Справа №760/30670/21 3/760/654/22
30.06.2022 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Сергієнко Г.Л., розглянувши адміністративну справу, яка надійшла з Солом'янського УП ГУНП у м. Києві відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
До Солом'янського районного суду міста Києва надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ, № 386363, від 10.11.2021 року відносно ОСОБА_1 , згідно з яким останній 10.11.2021 року, о 08 год. 00 хв., за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство в сім'ї психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме: висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи та долучені докази, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Миколаєнко О.В., ОСОБА_2 , її представника - адвоката Чучковської А.В., свідка ОСОБА_3 , суд дійшов до такого висновку.
Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Так, судом досліджено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ, № 386363, від 10.11.2021 року відносно ОСОБА_1 , згідно з яким останній 10.11.2021 року, о 08 год. 00 хв., за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство в сім'ї психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме: висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому адміністративному правопорушенні не визнав та пояснив, що 10.11.2021 р. він разом із ОСОБА_2 завозили сина до дитячого садка. В автомобілі ОСОБА_2 почала його знімати на відеокамеру свого мобільного телефону, провокувала його на сварку. Йому це не сподобалося, він просив її вимкнути телефон. Між ними відбулася словесна перепалка. Приїхавши до дитячого садка ОСОБА_2 навмисно залишила свій телефон у автомобілі, а вийшовши з автомобіля почала перед вихователем голосно просити віддати телефон, а вихователя та свідка - викликати поліцію. Пояснив, що, можливо, і припустився якихось слів щодо психічного стану дружини, але не хотів її принижувати і сказав це через обурення її поведінкою, телефон не відбирав, його залишила в автомобілі сама ОСОБА_2 .
Адвокат ОСОБА_1 - Миколаєнко О.В. просила провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають на стадії розірвання шлюбу, останньою подано позовну заяву до Солом'янського районного суду м. Києва. Доказів того, що 10.11.2021 р. ОСОБА_1 вчинив стосовно ОСОБА_2 домашнє насильство в сім'ї психологічного характеру у матеріалах справи не має, між ними відбувся словесний конфлікт, який і спровокувала ОСОБА_2 .
У судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_1 з вечора вживав алкоголь, а зранку 10.11.2021 категорично не дозволяв їй самостійно чи разом з ним відводити дитину до дитячого садка, сказав, що сам це зробить або фізично покарає її. ОСОБА_1 на порозі квартири схопив дитину та побіг з нею з квартири, не пускав її в автомобіль, хотів везти дитину сам, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Вона запропонувала пішки відвести дитину в дитячий садок, але ОСОБА_1 заборонив це робити. Вона почала набирати 102, після чого він дозволив ій сісти до автомобіля. Побачивши, що вона веде відеозапис на телефон, ОСОБА_1 забрав телефон, видалив відеозапис та не повертав його, вимагав, щоб вона забрала свої заяви з поліції на нього. Приїхавши до дитячого садка, ОСОБА_2 у присутності вихователя знову попросила віддати їй телефон. ОСОБА_1 телефон не повернув, після чого попросила вихователя викликати поліцію. Перебуваючи біля автомобіля, просила перехожих викликати поліцію, оскільки ОСОБА_1 не віддавав телефон та змушував сісти у автомобіль. Перехожа жінка ОСОБА_4 сказала ОСОБА_1 , що викличе поліцію, після чого він віддав телефон.
Адвокат ОСОБА_2 - Чучковська А.В. просила визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки він вчинив домашнє насильство в сім'ї, ображав ОСОБА_2 , вживав на її адресу нецензурну лайку, назвав психічно нестабільною та психічно неврівноваженою, забрав її мобільний телефон, на який вона фіксувала факт домашнього насильства, погрожував фізичною розправою, що потерпіла сприйняла як залякування та приниження, що викликало у неї побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну невпевненість, нездатність себе захистити.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що 10.11.2021 вона відводила свого сина до дитячого садка та стала свідком того, як поряд із дитячим садком чоловік не віддавав жінці її мобільний телефон, не дивлячись на її прохання це зробити. Називав її психічно нестабільною та психічно неврівноваженою. Він наполягав та тому, щоб вона сіла разом з ним до автомобіля і лише тоді він віддасть їй телефон. Остання не хотіла сідати до автомобіля, просила перехожих викликати поліцію. Зробивши зауваження ОСОБА_1 , він віддав ОСОБА_2 телефон та поїхав.
Суд виходить з ч.1 ст.173-2 КУпАП, якою передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Суд також враховує позицію Міністерства охорони здоров'я України, викладену на його офіційному веб-сайті, згідно з якою психологічне насильство - це поведінка, метою якої є заподіяння емоційної чи психологічної шкоди. При цьому, ознаками психологічного насильства є:
-систематичне присоромлення іншої особи на публіці або перед родиною, друзями;
-безпідставні ревнощі, намагання контролювати життя іншої особи, бажання ізолювати її від звичного кола спілкування;
-погрози фізично/фінансово зашкодити іншій особі, її дітям або комусь, хто є важливим для іншої особи;
-негативне ставлення до іншої особи через речі, які вона не можете змінити: родину, релігійні погляди, расу, гендер, стать тощо;
-ігнорування або вдавання, що іншої особи немає поряд;
-постійне виправлення того, що говорить інша особа, щоб змусити її почуватися ніяково.
За змістом ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Дослідивши наявні в справі про адміністративне правопорушення докази, зокрема протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ, № 386363, від 10.11.2021 року відносно ОСОБА_1 , його пояснення, пояснення ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_3 , відеозапис, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, сукупність яких поза розумним сумнівом могла б вказувати на вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства у значенні, наведеному вище, по відношенню до дружини ОСОБА_2 . Також не було підтверджено фактів перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння 09-10.11.2021, його категоричної заборони ОСОБА_2 відводити спільну дитину до дитячого садка, фактів нецензурної лайки або погроз фізичного покарання ОСОБА_2 , відібрання в неї мобільного телефону тощо.
Досліджені в судовому засіданні докази свідчать, що на той час між подружжям ОСОБА_5 склалися вкрай неприязні, ворожі відносини, останні перебували на стадії розірвання шлюбу та між ними відбувся міжособовий конфлікт, пов'язаний із виконанням ними батьківських обов'язків, свідком якого і стала ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення" за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Виходячи з вищенаведених приписів законодавства України та встановлених фактичних обставин, суд доходить висновку, що органом, який склав протокол, не доведено перед судом наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.
Враховуючи те, що датою вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення зазначено 10.11.2021 року, про що свідчить протокол серії ВАБ, №386363, від 10.11.2021, строк накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, закінчився.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ч. 1 ст. 173-2, 248, 249, 251, 252, 276-284 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, - закрити.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту винесення до Київського апеляційного суду через районний суд.
Суддя Сергієнко Г.Л.