучено саме Департамент патрульної поліції, що не здійснювалися останнім в мирний час.
Відтак, з огляду на викладене, суд зазначає, що позивачем не зазначено обставин, які перешкоджали подати позов вчасно та які є об'єктивно непереборними чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Враховуючи наведені обставини, вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, наведені у заяві про поновлення процесуального строку, не можуть бути визнані судом як поважні причини для поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
До того ж, варто наголосити, що при наявності об'єктивної неможливості вчасного звернення до суду із відповідним позовом, саме на позивача покладається процесуальний обов'язок навести переконливі доводи щодо існування певних обставин, які слугували перешкодою для вчасного звернення до суду із наданням належних, достатніх і достовірних доказів на підтвердження своїх доводів.
Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відтак, позивачу необхідно надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом із зазначенням інших (додаткових) підстав для поновлення такого строку.
Наведене вище у сукупності свідчить про недотримання вимог КАС України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.
Згідно із ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене вважаю, що позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Керуючись ст.ст. 44, 73, 74, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 172, 245, 256 КАС України, -
Позовну заяву Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу залишити без руху.
Встановити позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом:
зазначення реєстраційного номеру облікової картки платника податків або номеру і серії паспорта ОСОБА_1 та його дати народження;
надання доказів надіслання відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії позовної заяви та доданих до неї документів;
надання до позовної заяви копій документів, засвідчених в порядку, встановленому чинним законодавством;
надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом із зазначенням інших (додаткових) підстав для поновлення такого строку.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 293 КАС України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович