справа №754/5755/14-ц головуючий у І інстанції: Головчак М.М.
провадження 22-ц/824/5886/2022 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
14 червня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сліпченка О.І., суддів Сушко Л.П., Суханової Є.М.
за участю секретаря: Пітенко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м.Києва від 13 січня 2022 року про заміну сторони за заявою «Фінансова компанія «Фактор Плюс» у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,-
У жовтні 2021 року представник ТОВ «ФК «Фактор Плюс» звернувся з вищевказаною заявою, яка обґрунтована тим, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 04 березня 2015 року у справі 754/5755/14-ц задоволено позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 812 120,85 грн.
21 грудня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Фактор Плюс» було укладено договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого було відступлено на користь ТОВ «ФК «Фактор Плюс» права вимоги банку до боржників, в тому числі за: кредитним договорам від 02 листопада 2006 року, укладеним між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 та іпотечним договором від 02 листопада 2006 року, укладеним між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 .
Просив замінити стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Фактор Плюс» у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 13 січня 2022 року заяву про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовано тим, що місцевий суд неповно з'ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та допустився порушення норм процесуального права.
Посилається на те, що додатки до договору між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Фактор Плюс» не посвідчені нотаріально, що вказує на те, що вони є нікчемними та не можуть свідчити про передачу права вимоги банку до боржників вказаних в додатках.
Крім того, зауважує, що копії документів, надані заявником, не засвідчені в установленому порядку, а тому не можуть бути належними доказами.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судове засідання представник ОСОБА_1 підтримав позицію викладену в апеляційній скарзі, інші належним чином повідомлені учасники справи не з'явились.
У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає в повній мірі.
Задовольняючи заяву про заміну стягувача у виконавчому провадженні, суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи об'єктивно вбачається перехід заявнику права вимоги до боржника за відповідним правочином.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 15 Закону «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї з сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
За своєю суттю заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор ( правонаступник).
Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України у справі №6-122цс13.
Колегія суддів зауважує, що заміна стягувача правонаступником прямо передбачена положеннями ст. 442 ЦПК України.
Судом встановлено, що заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 04 березня 2015 року у цивільній справі №745/5755/14-ц позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №483/ПВ-06 від 02 листопада 2016 року у розмірі 1 812 120,85 грн, а також 3 654 грн - судового збору.
21 грудня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Фактор Плюс» було укладено договір №2113/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами якого АТ «Дельта Банк» було відступлено на користь ТОВ «ФК «Фактор Плюс» права вимоги банку до боржників.
Відповідно до Додатку 1 до договору №2113/К від 21 грудня 2019 року про відступлення купівлі-продажу) прав вимоги ТОВ «ФК «Фактор Плюс» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором 483/ПВ-06 від 02листопада 2006 року.
Таким чином, вірно встановивши обставини справи, місцевий суд прийшов до правильного висновку, що оскільки право вимоги до боржника за основною сумою боргу перейшло до ТОВ «ФК «Фактор Плюс», заява про заміну сторони шляхом заміни стягувача у зобов'язанні ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Та обставина, що апелянт ставить під сумнів додатки до договору між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Фактор Плюс» не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Так, за приписами ч.ч.1,2, п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Колегія суддів враховує, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання.
У п.9 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною 1 ст.18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18) та від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження 61-39193св18).
Колегія суддів зауважує, що апелянтом не надано доказів на підтвердження недійсності договору укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Фактор Плюс», а визначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути підставою для скасування ухвали, з огляду на їх формальний характер, а вказують виключно на спробу ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду по суті спору, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення заяви.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду м.Києва від 13 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «15» червня 2022 року.
Головуючий
Судді: