Єдиний унікальний номер справи: 755//17513/21. Номер провадження 33/824/926/2022. Категорія: ст. 124 КпАП України. Головуючий у суді першої інстанції - Старовойтова С.М. Головуючий у апеляційній інстанції - Дзюбін В.В.
Іменем України
18 травня 2022 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду - Дзюбін В.В.,
переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою захисника Полуніної Катерини Анатоліївни на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 13 грудня 2021 року, -
Цією постановою в адміністративній справі судді місцевого суду:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн.
Також на підставі ст. 40-1 КпАП України з ОСОБА_1 стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 454,00 грн.
Постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у порушенні учасником дорожнього руху (водієм) правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Як визнав установленим за змістом постанови суддя місцевого суду, адміністративне правопорушення вчинене за таких обставин.
03 жовтня 2021 року о 18:00 годині просп. Соборності, 5 в м. Києві водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки "Mercedes-Benz 1320", знак державної реєстрації НОМЕР_1 , порушивши вимоги п. 10.1 ПДР України, під час перестроювання не надав перевагу транспортному засобу "Mercedes-Benz Viano", знак державної реєстрації НОМЕР_2 , внаслідок чого здійснив із ним зіткнення, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
В апеляційній скарзі адвокат Полуніна Катерина Анатоліївна, яка діє у захист законних прав та інтересів ОСОБА_1 , вважаючи винесене суддею місцевого суду рішення про визнання його винуватим у цій ДТП незаконним і необґрунтованим, притягнення підзахисного до відповідальності за ст. 124 КпАП України - безпідставним, просить: поновити строк на апеляційне оскарження; постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 13 грудня 2021 року скасувати та провадження в справі щодо нього закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
На обґрунтування апеляційних вимог захисник Полуніна К.А. зважає на те, що дана постанова винесена з порушенням норм як процесуального адміністративного закону так і неправильним застосуванням норм матеріального адміністративного права, при цьому суддя місцевого суду неповно та однобічно з'ясував фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення фактичних обставин справи, а також не сприяв повному, всебічному та неупередженому її розгляду, внаслідок чого безпідставного притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.
ОСОБА_1 і захисник Полуніна К.А. у засідання апеляційної інстанції не прибули, при цьому належним чином повідомлялись про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи /а. с. 118, 119/, проте не повідомили причин своєї неявки, клопотань про відкладення апеляційного розгляду - не заявляли.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
При цьому суд у справах даної категорії не наділений повноваженнями щодо розшуку особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та вжив усіх можливих заходів для завчасного повідомлення ОСОБА_1 і його захисника Полуніної К.А. про дату, час і місце апеляційного розгляду.
До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
На переконання суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 і його захисник Полуніна К.А. мали достатньо часу для захисту своїх прав і законних інтересів у даній справі.
За таких обстави, керуючись ст. 268 КпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю ОСОБА_1 і його захисника Полуніної К.А. на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскаржуваної постанови та основні доводи апеляційної скарги захисник Полуніної К.А.; перевіривши та оцінивши доводи скарги, викладені апелянтом, - суд апеляційної інстанції вважає строк на апеляційне оскарження необхідним поновити як пропущений із поважних причин, а апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню за таких підстав.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 278 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Готуючись до розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, підлягають вирішенню питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, чи витребувано необхідні додаткові матеріали.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з'ясовувати питання: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 8 КпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року за №3477-ІV, є джерелом права в Україні.
Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява №22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно не виконані.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КпАП України.
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до приписів п. п. 1.3, 1.4 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. При цьому, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що інші учасники виконують ці правила.
Так, за змістом диспозиції об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).
Згідно п. 26 постанови Пленуму Верховного суду "Про застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23.12.2005 року №14, пошкодження переліченого у ст. 124 КпАП України майна обов'язково повинно бути внаслідок порушення Правил дорожнього руху.
Тобто, умовами настання адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП є наявний причинний зв'язок між порушенням правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди.
Між тим, як видно зі схеми місця ДТП серії ААБ №206046 від 31 травня 2021 року /а. с. 3/, механізму виникнення та локалізації пошкоджень транспортних засобів; фотознімків /32-34/ у діях водія автомобіля "Mercedes-Benz 1320", знак державної реєстрації НОМЕР_1 , ОСОБА_1 і порушення вимог п. 10.1 ПДР України в зазначені дорожній ситуації - відсутні.
Будь-яких об'єктивних даних на підтвердження причинного наслідкового зв'язку між діями водія ОСОБА_1 та настанням наслідків у вигляді механічних пошкоджень транспортних засобів судом апеляційної інстанції - не вбачається.
Статтею 62 Конституції України , зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Так, недотримання суддею місцевого суду вимог ст. ст. 7, 8, 245, 247, 251, 252, 278, 280, 283, 284 КпАП України про необхідність всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, і вирішення її в точній відповідності із законом, призвело до прийняття щодо ОСОБА_1 незаконного й необґрунтованого судового рішення.
За таких обставин, постанова судді місцевого суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України - закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов остаточного висновку про задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 294 КпАП України, Київський апеляційний суд, -
На підставі ч. 2 ст. 294 КпАП України поновити адвокату Полуніній Катерині Анатоліївні, яка діє у захист прав і законних інтересів ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду м. Києва від 13 грудня 2021 року,
Апеляційну скаргу адвоката Полуніної Катерини Анатоліївни, яка діє у захист прав і законних інтересів ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 13 грудня 2021 року щодо ОСОБА_1 - скасувати.
Провадження в адміністративній справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду В. В. Д з ю б і н