14.06.2022 Справа №607/7262/22
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбич В.Л., розглянувши адміністративні матеріали, що надішли з Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , непрацюючої
за ч. 2 ст. 187 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
09 червня 2022 року о 02 год. 30 хв. громадянка ОСОБА_1 , яка перебуває під адміністративним наглядом, під час перевірки працівниками поліції була відсутня за місцем проживання по АДРЕСА_2 , чим порушила п. 1 постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 травня 2022 року про встановлення відносно останньої адміністративного нагляду.
Крім цього, 08 червня 2022 року о 01 год. 10 хв. під час перевірки працівниками поліції ОСОБА_1 , яка перебуває під адміністративним наглядом, була відсутня за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , чим своїми діями порушила п. 1 постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 травня 2022 року про встановлення відносно останньої адміністративного нагляду.
Також, 07 червня 2022 року о 00 год. 34 хв. під час перевірки працівниками поліції громадянка ОСОБА_1 , перебуваючи під адміністративним наглядом, була відсутня за місцем проживання по АДРЕСА_2 , чим порушила п. 1 постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 травня 2022 року про встановлення відносно останньої адміністративного нагляду.
Приймаючи до уваги факт, що в провадженні судді знаходиться три справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, які кваліфікуються за ч. 2 ст. 187 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вважаю що відповідно ст. 36 КУпАП, вони мають бути об'єднані в одне провадження та їм слід присвоїти номер справи №607/7262/22 (провадження №3/607/4113/2022).
ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень не визнала вказавши, що вона знаходилася по місцю проживання та спала. При цьому не чула жодних звуків, зокрема, стукоту у двері, які б свідчили про те, що працівники поліції намагались здійснити перевірку дотримання нею адміністративного нагляду.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: а) об'єкту; б) об'єктивної сторони; в) суб'єкту; г) суб'єктивної сторони.
Об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення. Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв'язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння. Крім того, серед ознак об'єктивної сторони порушення є місце та час його вчинення.
Суб'єктивна сторона правопорушення - це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є провина (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Частина 2 ст. 187 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду особами, щодо яких встановлено такий нагляд, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Так, правопорушення передбачене ч.2 ст.187 КУпАП характеризується з об'єктивної сторони дією порушення правил адміністративного нагляду, зокрема у даному випадку порушення заборони виходу з будинку ( квартири) у визначений час, а з суб'єктивної сторони - визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу. Суб'єктом вказаного адміністративного правопорушення є спеціальний суб'єкт, а саме особа, яка досягла 16-річного віку та щодо якої встановлено адміністративний нагляд. Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері здійснення адміністративного нагляду за окремими категоріями раніше судимих осіб.
Відповідно до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до вимог статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (стаття 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Статтею 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На підтвердження вини ОСОБА_1 , окрім протоколів про адміністративне правопорушення серії ВАВ №234102 від 09.06.2022, серії ВАВ №234101 від 09.06.2022, серії ВАВ №232578 від 09.06.2022 у матеріалах справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.187 КУпАП, наявні рапорти ст. ДОП СДОП ВП ПП Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській обл. молошого лейтенанта поліції Р. бойко від 08.06.2022 та від 09.06.2022, рапорт інспектора Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Голик Т.В. від 07.06.2022, письмові пояснення ОСОБА_1 від 09.06.2022, копія постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.05.2022 у справі №607/5615/22 про прожовження ОСОБА_1 адміністративного нагляду терміном на 6 місяців, копія постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.02.2022 у справі №607/2302/22 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.187 КУпАП.
Проте, протокол про адміністративне правопорушення не може бути належним доказом в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Рапорт працівника поліції також не є належним доказом, оскільки рапорт за своєю суттю це письмове звернення працівника до вищої посадової особи з викладом питань службового чи особистого характеру і висловленням у зв'язку з цим відповідного прохання.
Таким чином, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази, які б достеменно свідчили про порушення ОСОБА_1 правил адміністративного нагляду, а саме порушення заборони виходу з будинку (квартири) у визначений час щодо події, обставини якої викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, який є предметом розгляду.
З огляду на викладене, в діях ОСОБА_1 суддя не вбачає наявності події та складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 статті 187 КУпАП.
Згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 Кодексу України про адміністративні правопорушення, слід закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого даною статтею.
Керуючись ст.ст. 8, 33, 187, 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Об'єднати справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187 КУпАП, №607/7262/22 (провадження 3/607/4113/2022), №607/7266/22 (провадження 3/607/4115/2022) та №607/7269/22 (провадження 3/607/4117/2022) в одне провадження, присвоївши об'єднаним справам №607/7262/22 (провадження 3/607/4113/2022).
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.187 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , на підставі п. 1 ч. 1 статті 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
СуддяВ. Л. Дзюбич