Справа № 357/1690/21 Суддя в І-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/794/2022 Суддя в 2-й інстанції ОСОБА_2
08 червня 2022 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
суддів: ОСОБА_2 (головуюча), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5 , ОСОБА_6
за участю:
прокурора - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 42019111030000358 від 30.12.2019 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2021 року,
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2021 року,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква, Київської області, з вищою освітою, розлученого, маючого на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, учасника бойових дій, потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 164 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік;
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю в 1 рік;
На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_8 покладено обов'язки періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;
Відповідно до вироку, ОСОБА_8 рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.06.2015 було зобов'язано сплачувати аліменти щомісячно на користь ОСОБА_10 на утримання сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.03.2015 і до досягнення дитиною повноліття. Однак, ОСОБА_8 , з метою злісного ухилення від сплати аліментів, за період часу з 01.12.2018 до 31.01.2021, будучи працездатним і попередженим державним виконавцем про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, злісно ухилявся від їх сплати, в результаті чого утворилась заборгованість по виплаті встановлених виконавчим листом коштів на утримання дитини (аліментів), що в сукупності перевищує суму виплат за три місяці аліментних платежів. Станом 31.01.2021 заборгованість по сплаті аліментів складає 47956 грн. 42 коп.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 , не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій, вважала вирок незаконним у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його суворість. Вважала, що місцевий суд призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання недостатньо врахував пом'якшуючі обставини, а саме повне визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття, та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Апелянтом звернуто увагу на ту обставину, що ОСОБА_8 є учасником бойових дій, а також має на утриманні окрім сина ОСОБА_11 , ще трьох неповнолітніх дітей. Після звільнення з військової служби, обвинувачений ОСОБА_8 втратив роботу, та хоча звертався до служби зайнятості, знайти постійну роботу не вдавалось, тимчасові підробітки не давали можливості повноцінно матеріально утримувати дітей, внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті аліментів. Проте, розуміючи, що є заборгованість, обвинувачений ОСОБА_8 в березні 2021 року перерахував потерпілій ОСОБА_10 1000 гривень. Вважала, що призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_8 є явно несправедливим, та таким що не відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, оскільки останній не несе велику суспільну небезпеку. Просила вирок змінити, призначивши обвинуваченому покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин.
В судовому засіданні прокурором подана заява про відмову від апеляційної скарги і вказана відмова прийнята судом.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги.
Судовий розгляд даного кримінального провадження проводився в суді першої інстанції в порядку ч.3 ст. 349 КПК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких докази судом не досліджувались, апеляційним судом не перевіряються.
Дії ОСОБА_8 судом першої інстанції вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів). Правильність кваліфікації дій ОСОБА_8 учасниками судового провадження не оскаржується.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про незаконність вироку в частині призначеного покарання, то вони не грунтуються як на матеріалах кримінального провадження, так і на вимогах закону.
За змістом ч.1 і ч.2 ст. 65 КК України покарання призначається судом у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК України враховуючи при цьому ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вказаних вимог закону при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 було дотримано у повному обсязі.
Так, при призначенні покарання суд врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та конкретні обставини його вчинення, відсутність обставин, які обтяжують та пом'якшують покарання, дані, що характеризують особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не працевлаштований, має посередню характеристику по місцю проживання, має на утриманні ще трьох неповнолітніх дітей, тривалість та злісний характер ухилення від сплати аліментів.
Так, відсутність у обвинуваченого судимостей, посередня характеристика за місцем проживання, значний розмір заборгованості зі сплати коштів на утримання дитини та тривалість ухилення від їх сплати дали суду першої інстанції обґрунтовані підстави для призначення обвинуваченому покарання у виді обмеження волі, у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст. 164 КК України. На думку колегії суддів призначене судом першої інстанції покарання у виді обмеження волі за своїм видом та розміром відповідає як тяжкості кримінального правопорушення, так і особі обвинуваченого, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, тобто досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України. Підстав для призначення обвинуваченому більш м'якого покарання, а саме у виді громадських робіт, колегія суддів не вбачає.
Також суд дійшов обґрунтованого висновку щодо можливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 положень ст. 75 КК України, оскільки, на переконання колегії суддів, виправлення ОСОБА_8 можливе без відбування покарання. Вказані висновки ґрунтуються на сукупності даних про особу винного, його відношенні до кримінального правопорушення та його наслідків, тяжкості кримінального правопорушення та інших обставинах справи.
Наведене у своїй сукупності указує на необґрунтованість апеляційної скарги захисника обвинуваченого та відсутність підстав для її задоволення.
Враховуючи викладене, вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2021 року щодо ОСОБА_8 є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне залишити вирок без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2021 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4