Справа № 2а-269\10
13 липня 2010 року
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі
головуючого судді - Городецького Д.І.
секретаря - Ушкварок М.В.
за участю
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Новомосковському районі Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними, стягнення щомісячної соціальної допомоги,
07.09.2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Новомосковському районі Дніпропетровській області в якому просив суд зобов*язати відповідача нарахувати та виплатити йому недоплачену щомісячну соціальну допомогу до пенсії за період з 2006 року по 2008 рік відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в розмірі 4471,20 грн.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що відповідно до ст. 1 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» вона є дитиною війни.
Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону з 01.01.2006 року йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006-2008 роках така допомога йому не виплачувалась, оскільки Верховною Радою України були прийняті Закони, які призупиняли дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007, визнав положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» - п. 12. ст. 71, яким призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», такими, що не відповідають Конституції України. Відповідно до ч. 2. ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. А ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті інших або нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Розмір соціальної допомоги, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком, відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 350 гривень, з 01 квітня - 359 грн., з 01 жовтня - 366 грн. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн., з 01 жовтня - 411 грн. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 470 грн., з 01 квітня - 481 грн., з 01 жовтня - 498 грн.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилався на підстави звернення до суду, викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити їх.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, в своїй заяві просив суд розглянути справу без його участі, надав заперечення, в яких позов не визнав, посилався на те, що дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в 2006 році було зупинено Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», а отже за 2006 рік позовні вимоги задоволенню не підлягають. Що стосується виплати допомоги за 2007 рік, то позивач пропустив річний строк звернення до суду без поважних причин, а тому просить застосувати наслідки пропуску строку та відмовити в задоволенні позову. Крім того, відповідач в своїх запереченнях посилається на те, що законодавчо не визначено розмір мінімальної пенсії для обчислення виплат на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18 листопада 2004 року, та має статус «дитини війни», що підтверджується посвідченням. (
Що стосується позовних вимог позивача про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії в розмірі 30 % за 2006 рік, то суд приходить до наступного.
Згідно статті 6 Закону України №2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 1 січня 2006 року.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим законом, було зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України від 19 січня 2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» п. 17 ст. 77 виключено та викладено в новій редакції ст. 110 вказаного Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», якою установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Закон України від 19 січня 2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» набрав чинності 02.04.2006 р., тобто з цього часу стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не приймалися.
З огляду на те, що встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали, суд вважає за необхідне відмовити в частині позову позивачки, щодо стягнення підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2006 рік.
Що стосується позовних вимог позивача про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії в розмірі 30 % за 2007 рік, то суд приходить до наступного.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-У «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтею 111 встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та положення статті 111, за якою підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Таким чином, з 1 січня 2007 року по 9 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи статті 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою - статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто з часу прийняття цього рішення відновлено право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а отже позивач мав право на перерахунок пенсії в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 р.
Однак ч. 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки відповідач в своїх запереченнях наполягав на застосуванні строку позовної давності, позивач не надав переконливих доказів того, що він з поважних причин пропустив строк звернення з позовом до суду, то суд вважає, що в задоволенні позову позивача в частині стягнення підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2007 рік належить відмовити.
Що стосується позовних вимог позивача про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії в розмірі 30 % за 2008 рік до теперішнього часу, то суд приходить до наступного.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України №2195-ІV викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Вказаний закон набрав чинності 01 січня 2008 року
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним, зокрема, п. 42 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в новій редакції.
Таким чином, з 1 січня 2008 року по 22 травня 2008 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а отже за цей час позивачка не мала права на отримання підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України рішення № 10-рп від 22 травня 2008 року знову почали діяти положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тобто з часу прийняття цього рішення відновлено право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а отже позивач мав право на перерахунок пенсії в період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 р.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 07.09.2009 року, не надав належних доказів пропуску строків звернення до суду, у відповідності до ст. 99,1000 КАС України суд також застосовує наслідки пропуску річного строку звернення до суду і вважає, що задоволенню підлягають вимоги позивача про проведення нарахувань та виплат з 07.09.2008 року.
Ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до п. 15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління.
Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та, відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України, розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за розрахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.
Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст. 6 Закону України № 2195-ІV від 18.11.2004 року - покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача, а саме Управління пенсійного фонду України в Новомосковському районі Дніпропетровській області .
За таких обставин, суд вважає необхідним зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Новомосковському районі Дніпропетровській області нарахувати та виплатити позивачу надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 07.09.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням фактично отриманої суми державної соціальної допомоги за цей період.
Посилання відповідача на те, що поняття «мінімальна пенсія за віком» застосовується виключно при застосуванні Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року суд не приймає до уваги з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.
Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті 28, мінімального розміру пенсії за віком.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 10, 11, 70, 71, 99, 100, 158, 159, 161 КАС України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року суд,
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Новомосковському районі Дніпропетровської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 07.09.2008 року до 31 грудня 2009 року, відповідно до вимог частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, №1058-IV, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
На постанову може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ ГОРОДЕЦЬКИЙ Д.І.