Провадження № 11-кп/803/1050/22 Справа № 182/6113/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
09 червня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
потерпілого - ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12019040340001150 від 26 квітня 2019 року, за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 , а також представника цивільного відповідача ТДВ СК “Альфа-Гарант” - адвоката ОСОБА_10 на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 січня 2022 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Костогризове, Каховського району Херсонської області, громадянина України, який зареєстрований у АДРЕСА_1 , проживає у АДРЕСА_2 , судимості не має,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 січня 2022 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Цивільні позови ОСОБА_11 та ОСОБА_12 задоволено частково.
Вирішено стягнути:
- з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_11 у відшкодування матеріальної шкоди 6 966 грн. 00 коп., та моральної шкоди 348 грн. 30 коп., а всього 7 314 грн. 30 коп.;
- з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 у відшкодування моральної шкоди 24 000 грн.;
- з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_12 24 738 грн. 92 коп. спричиненого матеріального збитку та 1 700 грн. 00 коп. втрат із залучення експерта, а всього 26 438 грн. 92 коп.;
- з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_12 у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, за таких обставин.
Обвинувачений ОСОБА_7 20.04.2019 приблизно о 16.05 год., керуючи технічно-справним транспортним засобом - автомобілем марки ВАЗ-21013, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині вул. Першотравневої зі сторони вул. Патріотів України в сторону вул. Електрометалургів у м. Нікополі Дніпропетровської області.
На шляху руху водій ОСОБА_7 , наближаючись до регульованого автоматичним світлофором перехрестя з вул. Шевченка, не проявивши належної уваги та обережності, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки, її змінам, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, не маючи будь-яких перешкод технічного характеру, продовжив рухатись прямолінійно на червоний сигнал світлофора, що забороняє йому рух. Проігнорувавши червоний заборонний сигнал світлофора, виїхав на перехрестя з вул. Шевченка, де правою боковою частиною допустив зіткнення з автомобілем «Опель Кадет», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_12 , який рухався по вул. Шевченка, маючи перевагу у русі.
Внаслідок зіткнення пасажиру автомобіля марки ВАЗ-21013, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_9 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забію шийного відділу хребта, закритого осколкового перелому тіла першого крижового хребця, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (згідно п. 2.2.2. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень).
Також, внаслідок зіткнення пасажиру автомобіля марки «Опель Кадет», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_11 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, забію головного мозку І ступеня, забитої рани та гематоми лобу, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров'я більше 21 доби (згідно п. 2.2.2. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень).
Виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, або від ударів об такі предмети, можливо об виступаючі частини всередині салону автомобіля в умовах дорожньо-транспортної події.
Своїми діями водій ОСОБА_7 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 8.7.3 е), 8.10, Правил дорожнього руху та невиконання вимог п.п. 8.7.3 е), 8.10 Правил дорожнього руху знаходиться в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної події.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить вирок змінити, а саме виключити призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги захисник посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок суворості. Апелянт вважає, що суд правильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення злочину, проте необґрунтовано застосував додаткове покарання, яке згідно з цим законом є альтернативним. Захисник вважає, що суд дійшов хибного висновку, що діяльність обвинуваченого не пов'язана з правом керування транспортними засобами, оскільки це суперечить характеристиці з місця роботи, в якій зазначено про виконання ним робіт водія електронавантажувача, автонавантажувача та електрокару, що є єдиним джерелом його доходу. За цих умов, враховуючи факт наявності на утриманні обвинуваченого малолітньої дитини, на думку захисту, суд призначив обвинуваченому занадто суворе покарання. Апелянт звертає увагу на те, що ОСОБА_7 характеризується позитивно, одружений, має на утриманні дитину, кримінальне правопорушення вчинене ним з необережності, що у сукупності істотно знижує його тяжкість та дає підстави не застосовувати додаткове покарання.
В апеляційній скарзі представника цивільного відповідача просить вирок скасувати в частині цивільного позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_12 до ТДВ СК “Альфа-Гарант” відмовити повністю.
Свої вимоги адвокат обґрунтовує невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження. Апелянт вважає, що ОСОБА_12 не доведено розмір своїх позовних вимог належними та допустимим доказами. Захисник вказує на те, що останній заявляв вимоги про відшкодування ринкової вартості автомобіля водночас реалізуючи його. Поряд із цим, апелянт зауважує, що ОСОБА_12 не є власником автомобіля, а має лише довіреність на розпорядження ним. Таким чином, позивач не надав жодного доказу на підтвердження права власності на майно, права представляти інтереси власника, права на отримання страхового відшкодування. Окрім цього, захисник зазначає, що позивач не надав доказів ринкової вартості транспортного засобу у пошкодженому стані, тоді як суд при ухваленні рішення не врахував, що згідно з вимогами закону та правовими висновками ВС, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. Серед іншого, захисник звертає увагу, що позивач не звертався до страховика, а тому підстави для відшкодування вартості послуг експерта відсутні. Більш того, ДТП мало місце 20.04.2019 року, проте дослідження було проведено 06.08.2019.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого, захисника та потерпілого, які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту та заперечували проти задоволення апеляційної скарги цивільного відповідача, прокурора, який просив вирок залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Висновки суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, в апеляційних скаргах не оскаржуються, а тому апеляційним судом не переглядаються.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин кримінального провадження, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинувачених та на кваліфікацію їхдій, колегією суддів не встановлено.
