справа №760/15646/21 головуючий у І інстанції: Українець В.В.
провадження 22-ц/824/4649/2022 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
14 червня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сліпченка О.І., суддів Сушко Л.П., Суханової Є.М.
за участю секретаря: Пітенко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду м.Києва від 26 листопада 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Артемчука Тараса Володимировича, заінтересована особа - ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити дії.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,-
В червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вищевказаною скаргою, яка обґрунтована тим, що на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Т.В. знаходиться виконавчий лист виданий 12 серпня 2020 року Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів.
16 вересня 2020 року він отримав декілька постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Т.В. від 14 серпня 2020 року, зокрема, про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди виконавця, про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення цієї постанови.
12 листопада 2020 року він звернувся до приватного виконавця з заявою, в якій просив винести постанову про звернення стягнення на заробітну плату та виключити з арештованих рахунків поточний рахунок та картковий рахунок, що призначені для виплати виключно заробітної плати.
26 листопада 2020 року приватний виконавець листом відповів про те, що накладення арешту на майно боржника відповідає вимогам закону, щодо розгляду питання про винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату не повідомлено.
14 травня 2021 року він повторно з аналогічним клопотанням до приватного виконавця, який листом від 25 травня 2021 року надав аналогічну відповідь.
Вважає дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Т.В. неправомірними, оскільки під арештом фактично знаходиться 100 % заробітної плати боржника, в той час коли законом дозволено звернення стягнення на заробітну плату в розмірі 20 %.
З урахуванням відмови від частини вимог:
- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Т.В. щодо не винесення постанови про зняття арешту з поточного рахунку для виплати заробітної плати боржника, накладеного постановами від 14 серпня 2020 року та від 10 листопада 2020 року;
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Т.В. винести постанову про зняття арешту з поточного рахунку в АТ «Сбербанк», призначеного для виплати виключно заробітної плати, накладеного постановами від 14 серпня 2020 року та від 10 листопада 2020 року.
Ухвалою Солом'янського районного суду м.Києва від 26 листопада 2021 року відмовлено в задоволенні скарги.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, скаржник подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовано тим, що місцевий суд неповно з'ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та допустився порушення норм процесуального права.
Посилається на обставини визначені ним при подачі скарги на дії приватного виконавця.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судове засідання належним чином повідомлені учасники справи не з'явились.
У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає не в повній мірі.
Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутня необхідність зняття арешту з рахунку боржника, оскільки арешт не позбавляє можливості отримання заробітної плати ним, за його бажанням, готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 12 серпня 2020 року Солом'янським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 760/3187/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Т.В. від 14 серпня 2020 року відкрито виконавче провадження № 62822300 з примусового виконання виконавчого листа 760/3187/19, виданого 12 серпня 2020 року Солом'янським районним судом м. Києва (а.с. 7-8).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Т.В. від 14 серпня 2020 року накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику (а.с. 10-11).
Відповідно до ст.1291 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до приписів ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного чи приватного виконавця, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст.451 ЦПК України у разі встановлення обгрунтованості скарги визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує виконавця або іншу посадову особу органу ДВС усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Громадяни України мають право на соціальний захист (ст.46 Конституції України).
Відповідно до ч.3 ст.68 вказаного Закону про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
За змістом даної норми зверенння стягнення на заробіток чи соціальну допомогу боржника допускається за наявності двох обставин: по-перше, це відсутність у боржника коштів або відсутність чи недостатність майна для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум; по-друге, наявність постанови виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Згідно ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Такий арешт знімається, якщо протягом п'яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.
Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначені підстави зняття арешту, так підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
З матеріалів справи вбачається, що борг згідно у виконавчому провадженні № 62822300 з примусового виконання виконавчого листа 760/3187/19 боржником так і не погашено, як на день винесення постанови про арешт коштів, так і на день розгляду даної скарги, у зв'язку з чим державний виконавець має право на накладення арешту на кошти боржника згідно норм Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому посилання скаржника на те, що зазначений ним рахунок є зарплатним знайшло своє підтвердження, оскільки з наданих доказів вбачається, що боржник ОСОБА_1 офіційно працевлаштований та відповідно до наданих квитанції отримує заробітну платню на вказаний ним рахунок № НОМЕР_1 , з огляду на, що в даному випадку застосовуються обмеження визначені Кодексом законів про працю України та Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з п.9.1. Інструкції, виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця, судовим рішенням (в тому числі рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження.
Частинами 2, 3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
За умовами ч.2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Верховний Суд наголошує, що заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статтях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статтей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».
Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ч.5 ст.97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про оплату праці» забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.
Колегія суддів зазначає, що внаслідок винесення виконавцем постанови про арешт коштів на банківському рахунку ОСОБА_1 , який використовується останнім для отримання заробітної плати, боржник позбавлений розпоряджатись вказаними коштами, що не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки під арештом фактично знаходиться 100 % заробітної плати боржника, в той час коли законом дозволено звернення стягнення на заробітну плату в розмірі 20 %.
При цьому, колегія суддів зауважує, що арешт, який підлягє скасуванню, стосується виключно коштів, які являються заробітною платою боржника, враховуючи можливість використовувати рахунок № НОМЕР_1 боржником в інших цілях.
Висновки місцевого суду про можливість отримання заробітної плати в інший спосіб є необґрунтованими та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Таким чином, скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме в частині визнання неправомірною бездіяльність приватного виконавця, щодо неприйняття постанови про зняття арешту з поточного рахунку, в межах коштів заробітної плати боржника, та зобов'язання приватного виконавця прийняти постанову у виконавчому провадженні про зняття арешту з коштів, які знаходяться на поточному рахунку - № НОМЕР_1 в АТ «СБЕРБАНК», в межах виплат заробітної плати ОСОБА_1 .
Відповідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.п. 3-4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладені висновки апеляційного суду, місцевим судом було невірно визначено норми матеріального права, які підлягають застосуванню в даному випадку, що призвело до помилковості здійснених висновків, тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, ухвала скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення скарги.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Солом'янського районного суду м.Києва від 26 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Артемчука Тараса Володимировича задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Артемчука Тараса Володимировича у виконавчому провадженні №62822300, щодо неприйняття постанови про зняття арешту з поточного рахунку, в межах коштів заробітної плати боржника, накладеного постановами від 10 листопада 2020 року, 14 серпня 2020 року.
Зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Артемчука Тараса Володимировича прийняти постанову у виконавчому провадженні №62822300 про зняття арешту з коштів, які знаходяться на поточному рахунку - № НОМЕР_1 ( картковий рахунок № НОМЕР_2 ) в Акціонерному товаристві «СБЕРБАНК» (код 320627), в межах виплат заробітної плати ОСОБА_1 , накладеного постановами від 10 листопада 2020 року, 14 серпня 2020 року у виконавчому провадженні №62822300.
В іншій частині скарги відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «14» червня 2022 року.
Головуючий
Судді: