28 червня 2022 року
справа №380/7793/22
провадження № П/380/7848/22
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885), із вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 в поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 16725,00 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби у Бродівському району Львівської області подання про повернення ОСОБА_1 суму сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 16725,00 гривень згідно квитанції №ПН1671 від 09.03.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, особі, яка придбали житло вперше, звільняється від сплати збору на обов'язкове пенсійне страхування, у зв'язку з чим позивачем було подано до відповідача заяву про повернення помилково сплачених коштів. Однак, відповідачем відмовлено в задоволенні зазначеної заяви. Така відмова, на думку позивача, є протиправною та необґрунтованою, позаяк відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-яких інших записів про об'єкти житлової нерухомості ОСОБА_1 , окрім придбаної квартири, є беззаперечним доказом, що житло придбано позивачем вперше. Враховуючи викладене, позивач вважає, що сплачена ним сума збору підлягає поверненню.
Ухвалою суду від 30.05.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.
17.06.2022 за вх. №41854 на заперечення проти позовних вимог відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволені позову відмовити. Обґрунтовуючи у відзиві правомірність своїх дій під час відмови позивачеві у поверненні сплаченої суми збору, відповідач вказує, що на даний час не існує офіційного джерела інформації, яке б підтверджувало, що житло придбано особою вперше та Управління не володіє інформацією щодо прав власності на нерухоме майно й не наділене повноваженнями визначати осіб, які придбавають нерухоме майно вперше. Також зазначив, що позивачем не долучено жодних доказів, визначених підпунктом «в» і «г» пункту 15-2 Порядку. Крім цього, відповідач стверджує, що відповідно до положень п. 5 глави І Порядку №787 обов'язок, щодо подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області подання про повернення збору у останнього відсутній, вважає, що така вимога не підлягає до задоволення.
24.06.2022 за вх. №43327 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, позовні вимоги вважає обгрунтованими, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п'ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
Суд з'ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
09.03.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «КРІСТАЛ ЕССЕТ МЕНЕДЖЕНТ»» (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири. Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Своринь Р.О. та відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України, право власності на квартиру зареєстровано в реєстрі за № 256.
Згідно п.1 Договору, продавець передає у власність покупцю квартиру АДРЕСА_2 , а покупець приймає квартиру і сплачує за неї обговорену грошову допомогу.
Відповідно до п.2.1 Договору продаж вчинено за 1672488,34 грн.
В день укладання договору - 09.03.2021, позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості придбаного житла, у розмірі 16725,00 грн., підтвердженням чого є долучена до матеріалів справи копія квитанції № ПН1671 від 09.03.2021.
23.02.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 16725,00 грн.
22.03.2022 за результатами розгляду цієї заяви відповідач надав відповідь, викладену в листі за №1300-5604-3/22090, якою відмовив позивачу у поверненні запитуваних коштів, мотивуючи тим, долучені до заяви документи не підтверджують факту придбавання нерухомого майна вперше, тому немає підстав для формування подання та повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів.
25.05.2022 для захисту своїх прав, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Як передбачено ч.3 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", платники збору, визначені пунктами 5-7, 9 і 10 ст.1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Відповідно до пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Тобто, вказаними нормами визначено, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки:
1) громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла;
2) громадяни, які придбавають житло вперше.
Пунктом 15-3 зазначеного Порядку встановлено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Суд зазначає, що станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Питання стосовно механізму перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміну придбавають житло вперше, що міститься у п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше, однак, ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
Таким чином, відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм - не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами, а тому саме органи Пенсійного фонду України зобов'язані довести, що конкретні особи - придбавають житло не вперше.
У той же час, на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, покладено обов'язок доказування, а саме відповідач зобов'язаний довести факт, що позивач зобов'язаний сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки придбав житло не вперше.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866, яка набрала чинності 26.09.2020, внесено зміни до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (далі Постанова №866), зокрема, доповнено п.15-2 вказаного Порядку підпунктами «в» і «г».
Відповідно до підпункту «в» п.15-2 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
В силу вимог п. 15-3 Порядку №1740 (в редакції Постанови №866), нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
З аналізу змісту викладених норм випливає, що особа, яка вперше придбаває житло, за умови подання нотаріусу необхідних документів, не сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна. Водночас подання вказаних документів є правом позивача, а не його обов'язком.
При цьому суд враховує, що у разі, коли особа не реалізувала право на подання документів, що посвідчують її право на звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна, під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу, це не позбавляє її права на звернення до органу Пенсійного фонду із заявою щодо повернення помилково сплаченої суми збору.
Також слід зауважити, що законодавством встановлено винятки із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Згідно з доводами позивача, нерухоме майно придбано ним вперше, до укладення договору купівлі-продажу від 09.03.2021 інша житлова нерухомість ним не придбавалася.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта нерухомого майна позивача від 21.02.2022, відомості про реєстрацію за позивачем придбаного житла, окрім вказаної вище квартири відсутні.
Крім цього, відповідно до інформації, зазначеної у довідці №453/03-01 від 30.03.2022, виданої Виконавчим комітетом Бродівської міської ради Львівської області, ОСОБА_1 по місцю проживання права безкоштовної приватизації житлового фонду не використав.
Відповідачем вказані доводи та інформація не спростовані, судом протилежного за результатами розгляду справи не встановлено.
Положення про Державну казначейську службу України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 за №215, визначено, що казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначено «Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного чи місцевих бюджетів», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787 (надалі - Порядок №787).
Пунктом 5 Порядку №787 визначено, зокрема, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства, разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.
Аналіз вказаного свідчить, що підставою, яка обумовлює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів є подання наступних документів:
- заяви платника;
- подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету;
- платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.
Згідно з додатком до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 року №106 Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна», покладений на Пенсійний фонд України».
Системно проаналізувавши вищенаведені норми, суд приходить до висновку, що громадяни, які придбавають нерухоме майно вперше не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1% від вартості нерухомого майна (житлового будинку), зазначеної в договорі купівлі-продажу майна.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia),»Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The CzechRepublic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v.Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки, саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у даних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Отже, з наведеного вбачається, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не сформування та не направлення до Головного управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості придбаного житла, а саме: у розмірі - 16725,00 грн., сплаченого згідно з квитанцією № ПН1671 від 09.03.2021, є протиправною.
При цьому, судом приймається до уваги посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву на ті обставини, що постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 866 внесено зміни до п. 153 Порядку № 1740, однак, суд звертає увагу відповідача на те, що у разі відсутності, зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 152 Порядку № 1740 інформації та документів, що підтверджують звільнення покупця від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та сплату покупцем при купівлі-продажу нерухомого майна 1 відсотка від вартості такого майна та подальше звернення покупця із заявою до пенсійного органу про повернення помилково сплаченого збору, пенсійний орган зобов'язаний перевірити факт придбання таким покупцем майна вперше.
Слід звернути увагу відповідача на те, що в силу ч. 2 ст. 77 КАС України саме держава в особі Пенсійного фонду України (його органи) як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.11.2018 у справі № 813/1126/17, 30.01.2018 (справа №819/1498/17), 31.01.2018 (справа №819/1667/17), 14.02.2018 (справа № 826/23087/15) та 20.02.2018 (справа №819/1730/17), 28.03.2019 (справа 819/830/17), від 14.05.2019 (справа № 819/145/17).
Разом з тим, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання позивачем житла вперше та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
Щодо посилання відповідача у відзиві на позовну заяву відносно того, що позивач сплативши збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна не скористався правом, яке дозволяє звільнення від сплати останнього на підставі порядку, є помилковим, оскільки сплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна не може безумовно свідчити про те, що таке житло придбано покупцем не вперше.
Також необґрунтованими є доводи відповідача відносно того, що у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 23.09.2020 № 866 нотаріус при посвідченні договору купівлі-продажу нерухомого майна встановлює факт придбання житла вперше (чи не вперше), оскільки у разі сплати покупцем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна та подальше його звернення до органів, що контролюють надходження такого збору до бюджету із заявою про повернення такого сплаченого збору, як у даному випадку, обов'язок щодо перевірки придбання покупцем житла вперше покладається саме на державу в особі Пенсійного фонду України та його територіальних органів.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В свою чергу, суд повторно наголошує, що відповідачем не надано жодних доказів на спростування доводів позивача щодо первинного придбання ним житла та не надано суду жодних належних і допустимих у розумінні ст. 73 КАС України доказів, які б підтверджували відсутність у позивача права на пільгу у вигляді звільнення від сплати вказаного збору у зв'язку з придбанням житла вперше.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню
Сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань
Керуючись ст.ст. 72, 77, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області (79005, м. Львів, вул. Дж. Дудаєва, 19; код ЄДРОПУ 38007573) про зобов'язання вчинити дії,- задоволити повністю.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати подання про повернення ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 16725 (шістнадцять тисяч сімсот двадцять п'ять гривень) гривень 00 копійок сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, сплаченого відповідно з квитанцією № ПН1671 від 09.03.2021.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Сподарик Н.І.