Рішення від 30.06.2022 по справі 921/117/22

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 червня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/117/22

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Бега В.М.

розглянув справу

за позовом Першого заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури (вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, 46000) в інтересах держави в особі

позивача 1 - Західного офісу Держаудитслужби (вул. Костюшка, 8, м. Львів, 79007)

позивача 2 - Підволочиської селищної ради (вул. А. Шептицького, 4, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800)

позивача 3 - Відділу освіти Підволочиської селищної ради (вул. А. Шептицького, 4, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-груп" (вул. Швабська, 53, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018)

про стягнення неправомірно отриманих грошових коштів сумі 396224,88 грн.

За участю від:

прокурора - Пагут О.С.

позивача 1 - не з'явився

позивача 2 - не з'явився

позивача 3 - Витвицька І.О.

відповідача - не з'явився

Зміст позовних вимог.

Перший заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, Підволочиської селищної ради, Відділу освіти Підволочиської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-груп" про стягнення 396224,88 грн, сплачених на підставі нікчемних правочинів.

В обґрунтування позову прокуратурою у позовній заяві №15-116 вих-22 від 14.02.2022 (вх. №130 від 18.02.2022) вказано, що за результатами відкритих торгів публічних закупівель 19.02.2019 між ТОВ "Укртранссервіс-груп" та Відділом освіти Підволочиської селищної ради укладено договір постачання природного газу №19-405/52, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити останньому природний газ у необхідних об'ємах (обсягах). Поставки природного газу згідно п. 1.3 договору мали здійснюватись протягом січня - грудня 2019 року в обсязі 470 тис.м3, за ціною за 1000м3 природного газу 8887,468 грн (з ПДВ).

Надалі, між сторонами у справі до договору №19-405/52 від 19.02.2019 було укладено ряд додаткових угод про внесення змін до ціни 1 тис. м. куб. природного газу як в сторону збільшення, так і в сторону її зменшення, та про продовження строку дії договору.

За твердженням прокуратури внаслідок укладення нікчемних додаткових угод №1 від 20.02.2019, №1 від 25.02.2019, з посиланням на коливання ціни на ринку природного газу, було безпідставно збільшено ціну за 1000м3 природного газу з 8887,468 грн до 10750 грн, тобто сукупно більше ніж на 10%, що свідчить про порушення вимог ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі", та є підставою для повернення в судовому порядку сплачених грошових коштів за такими додатковими угодами за поставлений у період з лютого по квітень 2019 року природний газ.

Необхідність звернення прокурора з цим позовом обґрунтовано необхідністю захисту інтересів держави у зв'язку із нездійсненням відповідних повноважень органом Державної аудиторської служби України - Західним офісом Держаудитслужби, який наділений державою повноваженнями щодо реалізації державної політики у сфері державного фінансового контролю, зокрема при здійсненні державних закупівель - Відділом освіти Підволочиської селищної ради, на який, в свою чергу, як розпорядника бюджетних коштів покладено обов'язок контролю щодо ефективного та раціонального їх використання. При цьому, зазначено, що Відділ утримується за рахунок коштів місцевого бюджету Підволочиської селищної ради.

Позиція позивача 1 - Західного офісу Держаудитслужби.

Від Західного офісу Держаудитслужби заперечень з приводу заявленого прокуратурою позову не надходило.

Позиція позивача 2 - Підволочиської селищної ради.

Від Підволочиської селищної ради 15.03.2022 надійшла письмова заява №03-277/09-05 від 10.03.2022 (вх. №1733), у якій позивачем 2 підтримано позовні вимоги.

Позиція позивача 3 - Відділу освіти Підволочиської селищної ради.

Від Відділу освіти Підволочиської селищної ради заперечень з приводу заявленого прокуратурою позову не надходило.

Позиція відповідача.

Відповідач участі уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 165 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 23.02.2022 (про відкриття провадження у справі) не надав.

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст. 178 ГПК України.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 23.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/117/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 21.03.2022, а також встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

Ухвалою суду від 21.03.2022 відкладено підготовче судове засідання на 21.04.2022.

Ухвалою суду від 21.04.2022: продовжено строк підготовчого провадження; підготовче судове засідання відкладено на 19.05.2022.

Надалі, ухвалою суду від 19.05.2022 закрито підготовче провадження по справі №921/117/22 та призначено її до розгляду по суті в судовому засіданні 16.06.2022, в якому оголошувалась перерва до 30.06.2022.

Прокурором та представником Відділу освіти Підволочиської селищної ради в судовому засіданні 30.06.2022 підтримано позовні вимоги.

Західний офіс Держаудитслужби явку повноважного представника в судове засідання 30.06.2022 не забезпечив. Позивач 1 про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином під розписку його представника в судовому засіданні 16.06.2022.

Представник Підволочиської селищної ради в судове засідання 30.06.2022 не з'явився. У вже згадуваній заяві №03-277/09-05 від 10.03.2022 позивач 2 просив суд розгляд справи проводити без участі його представника.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 30.06.2022 не забезпечив.

За інформацією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого за запитом №505992556085 від 22.02.2022, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-груп" зазначено вул. Швабська, 53, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018.

Рекомендовані повідомлення від 16.03.2022, 22.03.2022, 22.04.2022, 20.05.2022, із штрихкодовими ідентифікаторами відповідно №4602510210535, №4602510207100, №4602510297681, №4602510301964, якими на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-груп" направлялись копії ухвал про відкриття провадження у справі, про відкладення підготовчих судових засідань, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті повернулись на адресу суду без вручення адресату, із відміткою підприємства зв'язку "Укрпошта": "адресат відсутній за вказаною адресою".

За даними програми "Діловодство спеціалізованого суду" та списку згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів від 17.06.2022, копія ухвали суду від 16.06.2022 (якою відповідач повідомлявся про оголошення перерви в судовому засіданні 16.06.2022) направлялась на юридичну адресу відповідача поштовим відправленням із штрихкодовим ідентифікатором 4602510235538 та за даними відстеження, отриманих із інтернет ресурсу за адресою https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html, 24.06.2022 таке поштове відправлення повернено за зворотною адресою, із відміткою підприємства зв'язку "Укрпошта": "адресат відсутній за вказаною адресою".

Станом на час розгляду справи в суді, відповідач не змінював адреси свого офіційного місцезнаходження (дійсної адреси).

Відповідно до ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.03.2018, винесеній по справі №911/1163/17.

Направлення процесуальних документів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу учасників справи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених документів перебуває поза межами контролю суду. Подібний висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-5, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.

Суд, у судовому засіданні 30.06.2022, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відділом освіти Підволочиської селищної ради проводилась процедура відкритих торгів через електронну систему публічних закупівель "Прозорро" за №UA-2018-11-23-000175-с про закупівлю природного газу за кодом ДК 021:2015:09120000-6 (Газове паливо).

23 листопада 2018 року на веб-сайті "Рrоzоrrо" (https://prozorro.gov.ua/tender/№UA-2018-11-23-000175-с) Відділом освіти Підволочиської селищної ради оприлюднено оголошення №UA-2018-11-23-000175-с про проведення відкритих торгів щодо закупівлі природного газу обсягом 470000м3 з терміном постачання до 31.12.2019 з очікуваною вартістю 7757500 грн.

У відкритих торгах взяли участь п'ять учасників: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-груп" з остаточною пропозицією 4177110 грн (первинна пропозиція 4215900 грн); Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" з остаточною пропозицією 4211200 грн (первинна пропозиція 4314600 грн); Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр газ ресурс" з остаточною пропозицією 4681200 грн (первинна пропозиція 4681200 грн); Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв", з остаточною пропозицією 4888000 грн (первинна пропозиція 4888000 грн); Товариство з обмеженою відповідальністю "АС", з остаточною пропозицією 4949100 грн (первинна пропозиція 4949100 грн).

Переможцем процедури відкритих торгів визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-груп" з тендерною пропозицією 4177110 грн, з ціною за одиницю (1тис.м3) газу з ПДВ - 8887,468 грн.

За результатами визначення переможця процедури відкритих торгів, відповідно до Звіту про результати проведення процедури № UA-2018-11-23-000175-с, повідомлення про намір укласти договір з переможцем торгів за тендерною пропозицією 4177110 грн з ПДВ оприлюднено 17.01.2019.

19.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-груп" (надалі - постачальником) та Відділом освіти Підволочиської селищної ради (як - споживачем) укладено договір постачання природного газу №19-405/52 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність (поставити) споживачу у 2019 році природний газ (код ДК 021:2015 - газове паливо ДК 021:2015-09120000-6 (природний газ) для використання у якості палива, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором (п. 1.1, п. 5.1.1, п. 5.2.1, п. 5.3.1, 5.4.2 договору).

Згідно п. 1.2, п. 1.3 договору річний плановий об'єм постачання газу - 470 тис. м. куб., у т.ч. виходячи із помісячного обсягу, а саме: січень - 90 тис.м3, лютий - 90 тис.м3, березень - 66 тис.м3; квітень - 36 тис.м3; жовтень - 25 тис.м3; листопад - 71 тис.м3; грудень - 92 тис.м3.

Відповідно до п. 3.1, п. 3.2, п. 3.3 договору розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Ціна газу становить 8887,468 грн з ПДВ. Ціна газу може змінюватись протягом дії договору. Зміна ціни узгоджуються шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

У п. 3.6 договору зазначено, що загальна сума цього договору на 2019 рік становить 4177110 грн, у т.ч. ПДВ 696185 грн.

Розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07 год. за Київським часом) першого дня місяця до 07 год. першого дня наступного місяця включно (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: оплата в повному обсязі вартості фактично поставленого (спожитого) газу здійснюється споживачем до 15 числа згідно рахунка, наданого постачальником, не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу; датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) та діє з моменту підписання договору до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

Згідно п. 11.1.1 договору його може бути продовжено на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% відсотків суми, визначеної в договорі, на підставі п. 5 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", при цьому сторони домовились внести зміни в планові об'єми постачання газу по місяцях, визначені в п. 1.3 договору, у якому визначити планові об'єми газу на продовжений строк.

Умови цього договору не можуть змінюватись після його підписання, крім випадків, передбачених п.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" у разі: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше, ніж на 10 відсотків, у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (п. 11.1.2 договору).

Усі зміни та доповнення до договору оформляються письмово, підписуються уповноваженими представниками сторін, скріплюються їх печатками (за наявності) та є невід'ємною частиною договору (п. 11.3 договору).

Однак, на наступний день після укладення договору ТОВ "Укртранссервіс-груп" звернулось до Відділу освіти Підволочиської селищної ради з листом №1267/1/19 від 20.02.2019, з повідомленням про намір укласти додаткову угоду до договору на поставку природного газу, враховуючи підвищення цінової кон'юктури ринку природного газу.

На підтвердження даної пропозиції ТОВ "Укртранссервіс-груп" зроблено посилання на довідку Харківської торгово-промислової палати №120/19 від 07.02.2019, в якій зазначено, що згідно прейскуранта НАК «Нафтогаз України» ціна природного газу як товару з урахуванням ПДВ поставки газу, без урахування тарифів на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами) для споживачів, які не підпадають під дію Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу з 01.02.2019 складає 10460,40 грн за 1 тис. м.3.

20.02.2019 між Відділом освіти Підволочиської селищної ради та ТОВ "Укртранссервіс-груп" було укладено додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу №19-405/52 від 19.02.2019, в якій обумовлено з 01.02.2019 збільшити ціну за 1 тис.м3 до 9775 грн, тобто збільшено ціну на 9,99%. Договірний обсяг постачання газу визначено в кількості 427325,831 тис.м3, у т.ч. виходячи із помісячного обсягу, а саме: лютий - 107 тис.м3, березень - 76 тис.м3; квітень - 40 тис.м3; жовтень - 25 тис.м3; листопад - 82,00001 тис.м3; грудень - 97,32582 тис.м3.

Ця додаткова угода набуває чинності з дати підписання, поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.02.2019 (п.3, п.5 додаткової угоди №1 від 20.02.2019).

По спливу 5 днів після укладення основного правочину, ТОВ "Укртранссервіс-груп" звернулось до Відділу освіти Підволочиської селищної ради з листом №1305/19 від 25.02.2019, з повідомленням про намір укласти додаткову угоду до договору на поставку природного газу, враховуючи підвищення цінової кон'юктури ринку природного газу.

На підтвердження даної пропозиції ТОВ "Укртранссервіс-груп" зроблено посилання на експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати №В-248 від 12.02.2019, в якому зазначено, що середня ціна на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевого бюджетів на території України станом на 12.02.2019 без транспортування становить 11700 грн за 1 тис. м.3.

25.02.2019 між Відділом освіти Підволочиської селищної ради та ТОВ "Укртранссервіс-груп" було укладено додаткову угоду №1 до договору про постачання природного газу №19-405/52 від 19.02.2019, в якій обумовлено з 01.02.2019 збільшити ціну за 1 тис.м3 до 10750 грн, тобто збільшено ціну на 9,97% у порівнянні з наведеною у додатковій угоді №1 від 20.02.2019 ціною, а загалом внаслідок підписання двох додаткових угод вартість природного газу зросла на 20,96 % у порівнянні з ціною, визначеною у договорі. Договірний обсяг постачання газу визначено в кількості 388568,372 тис.м3, у т.ч. виходячи із помісячного обсягу, а саме: лютий - 103,808 тис.м3, березень - 80 тис.м3; квітень - 35 тис.м3; жовтень - 20 тис.м3; листопад - 60 тис.м3; грудень - 89,76037 тис.м3.

Ця додаткова угода набуває чинності з дати підписання, поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.02.2019 (п.3, п. 5 додаткової угоди №1 від 25.02.2019).

28.08.2019 сторонами укладено додаткову угоду №3 про внесення змін до окремих пунктів договору.

06.11.2019 сторонами укладено додаткову угоду №4, відповідно до якої зменшено ціну природного газу, встановивши її у розмірі 10430 грн за 1 тис. м3. Визначено, що дана додаткова угода набирає чинності з дати підписання і є невід'ємною частиною договору.

23.12.2019 сторонами укладено додаткову угоду №5, якою зменшено ціну природного газу, встановивши її у розмірі 9890 грн за 1 тис. м3. Визначено, що дана додаткова угода набирає чинності з дати підписання і є невід'ємною частиною договору.

26.12.2019 сторонами укладено додаткову угоду №6, якою зменшено річний плановий об'єм постачання газу до 354709 куб.м. Визначено, що дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання і є невід'ємною частиною договору.

Також 26.12.2019 сторонами укладено додаткову угоду №7, якою продовжено дію договору на строк до 31.03.2020. Визначено, що дана додаткова угода набуває чинності з моменту підписання.

16.01.2020 сторонами укладено додаткову угоду №8, якою згідно ч.5 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» сторони дійшли згоди продовжити обсяги та суму договору, що не перевищує 20% від суми, визначеної в договорі №19-405/52 від 19.02.2019, укладеному в попередньому році.

На виконання договору, з урахуванням внесених змін додатковою угодою №1 від 25.02.2019, у період лютий - квітень 2019 року ТОВ "Укртранссервіс-груп" було виставлено Відділу освіти Підволочиської селищної ради наступні рахунки на загальну суму 2286900,39 грн: рахунок №642 від 28.02.2019 на суму 1115935,58 грн з ПДВ за природний газ за лютий 2019 року в кількості 103,808 тис. м3; рахунок №1223 від 31.03.2019 на суму 765603,96 грн з ПДВ за природний газ за березень 2019 року в кількості 71,219 тис. м3; рахунок №1737 від 23.04.2019 на суму 405360,85 грн з ПДВ за природний газ за квітень 2019 року в кількості 37,708 тис. м3, оплачені останнім наступними платіжними дорученнями: №553 від 10.03.2019 на суму 77679,50 грн; №554 від 10.03.2019 на суму 990601,33 грн; №555 від 10.03.2019 на суму 12814 грн; №556 від 10.03.2019 на суму 24703,50 грн; №557 від 10.03.2019 на суму 10137,25 грн; №913 від 05.04.2019 на суму 55157,96 грн; №914 від 05.04.2019 на суму 679959 грн; №916 від 05.04.2019 на суму 16469 грн; №917 від 05.04.2019 на суму 7062,75 грн; №915 від 05.04.2019 на суму 6955,25 грн; №1219 від 23.04.2019 на суму 38033,35 грн; №1220 від 23.04.2019 на суму 354653,25 грн; №1221 від 23.04.2019 на суму 1429,75 грн; №1222 від 23.04.2019 на суму 7955 грн; №1223 від 23.04.2019 на суму 3289,50 грн.

В матеріалах справи також містяться акти прийому - передачі природного газу, з яких вбачається передача ТОВ "Укртранссервіс-груп" Відділу освіти Підволочиської селищної ради у період лютий - квітень 2019 року природного газу на суму 2286900,39 грн, а саме: №578 від 28.02.2019 на суму 1115935,58 грн за природний газ в кількості 103,808 тис.м3; №1107 від 31.03.2019 на суму 765603,96 грн за природний газ в кількості 71,219 тис.м3; №1607 від 23.04.2019 на суму 405360,85 грн за природний газ в кількості 37,708 тис.м3.

Прокурор посилається, зокрема на результати моніторингу функціонування ринку природного газу за І квартал 2019 року, відповідно до яких роздрібна ціна на природний газ для побутових споживачів у І кварталі 2019 року становила 6391грн/тис. м3, що на 3 % більше у порівнянні з попереднім кварталом. Зростання роздрібної ціни для побутових споживачів відбулось у листопаді 2018 року і протягом І кварталу 2019 року вона не змінювалась (рис. 3.2 на сторінці 11). Водночас, роздрібна ціна для непобутових споживачів знижувалась щомісячно протягом І кварталу 2019 року: на 4 % у січні, на 2 % у лютому та на 6 % у березні. Крім того, на сторінці 13 Моніторингу зазначено, що на нерегульованому сегменті роздрібного ринку природного газу ціна природного газу для непобутових споживачів у І кварталі 2019 року знизилась на 20 % у порівнянні з попереднім кварталом, проте збільшилась на 6 % порівняно з І кварталом минулого року. Так, у І кварталі 2019 року роздрібна ціна знизилась порівняно з попереднім кварталом для бюджетних установ та організацій на 1946 грн/тис. м3 (або на 17 %), для виробників теплової енергії для потреб бюджетних установ та інших - на 1075 грн/тис. м3 (або на 10 %), а для промислових підприємств та інших суб'єктів господарювання - на 2121 грн/тис. м3 (або на 20 %). Також на сторінці 14 вказаного моніторингу зазначено, що разом з тим щомісяця протягом І кварталу 2019 року (січень - березень) ціни на природний газ на нерегульованому сегменті роздрібного ринку для всіх категорій споживачів також знижувались. Найбільше знизились ціни у березні, порівняно з лютим, для виробників теплової енергії для бюджетних установ та організацій та інших та ціни для промислових підприємств та інших суб'єктів господарювання - на 17 % та 16 % відповідно. Крім цього, на кінець І кварталу 2019 року ціна для бюджетних установ та організацій у порівнянні з початком кварталу зменшилась на 1460 грн/тис, м3 (або на 14 %), для виробників теплової енергії для бюджетних установ та організацій та інших - на 1887 грн/тис. м3 (або на 19 %), для промислових підприємств та інших - на 1989 грн/тис. м3 (або на 22%). Загалом на рис. 3.6 на сторінці 14 Моніторингу зазначено, що ціни на природний газ для бюджетних установ та організацій на нерегульованому сегменті роздрібного ринку за 1 000 м. куб. газу складали: в січні 2019 року - 10330 грн, лютому 2019 року - 9616 грн, березні 2019 року - 8870 грн. Тобто, згідно з даними Моніторингу ціни на природний газ у І кварталі 2019 року знизилися у порівнянні з попереднім кварталом.

Органом досудового розслідування - Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській області 23.07.2019 на основі матеріалів правоохоронних та контролюючих органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень зареєстровано заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України. У Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.02.2022 з кримінального провадження №42019210000000132 зазначено про здійснення службовими особами виконавчого органу органу місцевого самоврядування шляхом зловживання своїм службовим становищем розтрати чужого майна у великих розмірах.

З матеріалів вказаного досудового розслідування прокуратурою здобуто, зокрема висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №1517/19-22 від 10.06.2020, призначеної в межах цього кримінального провадження.

Згідно висновку експерта додатковими угодами №1 від 20.02.2019 та №1 від 25.02.2019 підвищено ціну природного газу: в період з 19.02 по 20.02 на 9775 грн: 8887,468 (ціна, визначена договором) х 100 - 100 = 9,99%; в період з 20.02 по 25.02 на 10750 (ціна, визначена додатковою угодою №1 від 25.02.2019): 9775 (ціна, визначена додатковою угодою №1 від 20.02.2019) х 100 - 100 = 9,97%. Всього за період 19.02 по 25.02 підвищено ціну природного газу на 9,99% + 9,97%= 19,96%.

У висновку експерта зазначено, що відповідно до Прейскуранту на природний газ із ресурсів Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з 01.02.2019, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867 ціна природного газу за 1000 куб. м складала: з 01.02.2019 без ПДВ 8717 грн, з ПДВ - 10460,40 грн; з 01.03.2019 вартість без ПДВ - 7405 грн, а з ПДВ - 8886 грн.

При укладенні додаткових угод №1 від 20.02.2019 та №1 від 25.02.2019 було збільшено ціну на природний газ на 20,96 %. Дане збільшення проведено протягом 7-ми днів після укладення договору №19-405/52. Дані про коливання цін протягом 7-ми днів після укладення договору відсутні.

Відтак, коливання ціни природного газу на ринку під час внесення змін в ціну газу відповідно до укладених угод №1 від 20.02.2019 та №1 від 25.02.2019 не підтверджується, а тому підстав для укладення вищевказаних додаткових угод щодо підвищення цін не було.

Сума збитків (шкоди) по договору на постачання природного газу від 19.02.2019 №19-405/52 внаслідок укладення додаткових угод №1 від 20.02.2019 та №1 від 25.02.2019 до даного договору становить 396224,88 грн (2286900,39 грн (фактично оплачена вартість природного газу) - 1890675,50 грн (212,735 тис. м.3 (обсяг переданого газу) * 8887,468 грн (ціна 1 тис.м.3 газу по договору)).

Окрім того прокурор посилається на довідку, оформлену 18.10.2019 державним аудитором відділу контролю у сфері закупівель Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області Галиною Войцехівською, залученою в якості спеціаліста у кримінальному провадженні №42019210000000132 щодо перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Відділу освіти Підволочиської селищної ради при проведенні закупівель природного газу.

У вищевказаній довідці від 18.10.2019 зазначено, що за результатами аналізу питання дотримання замовником законодавства у сфері закупівель в частині внесення змін до договору про закупівлю встановлено, що замовником в порушення вимог ч.4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» до договору від 19.02.2019 №19-405/52 укладено додаткові угоди від 20.02.2019 № 1 та від 25.02.2019 №1 на збільшення ціни за одиницю товару без документального підтвердження коливання ціни товару на ринку в сторону збільшення його ціни.

