Справа № 932/6910/21
Провадження № 2/932/3859/21
29 червня 2022 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Кондрашова І.А., розглянувши у приміщенні суду в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості, -
У серпні 2021 року позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначено, що 03.04.2012 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на підставі якого позивач надав відповідачу кредит, розмір якого було збільшено до 40 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява від 03.04.2012 р. разом із запропонованими АТ КБ «Приватбанк» Умовами та правилами, Тарифами складають між нею та Банком Кредитний договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит в розмірі, встановленому Договором. Відповідач умови договору належним чином не виконувала, внаслідок чого у останньої утворилася заборгованість перед позивачем станом на 11.07.2021 року у розмірі 23 145,39 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 20 706,64 грн. (в тому числі: заборгованості за поточним тілом кредиту - 0,00 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту - 20 706,64 грн.), заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 2 438,75 грн.
З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 23 145,39 грн., а також судовий збір у розмірі 2 270, 00 грн.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Лукінової К.С. від 15.09.2021 відкрито провадження у справі.
У зв'язку з закінченням відрядження судді Лукінової К.С. до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, справу було передано судді Кондрашову І.А. яким за ухвалою від 05.04.2021 її прийнято до провадження та вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Представник позивача надав заяву, відповідно до якої просив провести розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, оскільки до суду не надійшло клопотання відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін та проведенням судового засідання, суд, враховуючи ціну позову, категорію та складність справи, дійшов висновку про розгляд спору за наявними у справі матеріалами (доказами), без проведення судового засідання.
В силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 03.04.2012 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 40 000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом які неодноразово змінювалися, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Згідно розрахунку заборгованості станом на 11.07.2021 року у розмірі 23 145,39 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 20 706,64 грн. (в тому числі: заборгованості за поточним тілом кредиту - 0,00 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту - 20 706,64 грн.), заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 2 438,75 грн.
Відповідно змісту ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Поняття кредитного договору визначено у ст. 1054 ЦК України. Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
В силу ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, як це встановлено в частині першій статті 1048 ЦК України.
З аналізу наведених слідує, що позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором, і сплатити проценти за користування кредитними коштами.
Як вбачається із заяви-анкети № б/н від 03.04.2012 року, остання містить лише анкетні дані відповідача. Розміру кредитного ліміту, інших істотних умов кредитування, зокрема, розміру та порядку нарахування процентів, неустойки (пені) за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором, порядок нарахування заборгованості у випадку прострочення кредиту, анкета-заява не має. Натомість є посилання на Умови та Правила надання банківських послуг, Правила надання послуг (виконання робіт), Тарифи банку, з якими ознайомився відповідач шляхом підписання заяви-анкети.
Проте ані сама заява-анкета, ані інші матеріали справи, не містять доказів того, які саме Умови, Правила і Тарифи банку розумів відповідач, ознайомився та погодився із ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг «ПриватБанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати заборгованості за простроченим тілом кредиту, простроченими відсотками, неустойку (пеня), у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.
Відповідно до норми ч. 1 ст. 654 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Критерієм виділення з усіх цивільно-правових договорів договору приєднання є не природа зобов'язань, що виникли, як це має місце при диференціації договірних зобов'язань і не характер діяльності однієї із сторін (публічний договір), а спосіб укладення договору, а саме шляхом приєднання однієї зі сторін до умов договору, які визначені другою стороною в формулярах або інших стандартних формах, які мають конкретизований, сталий зміст, тобто не змінюються протягом тривалого часу.
На переконання суду, застосування до виниклих правовідносин правил, передбачених ч.ч. 1-2 ст. 634 ЦК України, відповідно до яких сторона в спрощеному порядку може укласти кредитний договір шляхом приєднання до умов та правил надання банківських послуг, є неможливим, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор мав можливість додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві-анкеті домовленості сторін про сплату, процентів, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком анкета-заява № б/н від 03.04.2012 року, копія Умов та правил надання банківських послуг, Тарифи, що містяться на сайті позивача, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із Відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Саме таких правових висновків дійшов Верховний Суд у Постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 382/327/18-ц, у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що відповідач не виконував належним чином умови кредитного договору в частині своєчасної сплати кредитних коштів, внаслідок чого утворилась прострочена заборгованість за тілом кредиту у розмірі 20 706,64 грн. Однак поточної заборгованості за тілом кредиту немає, що підтверджується розрахунком заборгованості. Так, станом на 11.07.2021 року заборгованість ОСОБА_1 за поточним тілом кредиту складає 0, 00 грн. Також з зазначеного розрахунку вбачається, заборгованість за нарахованими відсотками становить 0,00 грн., а за простроченими відсотками - 2 438,75 грн.
Тіло кредиту - це сума, яку позичальник фактично отримує на руки. У неї входить тільки основний борг. Прострочене тіло кредиту є сумою яку позичальник не повернув. У заяві позичальника від 03.04.2012 року плата за прострочене тіло кредиту не визначена, крім того, в матеріалах справі відсутні докази можливості його нарахування. Разом з тим, банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути з відповідача лише прострочене тіло кредиту.
Відсотки за користування кредитом - це нарахування, які здійснюються в межах строку кредиту (позики) та за правилами і у розмірі, передбаченому договором.
Отже, суд зауважує про безпідставність вимог про стягнення простроченого тіла кредиту через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті в заяві від 03.04.2012 року, оскільки тіло кредиту і прострочене тіло кредиту не є тотожними поняттями.
Також відсутні підстави для стягнення заборгованості за простроченими відсотками, оскільки відсутні належні докази щодо погодження сторонами їх розміру та механізму сплати.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 190/1419/19-ц (провадження № 61-10096св20), від 04 листопада 2020 року у справі № 720/1394/19 (провадження № 61-8855св20).
Позивачем не доведено, що він взагалі мав право винести частину поточного тіла кредиту на прострочення, оскільки в анкеті заяві не вказано пільговий період кредитування, а відтак частина тіла кредиту не могла рахуватись як прострочена, оскільки за своєю суттю прострочене тіло кредиту - це сума кредиту, яка не повернута на конкретну дату. Проте оскільки за практикою, яка є усталеною в таких правовідносинах, кредитор має право вимагати лише суму, яку він надав позичальнику, суд вважає, що немає підстав для стягнення простроченого тіла кредиту, оскільки така сума вже повернута позичальником, і борг по тілу становить 0, 00 грн., що видно із розрахунку заборгованості.
Отже, за таких умов, позовні вимоги банку про стягнення простроченого тіла кредиту в сумі 20 706,64 грн. та прострочених відсотків в сумі 2 438,75 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
В силу вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір відшкодуванню не підлягає.
На підставі викладеного, згідно ст. ст. 253-267, 526, 530, 536, 654, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 141, 258, 259, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення кредитної заборгованості, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, або протягом 30 днів з дня отримання ними копії рішення.
Рішення набирає законної сили протягом 30 днів з дня його проголошення, або через 30 днів з дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Суддя Ігор КОНДРАШОВ