Іменем України
22 червня 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/332/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
13.01.2022 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 64 від 30 грудня 2021 року Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови в призначені ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статі 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути направлені документи для первинного призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на пільгових умовах, на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду по справі № 360/3444/21 від 20 вересня 2021 року, та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на пільгових умовах на підставі вимог пункту «а» ст. 12, ст. 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ та підпункту «а», пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів № 393 від 17 липня 1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей», здійснивши її нарахування та виплату з 26.04.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на час звільнення з військової частини 9938 (08.08.2018) для призначення пільгової пенсії за вислугу років має календарну вислугу 16 років 11 місяців 00 днів, та пільгову вислугу років за безпосередню участь в АТО та ООС (за період 01.06.2016 по 30.04.2018 та з 01.05.2018 по 08.08.2018 відповідно) - 04 роки 03 місяці 08 днів, пільгову вислугу років за службу в слідчому ізоляторі (за період 20.08.1999 по 15.06.2012) - 04 роки 02 місяці 14 днів, а всього 25 років 04 місяці 22 дні, таким чином, має вислугу років більшу за 23 роки та 6 місяців, що дає йому право призначення пільгової пенсії за вислугою років.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року по справі № 360/3444/21 зобов'язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України розглянути заяву про призначення/перерахунок пенсії ОСОБА_1 та здійснити оформлення та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області всі необхідні документи з поданням для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на пільгових умовах на підставі вимог пункту «а» статті 12, статті 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ та підпунктів «а» та «г» пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів № 393 від 17.07.1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей».
24.12.2021 за № 115-38971/0/6/-21вих. від 20.11.2021 на адресу позивача надійшов лист щодо направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області Адміністрацією Державної прикордонної служби України, на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 у справі № 360/3444/21, подання та необхідного пакету документів для призначення йому пенсії.
10.01.2022 на адресу представника позивача надійшла відповідь від відповідача № 1200-0202-8/784 від 06.01.2022, з якою було надіслано копію рішення від 30.12.2021 № 64 про відмову в призначенні пенсії позивачу.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 18.01.2022 відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 21.02.2022 вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) на підставі статті 262 КАС України.
28.01.2022 відповідач на адресу суду надав відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив, що 28.12.2021 за вхід. № 298 відповідачем зареєстровано лист Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.12.2021 вихід. № 115-38971/0/6-21, яким відповідачу направлено документи для призначення пенсії за вислугу років (на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 у справі № 360/3444/21) позивачу.
Аналіз норм Закону № 2262 дає підстави для висновку про те, що законодавець розмежовує такі поняття як «вислуга років» та «календарна вислуга років». При цьому до вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії (як правило, впливає на розмір пенсії).
В той же час для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.
Загальна тривалість вислуги у пільговому обрахуванні використовується при розрахунку розміру пенсії, а не для визначення права особи на той чи інший вид пенсії.
Відповідно до подання про призначення пенсії від 20.12.2021 № 11/ПВ-10547/СУД, грошового атестата від 23.10.2021 № 180 та витягу з наказу від 08.08.2018 № 391-ОС позивача було звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України 08.08.2018 згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за власним бажанням, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років); розрахунок вислуги років станом на 08.08.2018 у календарному обчислені складає 16 років 11 місяців 00 днів, що не відповідає вимогам, встановленим до вислуги років пунктом «а» статті 12 Закону № 2262.
Так само і за розрахунком вислуги років на пенсію, складеним 13.12.2021, строк військової служби позивача у календарному обчислені на день звільнення складає 16 років 11 місяців 00 днів.
Щодо зазначеного у поданні про призначення пенсії від 20.12.2021 № 11/ПВ-І0547/СУД та витягу з наказу від 08.08.2018 № 391-ОС пільгового обчислення вислуги років позивача станом на 08.08.2018: 23 роки 03 місяці 15 днів, відповідач зазначив, що форма подання про призначення пенсії від 20.12.2021 № 11/ПВ-10547/СУД, заповнена на ім'я позивача, не відповідає формі, встановленій Порядком № 3-1.
Відповідач наголошує, що він не наділений правом (не має повноважень) щодо проведення розрахунку вислуги років для призначення пенсії особам, звільненим зі служби, що дає право на пенсію за вислугу років.
Обчислення вислуги років належить до компетенції уповноважених структурних підрозділів силових міністерств та відомств, з якого особу було звільнено зі служби.
Щодо позовної вимоги зобов'язати відповідача повторно розглянути направлені документи для первинного призначення позивачу пенсії за вислугою років на пільгових умовах, на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 у справі № 360/3444/21, зазначив, що відповідачем у справі № 360/3444/18 була Адміністрація Державної прикордонної служби України.
Адміністрація Державної прикордонної служби України на виконання судового рішення у справі № 360/3444/21 у поданні про призначення пенсії від 20.12.2021 № 11/ПВ- 10547/СУД зазначила календарну вислугу років ОСОБА_1 станом на 08.08.2018 - 16 років 11 місяців 00 днів, що суперечить нормам чинного пенсійного законодавства щодо вислуги років, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років.
За таких обставин відповідач, розглянувши подання про призначення пенсії від 20.12.2021 № 11/ПВ-10547/СУД та інші необхідні для призначення пенсії документи, 30.12.2021 прийняв рішення № 64, яким в призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262 відмовив у зв'язку з відсутністю календарної вислуги років 23 календарних роки та 6 місяців і більше на момент звільнення за служби.
Також відповідач зазначив, що оскільки приписи пункту 3 Порядку № 393 суперечать приписам пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262, застосуванню підлягають саме положення Закону № 2262, як правового акта, що має вищу юридичну силу.
Окрім того, відповідач на підставі частин шостої та сьомої статті 134 КАС України просить суд визнати неспівмірним розмір витрат на оплату послуг адвоката, які заявлені по даній справі, у розмірі 5000 грн, оскільки справа не є складною, щодо спірних правовідносин існує стала судова практика, адвокат заявив клопотання щодо розгляду справи без його та позивача участі. Тому просить відмовити позивачу в задоволені позовної вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн в зв'язку з неспівмірностю заявленої суми складності справи № 360/332/22.
На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
03.02.2022 від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджено копією паспорту громадянина України, картки фізичної особи-платника податків, має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення від 28.07.1998 серії НОМЕР_2 .
Позивач проходив службу в органах пенітенціарної служби в період з 20.08.1999 по 15.06.2012 та дійсну військову службу за контрактом у військовій частині 9938 в період з 01.07.2016 по 08.08.2018, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_3 , військовим квитком серія НОМЕР_4 від 19.11.1996, витягами з наказів начальника Луганського прикордонного загону від 01.07.2016 № 325-ОС, начальника 3 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 08.08.2018 № 391-ОС.
Відповідно до витягу з наказу начальника 3 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 08.08.2018 № 391-ОС звільнено з військової служби рядового ОСОБА_1 (П-022988) водія оператора відділення радіаційного, хімічного, біологічного захисту та екологічної безпеки інженерно-технічного відділу, за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком) дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії), пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону у запас без права носіння військової форми одягу, та зарахувати на службу військовому оперативному резерві першої черги, вислуга років на 08.08.2018 склала: календарна 16 років 11 місяців 00 днів; пільгова 23 роки 03 місяці 15 днів, всього 40 років 02 місяці 15 днів.
Відповідно до довідки Державної установи «Старобільський слідчий ізолятор» від 02.04.2021 № 24/5-15 ОСОБА_1 дійсно проходив службу Старобільському слідчому ізоляторі управління ДПтС України в Луганській області на посадах рядового та молодшого начальницького складу з 20.08.1999 по 15.06.2012. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить: 12 років 09 місяців 25 днів; у пільговому обчисленні: 17 років 01 місяць 03 дні.
Згідно з довідкою військової частини 9938 від 02.04.2021 № 12/756 ОСОБА_1 перебував на військовій службі за контрактом у військовій частині 9938 Державної прикордонної служби України та з 01.07.2016 по 30.04.2018 брав участь в Антитерористичній операції та з 01 травня 2018 року по 08 серпня 2018 року в районі Операції Об'єднаних Сил. Пільговий стаж за період проходження служби в Антитерористичній операції складає 04 роки 02 місяці 14 днів; календарний: 02 роки 01 місяць 07 днів; всього: 06 років 03 місяці 21 день.
Листом від 03.06.2021 № 115/А-5807-2607 Адміністрація Державної прикордонної служби України на заяву позивача зазначило, що відповідно до витягу з наказу 3 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 08.08.2018 №391-ОС на дату виключення позивача зі списків особового складу військової частини станом на 08.08.2018 загальна вислуга років позивача становила 40 років 02 місяці 15 днів, з яких вислуга років на військовій службі у календарному обчисленні становить лише 16 років 11 місяців 00 днів, що не відповідає умовам призначення пенсії за вислугу років, встановленому пунктом «а» статті 12 Закону № 2262. Прийняття заяви про призначення пенсії від особи, яка не набула право на пенсію відповідно до Закону № 2262, ні Порядком № 3-1, ні наказом МВС № 760 не передбачено, тому відсутні підстави для надання доручення Луганському прикордонному загону про підготовку документів, необхідних для призначення позивачу пенсії за вислугу років на умовах, визначених статтею 12 Закону № 2262.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 у справі № 360/3444/21 позов представника позивача Солодовнікова Олександра Петровича в інтересах ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не прийняття до розгляду заяви про призначення/перерахунку пенсії від 26.04.2021, не здійснення оформлення всіх необхідних документів та подання про призначення пенсії за вислугою років на пільгових умовах ОСОБА_1 , та не направлення їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області; зобов'язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України розглянути заяву про призначення/перерахунок пенсії ОСОБА_1 та здійснити оформлення та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області всіх необхідних документів з поданням для призначення ОСОБА_1 пенсію за вислугою років на пільгових умовах на підставі вимог пункту «а» статті 12, статті 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ та підпунктів «а» та «г» пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів № 393 від 17.07.1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей».
23.12.2021 від Адміністрації Державної прикордонної служби України до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшли документи для первинного призначення пенсії за вислугу років відповідно пункту «а» статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на ім'я ОСОБА_1 , а саме: подання про призначення пенсії від 20.12.2021 № 11/ПВ-10547/суд; заява про призначення пенсії від 26.04.2021; грошовий атестат № 180 від 23.10.2021; довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення від 23.10.2021 № 1029 за період з 01.03.2018 по 31.07.2018; витяг з наказу № 391-ОС від 08.08.2018 про звільнення з військової служби; витяг з послужного списку особової справи № 852 солдата ОСОБА_1 ; розрахунок вислуги років на пенсію ОСОБА_1 ; копія посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_2 від 28.07.1998; копія довідки про безпосередню участь в антитерористичній операції № 30/1049 від 19.10.2017; копія паспорту; копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; заява АТ «Ощадбанк» про виплату пенсії або грошової допомоги; довідка від 15.11.2021 № 1731 відділу обслуговування громадян № 12 Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області; довідка від 15.11.2021 № 532 Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації, копія рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 по справі № 360/3444/21.
Рішенням ГУПФУ в Луганській області від 30.12.2021 № 64 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262 у зв'язку з відсутністю календарної вислуги років - 23 календарних роки та 6 місяців і більше на момент звільнення зі служби.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, в тому числі в Державній кримінально-виконавчій службі України, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до пунктів «а», «б» частини першої статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби):
а) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом;
б) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.
Згідно з частиною 4 статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На підставі системного аналізу зазначених положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суд дійшов висновку, що при обчисленні вислуги років необхідної для призначення пенсії відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ необхідно керуватися постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992, якою затверджено порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей (далі - Постанова № 393).
Пунктом 1 Постанови № 393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" і "з" статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, військова служба в Збройних Силах, служба в Державній кримінально-виконавчій службі.
Щодо календарної вислуги років.
Статтею 1 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Таким чином, Закон № 2262-ХІІ як єдину, обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
Визначення у Законі № 2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Таким чином, передбачена Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
В свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку № 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ.
Підпунктами «а», «г» пункту 3 Порядку № 393 визначено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:
- один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;
- один місяць служби за сорок днів: особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділах конвойної служби міліції, та військовослужбовцям постійного складу, які проходять службу у дисциплінарних частинах, за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції, Центральним управлінням Служби безпеки, Міністерством оборони.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема пункт «а» статті 12 визначає мінімальний розмір вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугою років за цим Законом та для позивача він складає 23 календарних роки та 6 місяців і більше. В свою чергу, положеннями статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ та Постановою № 393 передбачено визначення вислуги років у пільговому обчисленні, а посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років є необґрунтованими та суперечать зазначеним вище положенням Закону № 2262-ХІІ та Постанови № 393.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 року у справі №750/9775/16-а.
Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що аналіз норм Закону № 2262-XII у взаємозв'язку з нормами постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 дає підстави для висновку, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон № 2262-ХІІ. Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена Постановою № 393.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд у вказаному рішенні зазначив, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
Суд також звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).
За наслідками розгляду справи № 480/4241/18 Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зробив наступні правові висновки, викладені в постанові від 14 квітня 2021 року:
1. В цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
2. Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 проходив службу в органах пенітенціарної служби в період з 20.08.1999 по 15.06.2012 та дійсну військову службу за контрактом у військовій частині 9938 в період з 01.07.2016 по 08.08.2018, та був звільнений з 09.08.2018 з військової служби за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком) дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), наказом начальника 3 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 08.08.2018 № 391-ОС. Вислуга років на 08.08.2018 склала: календарна 16 років 11 місяців 00 днів; пільгова 23 роки 03 місяці 15 днів, всього 40 років 02 місяці 15 днів.
Відтак, вислуга років ОСОБА_1 з урахуванням часу служби, що підлягає зарахуванню на пільгових умовах, становить 23 роки та 6 місяців і більше, а тому позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
Тобто відповідач дійшов необґрунтованого висновку щодо відсутності у позивача, станом на час звільнення, необхідного стажу для призначення йому пенсії за вислугою років згідно із пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та безпідставно відмовив позивачу в призначенні пенсії відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ. Відтак, рішення відповідача від 30.12.2021 № 64 «Про відмову в призначенні пенсії» є протиправним та належить до скасування.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання ГУПФУ в Луганській області призначити позивачу пенсію за вислугу років суд зазначає таке.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом № 2262-XII.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Пенсія за вислугу років призначається за наявності двох умов: відповідної вислуги років та звільнення зі служби.
На думку суду, вказані умови дотримані ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для відмови у призначенні пенсії позивачу.
Щодо дати, з якої повинна бути призначена пенсія позивачу, суд зазначає таке.
Відповідно до положень пункту «б» частини першої статті 50 Закону № 2262-XII пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків. Особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства, пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
Відповідно до частини третьої статті 50 Закону № 2262-XII пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Як встановлено судом, з заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 звернувся до відповідача 26.04.2021.
Відтак, пенсія відповідно до Закону № 2262-XII позивачу повинна бути призначена не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією, тобто з 26.04.2020.
За статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15.
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що з метою ефективного відновлення порушеного права позивача, його позов підлягає задоволенню в частині вимог щодо зобов'язання відповідача призначити пенсію за вислугу років. При цьому пенсія позивачу має бути призначена з 26.04.2020 (не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією), оскільки вказане передбачено частиною третьою статті 50 Закону № 2262-XII.
У задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути направлені документи для первинного призначення пенсії за вислугою років на пільгових умовах, на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду по справі № 360/3444/21, суд вважає за необхідне відмовити з огляду на таке.
Порушене право позивача полягає у відмові суб'єкта владних повноважень в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262. У межах спірних правовідносин способом судового захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування індивідуального акта - рішення суб'єкта владних повноважень про відмову в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262. Дії, які суб'єкту владних повноважень необхідно вчинити у межах спірних правовідносин з метою відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, - призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з 26.04.2020.
Отже, обраний позивачем спосіб судового захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах не є необхідним.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
На підставі викладеного позовні вимоги належать до часткового задоволення.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд виходить з такого.
Згідно положень статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Аналіз положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (пункт 2 частини третьої статті 134 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, частиною п'ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд звертає увагу на те, що зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).
Відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, законодавець визначив, що обов'язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.
На підтвердження оплати послуг адвоката надано квитанцію від 11.01.2022 № 1 про сплату позивачем згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 11.01.2022 № 1 - 5000,00 грн.
24.12.2021 укладено договір про надання правової допомоги між адвокатом Солодовніковим О.П. (далі - адвокат), з однієї сторони, та ОСОБА_1 (далі - замовник), з іншої сторони.
Підпунктом 3.1 пункту 3 Договору визначено, що за правову допомогу, передбачену в підпункті 1.2 Договору, замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному додатком № 1 до цього договору.
У відповідності до додатку №1 до Договору б/н від 24.12.2021 за правову допомогу, передбачену підпунктом 1.2 Договору замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі 5000,00 грн за надання правової допомоги, збору доказів шляхом складання заяв, адвокатських запитів, складання позовної заяви про що додатково складається акт прийому передачі наданих послуг з зазначенням прийняття наданих послуг з виданням квитанції про отримання адвокатом грошових коштів від замовника.
Послуги адвоката з питань правової допомоги прийнято позивачем згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 11.01.2022 № 1 до додатку № 1 Договору про надання правової допомоги № б/н від 24.12.2021, відповідно до якого вартість послуг адвоката за цим актом складає 5000,00 грн, а саме: адвокат надав, замовник прийняв юридичні послуги щодо надання правової консультації протягом 1 год. 35 хв., подальшого збору доказів шляхом складання адвокатського запиту, складання позовної заяви, протягом 5 годин 15 хвилин.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інші проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі East/West Aliance Limited проти України), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Враховуючи викладене, суд на підставі частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визнає не співмірним розмір витрат на оплату послуг адвоката, які заявлені по даній справі у розмірі 5000,00 грн, оскільки справа не є складною, щодо спірних правовідносин існує стала судова практика, адвокат не приймав участі при розгляді справи у суді, та вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, до 3000,00 грн.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код за ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: вулиця Шевченка, будинок 9, місто Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 30.12.2021 № 64 «Про відмову в призначенні пенсії».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з 26.04.2020.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати професійної правничої допомоги в сумі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.О. Свергун