16 червня 2022 року м. Дніпросправа № 280/11253/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Ясенової Т.І.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2022 року (суддя Конишева О.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення виготовлено 07.02.2022 року) у адміністративній справі №280/11253/21 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про визнання дій протиправними та стягнення невиплаченої вихідної допомоги при звільненні, суд -
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Запорізької обласної прокуратури (далі по тексту - відповідач), в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати їй вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку у сумі 7549,73 грн.; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що складає 7549, 73 грн.; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй середній заробіток за весь час затримки виплати належної їй вихідної допомоги при звільненні із розрахунку в сумі 351,15 грн. за кожен день затримки розрахунку, починаючи з 22.10.2021 року по день фактичного розрахунку.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2022 року позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Запорізької обласної прокуратури щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні; стягнено з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 7549,73 грн.
З рішенням суду першої інстанції не погодилась Запорізька обласна прокуратура та подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувала тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме статей 40, 44 КЗпП України, п.19 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури». Апелянт зазначав, що за результатами атестації прокурорів п'ятнадцятою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) прийнято рішення від 13.09.2021 року №389 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації у зв'язку з чим наказом керівника Запорізької обласної прокуратури від 22.10.2021 року №1459к її було звільнено з посади прокурора Запорізького відділу Запорізької місцевої прокуратури №2 Запорізької області на підставі пп.2 п.19 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» з 22.10.2021 року. Цим же Законом було доповнено ст.40 КЗпП України, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених т.40 КЗП України встановлюються законом, що регулює їхній статус, яким є Закон України «Про прокуратуру» та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», який набрав чинності 25.09.2019 року, та поширюється на спірні правовідносини. Апелянт зазначав, що, ні Законом України «Про прокуратуру», ні Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» не передбачено виплату вихідної допомоги у разі звільнення прокурора на підставі пп.2 п.19 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» і ст.44 КЗпП України не передбачає виплату вихідної допомоги при такому звільненні.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 працювала в органах прокуратури Запорізької області з 23.08.2013 року та за результатами атестації прокурорів п'ятнадцятою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) прийнято рішення від 13.09.2021 року № 389 про неуспішне проходження нею атестації, у зв'язку із цим, наказом керівника Запорізької обласної прокуратури від 22.10.2021 року №1459к ОСОБА_1 було звільнено з посади прокурора Запорізького відділу Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області на підставі пп.2 п.19 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» з 22.10.2021 року; при звільненні їй не була виплачена вихідна допомога. При вирішенні спору по суті, суд керувався Законом України від 14.10.2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 року №113-ІХ, який набрав чинності 25.09.2019 року, згідно пп.2 п.19 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень якого прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п. 9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури. Згідно ч.5 ст.5 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури») на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої п.9 ч.1 цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження. Суд зазначав, що відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п.6 ст.36 та пунктах 1, 2 і 6 ст.40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» доповнено ч.5 ст.40 КЗпП України, згідно якої особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених п.1 ч.1 цієї статті, а також особливості застосування до них положень ч.2 цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої ст.49-2, ст.74, ч.3 ст.121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус. Суд зазначив, що Законом України «Про прокуратуру» не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі неуспішного проходження атестації, проте КЗпП України встановлює обов'язок роботодавця виплатити працівнику вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку, якщо працівника звільнено у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, таким чином, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини. Суд зазначив, що Законом України «Про прокуратуру» та КЗпП України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури») не встановлено жодних обмежень щодо виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру». При вирішенні питання щодо стягнення середнього заробітку за час затримки при виплати вихідної допомоги по день фактичного розрахунку, керуючись положеннями статей 116. 117 КЗпП України, зазначив, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 з 2013 року працювала в органах прокуратури Запорізької області.
Встановлено, що за результатами атестації прокурорів, п'ятнадцятою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) прийнято рішення від 13.09.2021 року №389 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації та наказом керівника Запорізької обласної прокуратури від 22.10.2021 року №1459к ОСОБА_1 з 22.10.2021 року звільнено з посади прокурора Запорізького відділу Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області на підставі пп.2 п.19 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
Встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 та проведення остаточного розрахунку їй не була виплачена вихідна допомога.
Відповідно до Закону України від 19.09.2019 року №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», який набрав чинності 25.09.2019 року, запроваджено реформування системи органів прокуратури.
Відповідно до пп.2 п.19 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 19.09.2019 року №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Відповідно до ч.5 ст.40 КЗпП України (в редакції Закону України від 19.09.2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури») особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених п.1 ч.1 цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Законом України «Про прокуратуру» та Законом України від 19.09.2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі неуспішного проходження атестації, в той же час ст.44 КЗпП України встановлює обов'язок роботодавця виплатити працівнику вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку при звільненні за ініціативою роботодавця, і хоча Закон України «Про прокуратуру» є спеціальним законом, що регулює правовідносини у зв'язку із звільненням прокурорів, проте КЗпП України регулює трудові правовідносини, що виникли між працівником і роботодавцем в тій частині, що не врегульовано спеціальним законом, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати норми трудового законодавства, а саме ст.44 КЗпП України, яка не встановлює жодних обмежень щодо виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».
Відповідно до довідки Запорізької обласної прокуратури від 07.12.2021 року №21-992-21 середня місячна заробітна плата ОСОБА_1 , розрахована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, складає 7549,73 грн., яка підлягає стягненню з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 як вихідна допомога при звільненні.
Відповідно до ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Запорізької обласної прокуратури - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2022 року у адміністративній справі №280/11253/21 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до статей 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Т.І. Ясенова