У довідці від 18.10.2019 також зазначено, що проведеною перевіркою наявності підстав щодо внесених змін до договору встановлено, що додаткові угоди укладались на підставі листів-звернень постачальника з приводу зростання цін на ринку та інформацій Харківської торгово-промислової палати і Житомирської торгово-промислової палати датовані ще до укладення договору, а саме: 07.02.2019 та відповідно 12.02.2019, які не містять інформації щодо коливання ціни природного газу на ринку в сторону його збільшення після укладення договору (з 19.02.2019 по 25.02.2019).

Разом з цим, державним аудитором (спеціалістом) посилаючись на дані офіційного сайту НАК «Нафтогаз України» (http://www.naftogaz.com) зазначено, що ціна на природний газ, який використовують промислові споживачі та інші суб'єкти господарської діяльності для потреб, що не підпадають під дію Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, за умов оплати після періоду (календарний місяць) поставки газу, протягом січня - березня 2019 року фактично зменшувалась з 11833,20 грн з ПДВ за 1000 м.3 з 01.01.2019, до 11458,80 грн з ПДВ за 1000 м.3 з 01.02.2019 та до 9792 грн з ПДВ за 1000 м.3 з 01.03.2019.

Отже, вартість переданого у лютому - квітні 2019 року замовнику природного газу з урахуванням ціни за додатковими угодами №1 від 20.02.2019 та №2 від 25.02.2019 склала 2286900,39 грн, у той час, коли за умовами договору повинна була складати 1890675,50 грн. Різниця складає 396224,88 грн, яку і заявлено до стягнення у даній справі.

На переконання прокурора ціна товару у тендерній пропозиції відповідача під час проведення позивачем 3 закупівлі № UA-2018-11-23-000175-с могла бути усвідомлено занижена з метою одержання перемоги у торгах, що робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів. Прокурор покликається на відомості моніторингового порталу DoZorro, на якому розміщено дані про такий ризик-індикатор зазначеної публічної закупівлі як зміна ціни за одиницю товару, що підтверджує висновки прокуратури щодо наявності порушень.

Зважаючи на наведене, прокурор вважає, що між ТОВ "Укртранссервіс-груп" та Відділом освіти Підволочиської селищної ради всупереч інтересів держави, без будь-яких на те законних підстав, в порушення ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на момент укладення договору та додаткових угод) до договору укладено додаткові угоди №1 від 20.02.2019 та №1 від 25.02.2019, якими підвищено ціну природного газу в умовах фактичного зниження на ринку ціни на природний газ, внаслідок чого перевищено гранично допустимі обсяги такого збільшення та безпідставно зменшено обсяги закупівлі.

При цьому, у позові прокурором зазначено, що між ТОВ "Укртранссервіс-груп" та Відділом освіти Підволочиської селищної ради укладено протягом одного розрахункового місяця (лютий 2019 року) дві додаткові угоди, внаслідок яких було збільшено ціну за одиницю товару фактично на 20,96 % (10750 грн * 100% / 8887,468 грн - 100%) у порівнянні з договором від 19.02.2019, що суперечить п.2 ч.4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Зазначені обставини стали підставою для звернення прокурора з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Зазначаючи про те, що позивачами не здійснювались заходи щодо звернення до суду з позовом про стягнення коштів, сплачених на підставі нікчемних правочинів, прокурором пред'явлено позов в інтересах держави, в особі Західного офісу Держаудитслужби, Підволочиської селищної ради, Відділу освіти Підволочиської селищної ради.

Статтею 4 ГПК України гарантовано право юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. А також зазначено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді регулюється ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", частиною 3 якої передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 (про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту. Водночас інтереси держави можуть як збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття "інтереси держави" є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №924/1237/17 від 20.09.2018, у справі №918/313/17 від 27.02.2018.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті цього ж Закону).

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Статтею 7 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що державне регулювання та контроль у сфері закупівель здійснюють уповноважений орган та інші органи відповідно до їх компетенції. Контроль у сфері закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Моніторинг закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальні органи (органи державного фінансового контролю). Моніторинг закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладенні договору про закупівлю та його виконання.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Органу державного фінансового контролю надається право, зокрема порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. п. 8, 10 ч.1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні").

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №43 від 03.02.2016, Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Підпунктами 3, 9 п. 4 зазначеного Положення визначено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Таким чином, Державна аудиторська служба України як орган, який здійснює фінансовий контроль, при моніторингу публічних закупівель має право при виявленні випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та невиконанні підконтрольною установою вимог до усунення відповідних порушень, звернутися до суду в інтересах держави.

Водночас, положення вищевказаних нормативно-правових актів не визначають конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутися до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійснення судового захисту інтересів держави.

Постановою Кабінету Міністрів України №266 від 06.04.2016 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби" затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби України. Відповідно до п. 1 вказаної постанови міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно додатку 1 утворюються як юридичні особи публічного права.

Відповідно до наказу Держаудитслужби України №23 від 02.06.2016 затверджено Положення про Західний офіс Держаудитслужби, згідно якого Офіс підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління, зокрема в Тернопільській області. Управління здійснює свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за місцезнаходженням. Повноваження Західного офісу Держаудитслужби, визначені зазначеним наказом, кореспондуються із Положенням про Державну аудиторську службу України.

Наказом Західного офісу Держаудитслужби №188 від 02.07.2018 затверджено Положення про Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, згідно якого основним завданням управління є реалізація повноважень Західного офісу Держаудитслужби на території Тернопільської області.

З урахуванням наведеного, Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель (аналогічний висновок у подібних правовідносинах щодо визначення позивачем у справі офісу Держаудитслужби викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №911/1497/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18).

Разом з цим, відповідно до ст.142 Конституції України, ч.3 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно ч. 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 5 ст. 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Згідно з ст. 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (п. 3 ч. 1 ст. 26).

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 3 ст. 140 Конституції України, ст.2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з ч.1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що до системи місцевого самоврядування входять з-поміж іншого виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.

Частинами 1, 2 статті 11 вказаного Закону визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до п. 1 Положення про Відділ освіти Підволочиської селищної ради (затвердженого рішенням Підволочиської селищної ради від 23.11.2016 №824) відділ освіти є структурним підрозділом Підволочиської селищної ради, утворений Підволочиською селищною радою, і є підзвітним, підконтрольним та підпорядкованим Підволочиській селищній раді, голові Підволочиської селищної ради, Управлінню освіти і науки обласної державної адміністрації, Міністерству освіти і науки України та іншим центральним органам виконавчої влади.

Відділ освіти відповідно до покладених на нього завдань: розробляє пропозиції щодо встановлення нормативів бюджетних асигнувань на утримання навчальних закладів комунальної форми власності та соціальний захист учасників навчально-виховного процесу; розробляє і подає на розгляд Підволочиській селищній раді пропозиції до проектів фінансування та матеріально-технічного забезпечення виконання програм і здійснення заходів, спрямованих на поліпшення становища освіти; забезпечує ефективне і цільове використання відповідних бюджетних коштів.

Відділ має право: вносити органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування пропозиції щодо фінансування навчальних закладів та установ освіти, брати безпосередньо участь у формуванні бюджету освітньої галузі Підволочиської селищної ради; представляти в установленому порядку інтереси відділу освіти судових органах під час розгляду спірних питань, що належать до його компетенції.

Відділ освіти фінансується за рахунок коштів бюджету Підволочиської селищної ради. Граничну чисельність, фонд оплати праці працівників відділу освіти та видатки на їх утримання визначає голова селищної ради у межах виділених асигнувань та затвердженої для селищної ради граничної чисельності працівників. Кошторис, штатний розпис відділу освіти затверджується головою селищної ради. Структуру, штатні розписи, кошториси структурних підрозділів відділу освіти, дошкільних, навчальних, позашкільних закладів затверджує начальник відділу освіти.

Відділ є юридичною особою, бюджетною неприбутковою організацією, має самостійний баланс, рахунки в органах державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Таким чином, в силу ст. 22 Бюджетного кодексу України Підволочиська селищна рада є розпорядником бюджетних коштів вищого рівня (головним розпорядником бюджетних коштів) відносно Відділу освіти Підволочиської селищної ради, який здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, виконує інші повноваження.

Враховуючи, що укладення неправомірних оспорюваних угод призвело до зайвих виплат з місцевого бюджету громади, шкода у зв'язку з їх укладенням завдана інтересам територіальної громади, захист яких відповідно до законодавства має здійснювати Підволочиська селищна рада та Відділ освіти Підволочиської селищної ради.

За наведених мотивів суд погоджується з доводами прокурора, що Західний офіс Держаудитслужби, Підволочиська селищна рада та Відділ освіти Підволочиської селищної ради є уповноваженими органами для здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Тернопільська обласна прокуратура у датованих 17.12.2021 листах № 15-981 вих - 21, № 15-982 вих - 21, № 15-983 вих - 21 зверталась до Відділу освіти Підволочиської селищної ради, Західного офісу Держаудитслужби, Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, Підволочиської селищної ради, з повідомленням про вивчення нею стану дотримання законодавства при укладенні додаткових угод №1 від 20.02.2019 та №1 від 25.02.2019 до договору №19-405/52 від 19.02.2019, їх невідповідність вимогам чинного законодавства, з проханням повідомити про вжиття останніми заходів щодо звернення до суду з позовом про застосування наслідків недійсності вищевказаних додаткових угод.

У відповідь на таке звернення, Відділом освіти Підволочиської селищної ради у листі №18 від 12.01.2022, Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області - листі № 131913-17/4393-2021 від 22.12.2021, Підволочиською селищною радою - листі №03-29/09-03 від 10.01.2022 зазначено, що ними не буде подаватися до суду відповідний позов. При цьому, зі сторони Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області така відповідь мотивована відсутністю для цього правових підстав, а зі сторони селищної ради тим, що відділ освіти є самостійною юридичною особою, яка може бути позивачем у суді.

Не дивлячись на наявність повноважень, наділених законодавцем, а також враховуючи обізнаність про порушення законодавства, позивачами у даній справі самостійно не вживались заходи для усунення виявлених порушень.

В матеріалах справи також міститься письмове повідомлення №15-107 вих-22 від 09.02.2022, адресоване Відділу освіти Підволочиської селищної ради, №15-108 вих - 22 від 09.02.2022, адресоване Західному офісу Держаудитслужби та №15-109 вих - 22 від 09.02.2022, адресоване Підволочиській селищній раді, від Тернопільської обласної прокуратури про те, що останньою (в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру") з метою захисту інтересів держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, Підволочиської селищної ради та Відділу освіти Підволочиської селищної ради будуть вживатися заходи представницького характеру шляхом подачі позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-груп" про стягнення неправомірно отриманих коштів в сумі 396224,88 грн внаслідок укладення нікчемних додаткових угод до договору №19-405/52 від 19.02.2019.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 по справі №913/166/19 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Верховним Судом у постанові від 09.11.2021 по справі №904/7181/20 також зазначено, що прокурор на виконання ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" зобов'язаний попередньо, до подання позову до суду, звернутися до органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з повідомленням про порушення закону. Таким органом повинно бути розглянуто таке звернення і вжито заходів щодо захисту інтересів держави, та лише у випадку невжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або невмотивованої відмови вжити такі заходи це вважається достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності цього органу, та давало би підстави прокурору для звернення із позовом до суду в інтересах держави.

У даній справі позивачі, надаючи відповіді прокурору на його звернення, своєї позиції щодо порушення інтересів держави жодним чином не висловили, про намір самостійно звернутися з позовом не заявили, посилаючись, зокрема на відсутність повноважень на звернення до суду з таким позовом. Такі дії були оцінені прокурором як бездіяльність.

Звертаючись з цим позовом прокурор зазначив, що у спірних правовідносинах порушенням інтересів держави є те, що шляхом укладення нікчемних додаткових угод порушені вимоги чинного законодавства, принципи максимальної ефективності та економії, які призвели до безпідставної зміни істотних умов договору та зростання ціни за одиницю товару, покладення на бюджетний орган економічно невигідних зобов'язань щодо безпідставного надмірного витрачання бюджетних коштів у сумі 396224,88 грн. Зміна ціни договору внаслідок недобросовісної конкуренції та зловживань робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що також є очевидним порушенням принципів процедури закупівлі, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Отже, у даному випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалася державна закупівля природного газу.

Як вже зазначалось, предметом судового розгляду у даній справі є вимоги про стягнення коштів, сплачених відповідачу за нікчемними правочинами.

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору (стаття 632 Цивільного кодексу України).

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено у Законі України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі", цей Закон установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Статтею 36 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Учасник - переможець процедури закупівлі під час укладення договору повинен надати дозвіл або ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, якщо отримання такого дозволу або ліцензії на провадження такого виду діяльності передбачено законодавством.

Забороняється укладання договорів, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини п'ятої цієї статті.

Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених статтею 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме за пунктом 2 частини 4 наведеної норми - у випадку коливання цін на ринку товару чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 25.06.2018 у справі №913/308/18.

Судом встановлено, що 19.02.2019 між Відділом освіти Підволочиської селищної ради як організатором проведення процедури закупівлі природного газу - відкритих торгів №UA-2018-11-23-000175-с та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-груп" як переможцем торгів укладено договір постачання природного газу №19-405/52, відповідно до якого сторонами встановлено:

1) обсяг споживання природного газу на 2019 року - 470 тис. м. куб., у т.ч. виходячи із помісячного обсягу, а саме: січень - 90 тис.м3, лютий - 90 тис.м3, березень - 66 тис.м3; квітень - 36 тис.м3; жовтень - 25 тис.м3; листопад - 71 тис.м3; грудень - 92 тис.м3.

2) ціну за 1000 м3 природного газу з 01.02.2019 в розмірі 8887,468 грн.

Матеріали справи свідчать, що сторонами договір про постачання природного газу укладено на умовах, котрі були запропоновані ТОВ "Укртранссервіс-груп" у тендерній документації.

Отже, спірні правовідносини сторін підпадають під правове регулювання Закону України "Про публічні закупівлі".

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору, а в силу приписів ч. 1 статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

Отже, як зазначено вище, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Встановлено, що 20.02.2019 сторонами у справі укладено додаткову угоду №1, якою змінено ціну природного газу до 9775 грн за 1000 м3 та зменшено договірний обсяг постачання газу в кількості 427325,831 тис.м3. Таким чином, додатковою угодою №1 від 20.02.2019 сторонами збільшено ціну 1000 м3 природного газу на 887,53 грн, що становить 9,99% більше у порівнянні з ціною, визначеною у договорі. 25.02.2019 сторонами укладено додаткову угоду №1, якою визначено ціну природного газу в розмірі 10750 грн за 1000 м3 та змінено договірний обсяг постачання газу на кількість 388568,372 тис. м3. Тобто збільшено ціну за 1000 м3 природного газу на 1862,53 грн, що на 20,96% більше у порівнянні з ціною, визначеною у договорі.

Умови цього договору не можуть змінюватись після його підписання, крім випадків передбачених п.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" у разі: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше, ніж на 10 відсотків, у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (п. 11.1.2 договору).

Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

У документі, який видає компетентна організація з приводу коливання ціни на відповідному ринку товарів, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанова Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №913/368/19).

Таким чином, постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є не прогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Отже, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку коливання ціни такого товару на ринку, яке повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим та відповідати запропонованим змінам.

Обґрунтовуючи підстави необхідності підвищення ціни за одиницю товару по договору №19-405/52 від 19.02.2019 ТОВ "Укртранссервіс-груп" посилалося на ріст ціни на природний газ, в підтвердження чого долучало довідку Харківської торгово-промислової палати №120/19 від 07.02.2019 та експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати №В-248 від 12.02.2019, в яких вказано, що за даними НАК «Нафтогаз України» ціна природного газу як товару з урахуванням ПДВ поставки газу, без урахування тарифів на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами) для споживачів, які не підпадають під дію Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу з 01.02.2019 складає 10460,40 грн за 1 тис. м.3, а з 12.02.2019 без транспортування - 11700 грн за 1 тис. м.3.

Вказані довідка та експертний висновок не можуть бути належними та допустимими доказами на підтвердження коливання ціни на товар, так як у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання).

Крім того, довідка та експертний висновок складені відповідно 07.02.2019 та 12.02.2019, тобто постачальнику про їх зміст було відомо напередодні укладення основного договору, укладеного 19.02.2019 та повинен був враховуватись при поданні ним тендерної пропозиції.

Враховуючи наведене вище, вказані відповідачем довідка та експертні висновки не містять належного обґрунтування підстав для зміни істотних умов договору на підставі п. 2 ч. 4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Отже, в ході розгляду справи ТОВ "Укртранссервіс-груп" не надано документального підтвердження обґрунтованих підстав для прийняття рішення про збільшення ціни природного газу, а тому додаткові угоди №1 від 20.02.2019, №1 від 25.02.219 є укладеними з порушенням п.2 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно правового висновку, викладеного у пункті 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 у подібних правовідносинах: "постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції)".

У цій справі, відповідач як постачальник природного газу за договором, укладеним за результатами процедури відкритих торгів, жодним чином не обґрунтував підстав зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у зв'язку з коливанням ціни такого товару на ринку, та не довів неможливості виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, а також те, що підвищення ціни є непрогнозованим та його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції.

Про безпідставність укладення додаткових угод №1 від 20.02.2019, №1 від 25.02.219 додатково свідчать висновки проведеної в рамках кримінального провадження № 12019240000000132 експертизи, зафіксовані у висновку експерта №1517/19-22 від 10.06.2020 та довідка державного аудитора від 18.10.2019, залученого в якості спеціаліста у вказаному кримінальному провадженні.

Як у висновку експерта, так і у довідці державного аудитора Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області зазначено, що вказані додаткові угоди договору постачання природного газу №19-405/52 від 19.02.2019, укладені з урахуванням довідки Харківської Торгово-промислової палати та експертного висновку Житомирської Торгово-промислової палати, які не підтверджують коливання ціни природного газу на ринку України в бік збільшення, що відповідно до п. 2 ч.4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" могло б бути підставою для збільшення ціни. У них зазначається лише про вартість природного газу станом на 01.02.2019 та 12.02.2019, із зазначенням джерела інформації - офіційні сайти постачальників природного газу.

Моніторинг офіційних даних НАК «Нафтогаз України» вказує, що вартість природного газу на ринку станом на 01.02.2019 в порівнянні з 01.01.2019, 01.03.2019 не тільки не збільшувалась, а мала тенденцію до зменшення.

За таких обставин, знаходять документальне підтвердження доводи прокурора про те, що відповідач свідомо запропонував меншу ціну на природний газ з метою ймовірного виграшу в тендері, а в подальшому безпідставно ініціював внесення змін до договору на підставі додаткових угод №1 від 20.02.2019, №1 від 25.02.219.

Як зазначалося вище, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма щодо можливості зміни істотної умови договору застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон про закупівлі дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб'єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору за однією ціною та її подальше необґрунтоване підвищення є недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Укладення додаткових угод №1 від 20.02.2019, №1 від 25.02.219 до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

В абзаці 2 частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 цього Закону.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону (п. 84).

Вказана правова позиція також викладена у поставі Великої Палати Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 з розгляду подібних правовідносин, де у пункті 142 постанови Верховний Суд зазначив, що угоди, укладені з порушенням ст.ст. 36, 37 Закону "Про публічні закупівлі" є нікчемними і, відповідно, не породжують жодних правових наслідків для сторін.

Отже, оскільки додаткові угоди №1 від 20.02.2019, №1 від 25.02.219 до договору про постачання природного газу №19-405/52 від 19.02.2019 є нікчемними, розрахунок за поставлений природний газ повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному договорі, а саме 8887,468 грн за 1000 куб.м. газу.

Таким чином, за результатами виконання вказаних правочинів відповідач внаслідок укладення додаткових угод отримав 396224,88 грн.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, ЦК і ГК кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

В силу положень статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічна норма вміщена до статті 265 Господарського кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу положень частин 4, 5 статті 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч.1 ст.670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Обов'язок повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК "Купівля-продаж".

Нікчемність додаткових угод №1 від 20.02.2019, №1 від 25.02.219 означає, що зобов'язання сторін регулюються договором №19-405/52 від 19.02.2019. Тобто, як поставка газу, так і його оплата повинні здійснюватися сторонами відповідно до умов укладеного договору.

За додатковими угодами №1 від 20.02.2019 та №1 від 25.02.2019 до договору споживачем проведено оплату за поставлений природний газ за період з лютого по квітень 2019 року в об'ємі 212,735 куб.м. в сумі 2286900,39 грн за ціною 10750 грн з урахуванням ПДВ за 1000куб.м.

Поставка природного газу по ціні 9775 грн за 1 тис. м3, з врахуванням укладеної додаткової угоди №1 від 20.02.2019, відповідачем не здійснювалась.

Отже, вартість переданого у лютому - квітні 2019 року замовнику природного газу з урахуванням ціни за додатковими угодами №1 та №2 склала 2286900,39 грн, у той час, коли за умовами договору повинна була складати 1890675,50 грн.

Таким чином, різниця (сума неправомірно отриманих грошових коштів) за додатковими угодами складає 396224,88 грн.

Враховуючи нікчемність додаткових угод №1 від 20.02.2019, №1 від 25.02.219, за якими поставка природного газу здійснювалась за завищеною ціною, з відповідача підлягає до стягнення 396224,88 грн, на підставі ст. 670 ЦК України як за товар, оплачений але не поставлений на цю суму продавцем.

При вирішенні даного спору судом враховано, що аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі Великої Палати у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 з розгляду подібних правовідносин (п. 164).

Неможливість допоставки товару за спірним правочином унеможливлює застосування диспозитивності (вибору) щодо заходів, передбачених ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України. Отже, єдиним способом захисту інтересів споживача залишається лише повернення безпідставно сплачених коштів.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача коштів в розмірі 396224,88 грн підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що обов'язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ч.4 ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Розподіл судових витрат.

В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12,13, 20, 53, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-груп" (вул. Швабська, 53, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018, ідентифікаційний код 39869593) на користь Відділу освіти Підволочиської селищної ради (вул. А. Шептицького, 4, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800, ідентифікаційний код 40508989) 396224 (триста дев'яносто шість тисяч двісті двадцять чотири) грн 88 коп. - надмірно сплачених коштів.

Видати наказ.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-груп" (вул. Швабська, 53, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018, ідентифікаційний код 39869593) 5943 (п'ять тисяч дев'ятсот сорок три) грн 37 коп. витрат по сплаті судового збору на користь Тернопільської обласної прокуратури (вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910098).

Видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 05 липня 2022 року.

Суддя І.П. Шумський