Справа № 22ц- 2877 Головуючий у 1 інстанції Ткаченко Л.Я.
Категорія 53 Доповідач Постолова В.Г.
9 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області
в складі:
Головуючого : судді Ювченко Л.П.
Суддів: Постолової В.Г., Дем*яносова М.В.
при секретарі Богданові Д.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 19 січня 2010 року
В справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства « Хотей» про внесення змін в трудову книжку, про стягнення заборгованості по заробітній платі,компенсації втрати частини заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди
В липні 2009 року позивач звернувся в суд з вказаним позовом до відповідача. Вказував, що він працював на підприємстві з 14 липня 2008 року водієм самоскиду. Починаючи з квітня 2009 року відповідач не виплачував йому заробітну плату, хоча робота ним виконувалася до липня 2009 року. В подальшому від керівництва підприємства йому стало відомо,що його було звільнено з 1 березня 2009 року за власним бажанням, при цьому заяву про звільнення за власним бажанням з 1 березня 2009 року він не писав , а відправляв відповідачу поштою заяву про своє звільнення з 09 липня 2009 року за ст.. 38 ч.3 КЗпП України . Просив зобов*язати відповідача внести зміни в трудову книжку, з відміткою про звільнення за власним бажанням з 08.07.2009 року згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України та стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період квітень, червень, липень 2009 року в сумі 5800 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв*язку з порушенням строків виплати в сумі 235 грн 60 коп, компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2320 грн, суми вихідної допомоги в сумі 5800 грн, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 9666 грн 67 коп та на відшкодування моральної шкоди 5000 грн .
Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 19 січня 2010 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до приватного підприємства « Хотей» про внесення змін в трудову книжку, з відміткою про звільнення за власним бажанням з 08.07.2009 року згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України та стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі за період квітень, червень, липень 2009 року в сумі 5800 грн, компенсації втрати частини заробітної плати у зв*язку з порушенням строків виплати в сумі 235 грн 60 коп, компенсації за невикористану відпустку в сумі 2320 грн, суми вихідної допомоги в сумі 5800 грн, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 9666 грн 67 коп, моральної шкоди в сумі 5000 грн відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 238 грн 22 коп та в сумі 8 грн 50 коп, витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позову , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі.
Заслухавши доповідача , пояснення позивача , представника відповідача, , дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги , апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині стягнення судового збору підлягає скасуванню за таких підстав.
Розглядаючи справу суд повно, всебічно і об*єктивно перевірив доводи сторін , надані ними докази, правильно встановив обставини по справі та правовідносини сторін і дійшов до правильного висновку про відмову у задоволені позовних вимог .
Відповідно до вимог ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Встановлено, що позивач працював на підприємстві відповідача з 14 липня 2008 року водієм самоскиду і був звільнений 1 березня 2009 року відповідно до поданої ним заяви про звільнення за власним бажанням .
При звільнені позивачу були виплачені суми, що належали йому від підприємства, заборгованність по заробітній платі відсутня, компенсація за невикористану відпустку виплачена,зроблений відповідний запис до трудової книжки . Вказані обставини були підтверджені дослідженими судом наказами про прийом та про звільнення , табелями обліку робочого часу, розрахунковими відомостями , даними з податкової інспекції , довідкою відповідних правоохоронних органів про втрату відповідачем частини кадрової документації за період з 2004 року по 1 квартал 2009 року(а.с. 33 -57,91,106,114)
Позивачем не надано було доказів про те, що він працював на підприємстві у квітні-червні 2009 року, перебував у вказаний час у відрядженнях, виконував роботи з перевезення вантажу .
А посилання позивача в суді апеляційної інстанції щодо виконання ним робот по перевезенню вантажу у квітні-червні 2009 року на підставі звітів про зважування (а.с. 169-176) спростовується наданими відповідачем дорожніми листами за вказаний період щодо виконання робот по перевезенню вантажу іншими працівниками підприємства(185-192). Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження і не спростовують правових висновків суду .
Разом з цим стягуючи з позивача на користь держави судовий збір ,суд не врахував, що відповідно до ст.. 4 п.1 Декрету Кабінету Міністрів України « Про державне мито » від сплати державного мита звільняються позивачі -робітник та службовці- за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових відносин.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 88 ЦПК України якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог ч.1 п.4 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення норм матеріального або процесуального права .
З урахуванням того, що позовні вимоги ОСОБА_1 стосувалися вимог, що випливають з трудових відносин та був звільнений від сплати судового збору , апеляційний суд вважає за необхідне скасувати рішення суду в частині стягнення з позивача судового збору на користь держави.
Керуючись ст.ст.303,307,308,309,316 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 19 січня 2010 року
в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору в сумі 238грн 22 коп та в сумі 8грн 50 коп скасувати.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий : Судді: