22.07.10 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів Гошовського Г.М. (головуючий), Машкаринця І.М., Дорчинець С.Г., з участю прокурора Сирохман Л.І., підсудного ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією обвинувача - прокурора Міжгірського району, на постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 07.05.10.
Цією постановою кримінальна справа, за якою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 Закарпатської області, з середньою спеціальною освітою, одружений, працюючий майстром Синевирської дільниці Міжгірського РЕМ, не судимий, обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, повернута прокуророві на додаткове розслідування.
Запобіжним заходом щодо підсудного ухвалено залишити підписку про невиїзд.
Органом досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачуються в тому, що, протягом 2005 року працюючи майстром Синевирської дільниці Міжгірського району електричних мереж (далі - РЕМ), в зоні обслуговування якої знаходиться с. Колочава, на порушення пунктів 2.6, 2.23, 3.5.10, підпункту 1 п.8.3 Правил користування електричною енергією, виконання яких входило до його посадової інструкції, не вжив заходів, направлених на припинення постачання електроенергії до не огороженої, не ізольованої від стороннього доступу збірної комплектної трансформаторної підстанції (далі - ЗКТП), розташованої на території Колочавського міжшкільного навчально-виробничого комбінату, що належала Міжгірському заводі «Електрон» і завідомо для нього ніким не обслуговувалася, внаслідок чого 13.06.05 був уражений струмом і від цього загинув неповнолітній ОСОБА_5, який проник всередину підстанції.
Постанова суду мотивована тим, що на стадії досудового слідства не були всебічно і повно досліджені дані про належність підстанції, не з'ясовано коло осіб, дії або бездіяльність яких призвели до наслідків, що настали, без чого в ній неможливо встановити об'єктивну істину. В постанові зазначено, що цю неповноту не можна усунути в судовому засіданні, оскільки для цього необхідно відшукати документи, провести їх виїмку, розшукати свідків, провести єкспертизи.
В апеляції порушується питання про скасування постанови суду і направлення справи на новий судовий розгляд. Апелянт стверджує, що встановити належність підстанції на даний час неможливо через відсутність відповідних документів, які не збереглися, проте в справі доведено обсяг службових обов'язків ОСОБА_3, його обізнаність про існування ЗКТП, проведення його підлеглими в ній певних робіт, і вважає, що цього достатньо для притягнення його до кримінальної відповідальності.
У доповненні до апеляції зазначається, що суд виніс постанову з порушенням вимог ст. 326 КПК України: після закінчення судового слідства і дебатів, без попереднього з'ясування думки прокурора та інших учасників судового розгляду з цього приводу.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промови прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення підсудного і захисника, які вважали, що апеляція не містить належних доводів на спростування постанови суду, а тому не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд вважає, що апеляція підлягає до задоволення з таких підстав.
Якщо в судовому засіданні виникає питання про повернення справи на додаткове розслідування, суд, відповідно до вимог ст. 281 КПК України, має вислухати з цього приводу думку прокурора та інших учасників судового розгляду і вирішує це питання мотивованою ухвалою, а суддя - постановою, в нарадчій кімнаті.
Відповідно до вимог ст. 326 КПК України, якщо суд визнає необхідним з'ясувати будь-яку обставину, яка має значення для справи, під час наради при постановленні вироку, то він, не постановляючи вироку, своєю ухвалою, а суддя - постановою відновлює судове слідство в справі. Після закінчення відновленого судового слідства, залежно від його результатів, суд відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин, надає підсудному останнє слово і виходить до нарадчої кімнати, щоб постановити вирок або, якщо дослідження цих обставин в суді виявилося неможливим, щоб винести ухвалу про направлення справи на додаткове розслідування.
Всупереч цим вимогам закону суд першої інстанції після закінчення судового слідства, судових дебатів і останнього слова підсудного видалився до нарадчої кімнаті для постановлення вироку, однак замість цього, без відновлення судового слідства і з'ясування думки прокурора та інших учасників судового розгляду постановив ухвалу про повернення справи на додаткове розслідування.
Таким чином суд шляхом позбавлення учасників процесу їх права, передбаченого ст.ст. 281 та 326 КПК України, порушив принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, передбачений п.4 ст. 129 Конституції України, не з'ясував можливості дослідження обставин, які, на його думку, мають значення для справи, в судовому засіданні. Окрім цього, у постанові не зазначено, чому вжиті органами досудового слідства заходи, направлені на відшукання доказів суд не вважає вичерпаними, свідків чого, на його думку, слід розшукати, яку експертизу призначити, і чому докази, на відшуканні яких він наполягає, не можуть бути одержані під час судового розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд
апеляцію обвинувача задовольнити, постанову Міжгірського районного суду від 07.05.10 про повернення прокуророві кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, на додаткове розслідування скасувати, кримінальну справу повернути на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.
Запобіжним заходом щодо ОСОБА_3 залишити підписку про невиїзд.
Судді: