Провадження № 11-кп/803/1776/22 Справа № 173/1426/21 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
09 червня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 травня 2022 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 115 КК України,
Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 травня 2022 року від 23 травня 2022 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 20 липня 2022 року.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд посилався на те, що ОСОБА_5 є раніше судимою особою за вчинення корисливого злочину, на теперішній час обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачає покарання у виді позбавлення волі до 15 років, міцних соціальних зв'язків не має, має місце реєстрації в Харківському регіоні, фактично місця мешкання не має, що свідчить про наявність ризиків переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення. Також, суд вказав на те, що обвинувачений знайомий зі свідками, а тому може на них впливати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою застосувати до нього домашній арешт в нічний час.
Обвинувачений вважає, що рішення суду І інстанції є незаконним, оскільки не доведена його вина, наявність ризиків та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів. ОСОБА_5 зазначає, що не отримує належної медичної допомогу в умовах СІЗО, має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, малолітнього сина на утриманні, постійне місце роботи, під час тримання під вартою не порушував умови утримування.
Перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні та що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах контрольного провадження, 23 травня 2022 року судом, на розгляді якого перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 , в порядку ст. 331 КПК України було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою останнього.
Вирішуючи питання про продовження строку застосування запобіжного заходу суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість подальшого тримання ОСОБА_5 під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились і виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження тримання під вартою ОСОБА_5 та доводи захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення цього питання.
Так, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував тяжкість злочину у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, особу останнього та відповідно наявність передбачених п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК ризиків, які не припинили існувати, тому дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою останнього та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, та останнім не наведені.
Твердження обвинуваченого про недоведеність встановлених судом ризиків не заслуговують на увагу, оскільки сукупність даних про тяжкість злочину у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , покарання, яке загрожує останньому у разі визнання винуватим, особу обвинуваченого, який міцних соціальних зв'язків не має, а також стадію розгляду провадження, беззаперечно вказує на їх існування.
Доводи обвинуваченого про неможливість отримання ним медичної допомоги в умовах тримання під вартою не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються належними доказами.
З наведених мотивів колегія суддів не погоджується й з доводами останнього щодо наявності міцних соціальних зв'язків.
Що стосується обґрунтованості обвинувачення останнього, то ці обставини перевіряються судом під час ухвалення остаточного рішення.
Як вбачається із матеріалів справи, питання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було вирішено під час судового розгляду, тобто на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання припинила існувати і на заміну їй було висунуте обвинувачення.
Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про необхідність продовження застосування запобіжного заходу у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, продовження існування яких в даному випадку було беззаперечно встановлено.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 травня 2021 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3