Справа №756/9707/18 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/970/2022
25 травня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
представника ОСОБА_7 ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні №12018000000000438 стосовно ОСОБА_9
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2021 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_9 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 368 КК України, закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із смертю обвинуваченого.
Крім того, залишено без задоволення заяву ОСОБА_7 про скасування арешту майна.
У цій частині судове рішення з посиланням на положення ст. 374 КПК України мотивовано тим, що судове провадження стосовно інших обвинувачених ще триває, тому клопотання дружини померлого ОСОБА_9 , яка до того ж не є учасником кримінального провадження, про скасування арешту майна, є безпідставним по суб'єкту та передчасним відносно стадії кримінального провадження.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції в частині залишення без задоволення її заяви про скасування арешту майна та постановити ухвалу про скасування арешту майна ОСОБА_9 , накладеного Шевченківським районним судом м. Києва.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає, що з 25 листопада 2011 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 05 лютого 2014 року серія 1-БК №237194. На момент укладання шлюбу у кожного з подружжя було особисто майно, а також за період шлюбу було придбано майном, що є спільним майном подружжя, в якому кожному належить Ѕ частини цього майна. Накладаючи арешт на майно, Шевченківський районний суд м. Києва не перевірив належність всього майна ОСОБА_9 , не викликав її у судове засідання як власника та співвласника майна та не повідомив відповідно до вимог законодавства України про накладення арешту на майно, чим порушив її права та законні інтереси. Отже висновок суду в ухвалі від 28 жовтня 2021 року про те, що вона не є учасником кримінального провадження та не має права звертатися із заявою про скасування арешту майна є безпідставним.
Що стосується висновку суду про передчасність клопотання про скасування арешту майна, то ОСОБА_7 звертає увагу на вимоги п. 4 ст. 174 КПК України, відповідно до яких суд скасовує арешт майна, зокрема у випадку закриття кримінального провадження, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації. Оскільки ухвалою суду закрито кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 і закінчено судовий розгляд відносно нього, рішення суду про відмову в скасуванні арешту майна ОСОБА_9 ухвалено з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_7 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, позицію прокурора, яка не заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як убачається з матеріалів контрольного провадження, Оболонським районним судом м. Києва здійснюється розгляд кримінального провадження №12018000000000438 за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК України.
Дружина ОСОБА_9 - ОСОБА_7 28 жовтня 2021 року звернулася до суду першої інстанції з клопотанням про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_9 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із смертю обвинуваченого, водночас порушила питання про скасування арешту майна ОСОБА_9 , який накладався Шевченківським районним судом м. Києва на стадії досудового розслідування кримінального провадження.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2021 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_9 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 368 КК України, закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Цією ж ухвалою залишено без задоволення заяву ОСОБА_7 про скасування арешту майна і таке рішення обґрунтовано тим, що судове провадження стосовно інших обвинувачених ще триває, а рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, щодо речових доказів і документів має вирішуватися судом під час ухвалення остаточного судового рішення у кримінальному провадженні. За таких обставин суд дійшов висновку, що клопотання дружини померлого ОСОБА_9 , яка не є учасником кримінального провадження, про скасування арешту майна, є безпідставним по суб'єкту та передчасним відносно стадії кримінального провадження.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із таких заходів є арешт майна.
Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок суд повинен вирішити питання, зокрема, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.
Разом із цим, частиною 4 ст. 174 КПК України передбачено, що суд, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
За змістом ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Зазначені вимоги кримінального процесуального закону дотримано не було, оскільки приймаючи рішення про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_9 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 368 КК України, у зв'язку із смертю обвинуваченого, суд зобов'язаний був скасувати арешт майна ОСОБА_9 , якщо таке майно не підлягає спеціальній конфіскації, дослідивши при цьому необхідний для вирішення цього питання обсяг матеріалів кримінального провадження, в тому числі рішення про накладення арешту на майно, визнання речей, предметів тощо речовими доказами.
Крім того, суд безпідставно поставив під сумнів право ОСОБА_7 на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна, оскільки особа, яка вважає, що порушено її право на майно, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право звернутися до суду з клопотанням про скасування арешту в порядку кримінального судочинства.
З урахуванням викладеного, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи ОСОБА_9 про істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону та неповноту судового розгляду, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2021 року в частині залишення без задоволення заяви ОСОБА_7 про скасування арешту майна скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2021 року в частині залишення без задоволення заяви ОСОБА_7 про скасування арешту майна - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
_________________ __________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4