іменем України
16 червня 2022 рокуСправа №451/140/22
Провадження № 2/451/245/22
Радехівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Семенишин О.З.
секретаря судового засідання Табен Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Радехів цивільну справу №451/140/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Радехівська міська рада Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування,-
04 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Радехівська міська рада Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування.
В позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Стоянів помер батько позивачки - ОСОБА_3 , про що зазначено у Свідоцтві про смерть, серії НОМЕР_1 , виданому 21 січня 2016 року. Померлим ОСОБА_3 заповіт не складався, таким чином, після смерті спадкодавця відкрилася спадщина за законом. За результатом звернення позивача із заявою про прийняття спадщини приватним нотаріусом Червоноградського (на той час Радехівського) нотаріального округу Комарницькою Н.І. 24.05.2016 зареєстровано спадкову справу за номером у Спадковому реєстрі 59006062 (номер у нотаріуса 67/16). Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 16 листопада 2016 року приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу Львівської області та зареєстрованого в реєстрі за №1505, спадкоємцем майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дочка ОСОБА_1 , тобто позивач у справі і останньою набуто право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що до нього відносяться, в АДРЕСА_1 .
У подальшому позивач віднайшла Договір, що 30.03.1973 року посвідчений нотаріусом Радехівської державної нотаріальної контори, реєстровий №684/73, відповідно до умов якого ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_3 купив житловий будинок із господарськими будівлями, що розташований у АДРЕСА_2 . Після звернення ОСОБА_1 до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на будинок АДРЕСА_2 , їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій через відсутність належних правовстановлюючих документів на спадкову масу. Тобто, оформити спадкові права на зазначену нерухомість, як спадкову масу, не виявилося можливим, оскільки право власності на будинковолодіння спадкодавцем ОСОБА_3 не було зареєстроване у встановленому законом порядку. Позивач звертає увагу, що право власності на будинковолодіння АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_5 , що посвідчується відомостями КП ЛОР «Червоноградське МБТІ», викладеними у довідці №147 від 14.01.2022 року.
Позивач не може самостійно усунути помилку допущену під час оформлення нотаріусом договору 30.03.1973 року купівлі батьком будинку. Придбаний батьком будинок знаходився поряд із будинковолодінням, у якому він проживав. Так, згідно довідки (витяг з погосподарської книги) №490 від 25.05.2021 року, номер об'єкта ПГО в погосподарській книзі №139 відкритий на ОСОБА_6 та станом на 01.01.1971 року в будинку по АДРЕСА_1 були зареєстровані і проживали: голова двору - ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_7 . Окрім цього, згідно довідки (витяг з по господарської книги) №489 від 25.05.2021 року, номер об'єкта ПГО в погосподарській книзі №138 відкритий на ОСОБА_8 і станом на 01.01.1971 року в будинку по АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: голова двору - ОСОБА_8 , син - ОСОБА_3 , дочка - ОСОБА_9 , онука - ОСОБА_10 , онук - ОСОБА_11 . Також в інвентаризаційній справі на придбане батьком будинковолодіння, яка знаходиться у розпорядженні КП ЛОР «Червоноградське МБТІ», зазначена адреса с. Стоянів, вулиця Сокальська, 12 і згідно довідки розпорядника інформації №1695 від 30.03.2021 року, станом на 31.12.2012 року, зазначений житловий будинок на праві власності не зареєстрований. Згідно відомостей, викладених у Довідці-характеристиці КП ЛОР «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» №1693 від 30.03.2021 року та у технічному паспорті, виданому 25.03.2021 року, будинковолодіння АДРЕСА_3 зведено у 1946 році. Таким чином, позивач хоча і набула у встановленому законом порядку права на спадщину після смерті ОСОБА_3 , проте через відсутність належних правовстановлюючих документів на частину спадкової маси, не в змозі реалізувати свої майнові права спадкоємця у позасудовому порядку.
Просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , право власності на будинковолодіння АДРЕСА_3 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4-8).
Учасники справи в підготовче засідання не з'явилися.
Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі (а.с.130).
Відповідач також подала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги визнає та не заперечує щодо задоволення позову (а.с.127).
Представник третьої особи подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника Радехівської міської ради Львівської області (а.с.120).
Із врахуванням наведеного, на підставі ч.4 ст.223 та ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи проведено без участі сторін, без застосування фіксування судового засідання технічними засобами та на підставі представлених суду доказів.
Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого - визнання права.
Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області 21 січня 2016 року (а.с.15).
Родинні відносини позивача та відповідача зі спадкодавцем підтверджують такі документи:
- копія Свідоцтва про народження ОСОБА_12 , серії НОМЕР_3 від 7 жовтня 1973 року (а.с.12);
- копія Свідоцтва про одруження, серії НОМЕР_4 , з якого видно, що 26 лютого 2003 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_12 зареєстровано шлюб; прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_14 » (а.с.13);
- копія Свідоцтва укладення шлюбу, серії НОМЕР_5 , з якого видно, що 6 березня 1976 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_15 укладено шлюб; прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_16 » (а.с.16).
Відповідно до копії Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №43953420 від 24.05.2016, констатовано, що після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.05.2016 Комарницькою Н.І., приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу, відкрито спадкову справу №59006062, номер у нотаріуса 67/16 (а.с.38).
З матеріалів спадкової справи №59006062, номер у нотаріуса 67/16, заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , констатовано, що єдиним спадкоємцем, яка прийняла спадщину є дочка померлого та позивач у справі - ОСОБА_1 (а.с.60,61-62,63-117).
Водночас з копії Договору, посвідченого нотаріусом Радехівської державної нотаріальної контори 30.03.1973, за реєстром №684/73, укладеного між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець), видно, що продавець продав, а покупець купив житловий будинок із господарськими будівлями, що розташований у АДРЕСА_2 . Згідно реєстраційного напису на підставі цього договору купівлі-продажу зареєстровано житловий будинок з господарськими будівлями в Стоянівській сільській раді на гр. ОСОБА_3 та вписано в подвірних списках сільради за нр.4 (а.с.29-31).
Відповідно до копії рішення виконавчого комітету Стоянівської сільської ради народних депутатів Радехівського району Львівської області №70 від 11.09.1990 «Про роботу перейменування вулиць села Стоянова» та копії рішення виконавчого комітету Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області №94 від 13 жовтня 1998 року «Про перейменування вулиць в селі Стоянів», окрім інших, перейменовано АДРЕСА_3 на АДРЕСА_3 (а.с.26,27).
Згідно з копією довідки (витяг з погосподарської книги) №490 від 25.05.2021, номер об'єкта ПГО в погосподарській книзі №139 відкритий на ОСОБА_6 , констатовано, що станом на 01.01.1971 року в будинку по АДРЕСА_1 були зареєстровані і проживали: голова двору - ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_7 (а.с.22,23,24-25).
Окрім цього, згідно з копією довідки (витяг з по господарської книги) №489 від 25.05.2021, номер об'єкта ПГО в погосподарській книзі №138 відкритий на ОСОБА_8 , встановлено, що станом на 01.01.1971 року в будинку по АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: голова двору - ОСОБА_8 , син - ОСОБА_3 , дочка - ОСОБА_9 , онука - ОСОБА_10 , онук - ОСОБА_11 (а.с.18,19,20-21).
Відповідно до довідки №1695 від 30.03.2021, виданої КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» констатовано, що житловий будинок АДРЕСА_3 станом на 31.12.2012 на праві власності не зареєстрований (а.с.43).
Згідно з Актом обстеження №355 від 01.06.2022 встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 30.03.1973 по АДРЕСА_6 продано гр. ОСОБА_3 . Це будинковолодіння знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.140).
З копії довідки №147 від 14.01.2022, виданої КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» видно, що станом на 31.12.2012 в КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» житловий будинок АДРЕСА_2 зареєстровано на праві власності за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.47).
Згідно відомостей, викладених у Довідці-характеристиці КП ЛОР «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» №1696 від 30.03.2021 та у технічному паспорті, виданому 25.03.2021, будинковолодіння АДРЕСА_3 збудовано у 1946 році (а.с.44,32-37).
З копії технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_3 , виготовленого КП ЛОР «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» на замовлення ОСОБА_1 станом на 25.03.2021, видно, що зазначений будинок складається з коридора площею 3,1 м.кв., коридора - 4,5 м.кв., житлової кімнати - 10,8 м.кв., кладової - 6,2 м.кв., кухні - 7,1 м.кв., житлової кімнати - 10,1 м.кв., житлової кімнати - 14,3 м.кв. (а.с.32-37).
З копії листа №318/02-14 від 12.10.2021 видно, що приватний нотаріус Червоноградського районного нотаріального округу Комарницька Н.І. роз'яснила позивачці, що для видачі свідоцтва про право на спадщину, їй необхідно подати оригінали правовстановлюючих документів ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на будинок в АДРЕСА_3 , а у випадку відсутності - право на звернення до суду (а.с.45).
Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.
Відповідно до ч. 1. ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У відповідності до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).
Відповідно до положень ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.
Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» і прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26.08.1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.48 «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва і діяли до вступу в дію Цивільного кодексу Української РСР 18.07.1963 року №1540-ІУ.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно із ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
У відповідності до наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна» (з подальшими змінами та доповненнями) не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.
Документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05 серпня 1992 р., є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.
Зазначене узгоджується з ДБН A3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», який наводить порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти про прийняття їх в експлуатацію, та п. 3.1. Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19 березня 2013 року № 95.
В зазначеному ДБН A3.1-3-94 та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, роз'яснюється: оформлення свідоцтва на право власності на об'єкти, які були закінчені будівництвом після 05 серпня 1992 року і на цей час не прийняті в експлуатацію, проводиться тільки за наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями - державними приймальними або державними технічними; по об'єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови Кабінету міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається бюро технічної інвентаризації.
За п. 3.1. зазначеного порядку документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 05 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 01 вересня 2011 року № 40-12-2409 «Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року»).
Таким чином, за наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.
Відтак, у разі реєстрації права власності на будинок, придбаний у 1973 році, власникові, достатнім було подання договору купівлі-продажу та технічного паспорту, який по своїй суті підтверджує факт відповідності будинку будівельним нормам та стандартам, а тому можливості його експлуатації.
Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право спадщину, у зв'язку з тим, що є відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності за позивачкою у порядку спадкування.
У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Приймаючи до уваги вищенаведене, визнання позову відповідачами, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо визнання права власності на спадкове майно є законними та обґрунтованими, відповідно такими, що підлягають до задоволення.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України із відповідача в користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати.
Керуючись ст.ст.12,13,81,141,206,258-259,263-265,280,282 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , право власності на будинковолодіння АДРЕСА_3 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_5 ) судовий збір в розмірі 992 гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддяСеменишин О. З.
Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті 16 червня 2022 року.