Ухвала від 27.06.2022 по справі 641/4705/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 641/4705/19 Номер провадження 11-кп/814/1118/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2022 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем - ОСОБА_5 ,

за участю прокурора - ОСОБА_6

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

захисника - адвоката ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12018220060001394 за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 16 травня 2022 року,

встановила:

Цією ухвалою клопотання прокурора задоволено та

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Суми, українцю, громадянину України, не одруженому, не працюючому, раніше судимому,

обвинуваченому за п.13 ч. 2 ст. 115, ч.1 ст. 153, ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 4, 10, 13 ч. 2 ст. 115 КК України,

продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 14 липня 2022 року, без визначення застави.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.13 ч. 2 ст. 115, ч.1 ст. 153, ч.2 ст. 15 п.п. 1, 4, 10, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, тобто у тому, що ОСОБА_7 в період часу з 23 год. 10 хв. 04 серпня 2018 року до 04 год. 44 хв. 05 серпня 2018 року за адресою: буд. АДРЕСА_1 , під час вживання спритних напоїв з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на грунті раптово виниклих неприязних відносин наніс ОСОБА_12 не менше 24 ударів руками, ногами та тупим предметом, виготовленим із заліза, у тому числі в життєво важливі частини тіла: голову, шию, тулуб, а також кінцівки, в результаті яких настала смерть ОСОБА_9 на місці.

Після заподіяння смерті ОСОБА_9 , у вказаний час та за вказаною адресою ОСОБА_7 задовольнив статеву пристрасть неприродним способом із застосуванням фізичного насильства щодо ОСОБА_11 .

Крім цього, ОСОБА_7 , діючи з мотивів помсти за відмову у вступ з ним в орогенітальний контакт, умисно наніс ОСОБА_11 один удар невстановленим в ході досудового розслідування тупим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею в тім'яну область голови, один удар вказаним предметом в область лівого колінного суглобу та 2-3 удари в область правого колінного суглобу. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_11 втратила свідомість, а ОСОБА_7 почав знімати з неї одяг, однак вважаючи, що потерпіла померла, свої дії припинив. Тобто, виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину, спрямованого на заподіяння смерті, залишив ОСОБА_11 в кімнаті, не довівши свій умисел до кінця.

Також, під час примушування ОСОБА_7 ОСОБА_13 вступити з ним в орогеніталійний контакт проти її волі, ОСОБА_10 почала просити ОСОБА_7 припинити протиправні дії. Вважаючи таку поведінку ОСОБА_10 неприпустимою до себе, ОСОБА_7 взяв з будинку тупий твердий предмет та наніс ОСОБА_10 декілька ударів по обличчю, тулубу та кінцівках. Після чого взяв пляшку з «розчинником 646», до складу якої входять легкозаймисті речовини, облив ним ОСОБА_10 та підпалив. Виконавши всі дії, які вважав необхідними для заподіяння смерті ОСОБА_10 , ОСОБА_7 залишив місце події, не довівши злочин до кінця, так як ОСОБА_10 вдалося самостійно погасити полум'я на собі та викликати швидку медичну допомогу.

Своє рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції мотивував наявністю обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 тяжкого та особливо тяжкого злочинів із застосуванням насильства, тяжкістю покарання і наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також, врахував особу обвинуваченого, його вік, наявність соціальних зв'язків, майновий стан. Зазначив, що судове провадження знаходиться на стадії підготовчого засідання, допит свідків та потерпілих судом не здійснювався, тому ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися і продовжують існувати. Враховуючи вище викладене, відсутні підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу та, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, визначення застави.

На ухвалу суду захисник подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати, постановити нову, якою відмовити у обранні щодо ОСОБА_7 будь-якого запобіжного заходу.

Свої вимоги захисник мотивував, що у зв'язку із неодноразовим відкладенням розгляду справи через неявку потерпілих, обвинувачений протягом тривалого строку знаходиться під вартою, чим порушено його права.

Також вважає, що наведені прокурором ризики, зазначені в п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, необгрунтовані, а викладені в обвинувальному акті обставини вчинення кримінальних правопорушень, не відповідають дійсності. При цьому зазначає, що лише наявність підозри не може бути підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника та обвинуваченого в підтримку апеляційної скарги, прокурора, який просив залишити ухвалу без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

Апеляційним судом встановлено, що на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження №12018220060001394 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.13 ч. 2 ст. 115, ч.1 ст. 153, ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 4, 10, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Нормами ч. 2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.

За змістом ст. 199 КПК України, при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.

Суд першої інстанції, оцінивши в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.

Ухвалюючи рішення, суд врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені під час застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились та не перестали існувати.

Суд належним чином врахував, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисних злочинів, у тому числі особливо тяжких, із застосуванням насильства, обґрунтовано зазначив, що судове провадження знаходиться на стадії підготовчого засідання і допит потерпілих, свідків судом не здійснювався, що у сукупності з іншими обставинами значно збільшують ризик незаконного впливу на учасників провадження, та дійшов до висновку, що більш м'який запобіжний захід, наразі є недостатнім для запобігання встановлених ризиків та не може забезпечити належну поведінку обвинуваченого.

Крім того, суд взяв до уваги дані про особу обвинуваченого: вік соціальні зв'язки, майновий стан, обґрунтовано звернув увагу на можливе покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, так як відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків.

Вказані вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Також, суд правильно зазначив, що відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, відсутні підстави для визначення застави при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_14 .

Отже, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості ухвали є неспроможними, оскільки судом було належним чином перевірено наявні матеріали, а наведені захисником доводи, не можуть бути безумовними підставами для застосування іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні, а тому у задоволенні апеляційної скарги захисника необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 405, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 16 травня 2022 року щодо ОСОБА_7 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4