Вирішуючи питання про правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та відповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі обвинуваченого ОСОБА_7 , колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з вимогами ст. 50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, призначаючи покарання, суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
На думку колегії суддів, покарання обвинуваченому ОСОБА_7 судом першої інстанції призначено відповідно до вказаних вимог закону України про кримінальну відповідальність.
Так, призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, який відноситься до категорії нетяжких, обставини його вчинення, характер допущених порушень ПДР та наслідки, а також особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем роботи характеризується позитивно, має місце проживання, де характеризується позитивно, одружений, має на утриманні малолітню доньку, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставин, пом'якшують та обтяжують покарання судом встановлено не було.
Надавши оцінку зазначеним судом відомостям та доказам на їх підтвердження, що містяться в матеріалах кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про те, що призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
З висновками суду першої інстанції про можливість виправлення останнього за умови призначення основного покарання у виді штрафу та додаткового - у виді позбавлення права керування транспортними засобами колегія суддів погоджується.
Ті обставини, що ОСОБА_7 працевлаштований, одружений, має на утриманні малолітню дитину, характеризується позитивно, за умови грубого порушення останнім вимог ПДР України, а саме здійснення руху на заборонений сигнал світлофора, що призвело до отримання двома особами тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, на переконання колегії суддів, не дають підстави для призначення обвинуваченому лише основного покарання.
Не дає підстав для пом'якшення покарання й те що робота обвинуваченого пов'язана з керуванням транспортними засобами.
Враховуючи те, що ОСОБА_7 вчинив нетяжке кримінальне правопорушення, відверто зловживаючи наданим йому правом керування транспортним засобом, завдану шкоду не відшкодував, його виправлення, за умови призначення основного покарання у вигляді штрафу, можливе лише у разі призначення додаткового покарання, яке на думку суду слід вважати справедливим.
З огляду на викладене, доводи захисника обвинуваченого про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особі ОСОБА_7 через суворість, колегія суддів розцінює як необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.
Перевіряючи правильність вирішення судом цивільного позову в частині стягнення з ТОВ “Альфа-Гарант” матеріальної шкоди на користь ОСОБА_12 , колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
В силу вимог ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно з вимогами ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Колегією суддів встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 застрахована ТОВ “Альфа-Гарант”, полісом № АМ/4859589, яким визначено ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, у вигляді 100000 грн.
Як вбачається з матеріалів провадження, потерпілим ОСОБА_12 , у зв'язку з фізичним знищенням його транспортного засобу внаслідок ДТП, заявлено позов про стягнення з ТОВ “Альфа-Гарант” майнової шкоди - у виді ринкової вартості його автомобіля, що складає 24738,92 грн., а також витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, які становлять 1700 грн.
Задовольняючи цивільний позов в цій частині, суд керувався тим, що потерпілим доведено належними доказами факт фізичного знищення внаслідок ДТП належного йому автомобіля та його вартість до ДТП.
З наведеними висновками погоджується й суд апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 15 Постанови ППВСУ № 4 від 01.03.2013 “Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки”, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.
Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_12 визнано факт знищення його транспортного засобу, встановлено його вартість до ДТП, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення його позовних вимог.
Доводи представника цивільного відповідача про те, що потерпілий не звертався до страховика з метою проведення експертизи, що з огляду на положення ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності» не дає підстав для стягнення витрат, які поніс ОСОБА_12 у зв'язку з її проведенням за власною ініціативою, суд вважає безпідставними. Колегія суддів вважає, що потерпілий не позбавлений права на збирання доказів в межах кримінального провадження.
До того ж, представник цивільного відповідача хоча і порушує питання про відсутність підстав для стягнення витрат, пов'язаних з проведенням потерпілим експертизи, проте вартість автомобіля, яка нею визначена, під сумнів не ставить.
Що стосується доводів представника цивільного відповідача про відсутність повноважень у ОСОБА_12 отримувати відшкодування, то вони свого підтвердження під час апеляційного розгляду не знайшли.
З матеріалів провадження вбачається, що власником автомобіля “Opel Kadett”, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_13 .
Довіреністю від 26.02.2009 останній уповноважив ОСОБА_14 на розпорядження транспортним засобом та укладення будь-яких угод щодо нього.
В свою чергу, довіреністю від 22.05.2010 ОСОБА_14 уповноважив ОСОБА_12 на розпорядження цим транспортним засобом, на одержання страхових виплат, а також на подачу від свого імені будь-яких заяв для реалізації своїх повноважень.
З огляду на викладені обставини, підстави вважати ОСОБА_12 неналежним позивачем у суду відсутні.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного вироку, який зміні або скасуванню з викладених в апеляційних скаргах мотивів не підлягає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409 КПК України,
колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 та представника цивільного відповідача ТДВ СК “Альфа-Гарант” - адвоката ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 січня 2022 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4