Справа № 22-6156/2006 р. Головуючий у 1 інстанції Клешньов О.І.
Категорія 21 Доповідач Санікова О.С.
20 червня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С, Шамрило Л.Г.
при секретарі Личкатій В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області на рішення Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 23 березня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області просить скасувати рішення Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 23 квітня 2006 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області на користь ОСОБА_1 стягнуто на відшкодування моральної шкоди 23 000 грн., - та постановити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області посилається на те, що висновок МСЕК про втрату позивачем працездатності є підставою для відшкодування матеріальної шкоди і не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди, висновком МСЕК позивачу не встановлено спричинення позивачу моральної шкоди; відділення виконавчої дирекції виплатило позивачу одноразову допомогу, виплачує щомісячні страхові виплати; вини відділення виконавчої дирекції в спричиненні позивачу моральної шкоди немає. Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхувння від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Позивач в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити, рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним і обгрунтованним.
Судом першої інстанції встановлено, що з 1974 року по січень 2003 року з незначними перервами ОСОБА_2 працював на шахті ім.А.І.Гайового електрослюсарем, гроз, крипільником. Має професійне захворювання дефартроз та хронічний радікуліт. Висновком МСЕК від 22 липня 2002 року позивачу з 5 липня 2002 року по сукупності захворювань встановлено 40% втрати професійної працездатності.
Судом також встановлено, що у зв'язку з професійним захворюванням ОСОБА_1 неодноразово лікувався, зазнає біль, порушення сну, дискомфортний та ущербний стан у зв'язку з погіршенням своїх фізичних можливостей та зниженням рухливої активності. Ці фактори потягли за собою необхідність для позивача зміни звичок, засобу життя, інтересів та планів на майбутнє, вплили на його коло спілкування, вимагають додаткових зусиль для організації життя, що свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом ст.ст. 1, 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Як вбачається з матеріалів справи захворювання ОСОБА_1 є професійними, про що 19 червня 2002 року та 18 липня 2003 року були складені акти розслідування професійних захворювань. Висновками медичних органів у 2002 році позивачу встановлені діагнози: хронічна рецидивна попереко-крестцова радікулопатія зі статико-динамічними порушеннями та дефартроз ліктьових суглобів; у 2003 році позивачу встановлений діагноз: хронічний обструктивний бронхіт в стадії загострення, пневмосклероз, емфізема легенів. Висновком МСЕК від 22 липня 2002 року позивачу встановлено 20 % втрати професійної працездатності вперше у зв'язку із захворюванням хронічною радікулопатією і 20% у зв'язку із захворюванням дефартрозом; висновком МСЕК від 18 липня 2003 року позивачу встановлено 20% втрати професійної працездатності вперше у зв'язку із захворюванням хронічним обструктивним бронхітом, безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ушкодження здоров'я, а саме професійних захворювань, за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Суд правильно й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону визначив розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з численними професійними захворюваннями, урахувавши при цьому їх характер, встановлення втрати професійної працездатності безстроково, а також глибину та ступінь моральних страждань ОСОБА_1 у зв'язку з професійними захворюваннями, значне порушення у зв'язку з цим нормальних життєвих зв'язків, характер додаткових зусиль для організації життя.
При цьому апеляційний суд вважає, що при визначенні розміру суми на відшкодування моральної шкоди необхідно виходити із 60% втрати позивачем професійної працездатності, враховуючи і 20% втрати позивачем професійної працездатності
встановлених вперше висновком МСЕК від 18 липня 2003 року у зв'язку із професійним
захворюванням хронічним обструктивним бронхітом, які помилково не врахував суд
першої інстанції.
Посилання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області на Закон України «Про державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим чи членам їх сімей не можуть бути прийняті до уваги, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст.46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету; кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 307 ч.І п.1, 308 ч.І, 314 ч.І п.1, 315 ЦПК України, апеляційний СУД,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 23 березня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: