79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
16 липня 2010 р. № 2а-5428/10/1370
15 год. 22 хв. зал судових засідань № 6
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Гулика А.Г.,
секретаря судового засідання Андрушакевич Т.В.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1;
представника відповідача: Буньо А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної адміністрації, в якому просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови видати довідку для перереєстрації на позивача автомобіля НОМЕР_1 та зобов'язати відповідача видати вказану вище довідку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є інвалідом з дитинства 3-ї групи загального захворювання безтерміново, має покази для забезпечення автомобілем зі звичайним керуванням на постійно проживаючого члена сім'ї, перебуває на черзі на отримання автомобіля в Головному управлінні праці та соціального захисту населення Львівської обласної адміністрації, іншого транспортного засобу у своєму користуванні немає.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з аналогічних підстав, викладених в позовній заяві. Додатково пояснила, що її батькові було надано у користування автомобіль марки НОМЕР_1 На час смерті батька була зареєстрована та проживала спільно з ним, а тому має право на перереєстрацію вказаного вище автомобіля на себе. Просить суд задоволити позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з тих підстав, що після смерті інваліда автомобіль повертається (вилучається) Головному управлінню праці та соціального захисту населення. На момент смерті батька позивача, який був інвалідом, позивач не мала права на переоформлення автомобіля. У зв'язку з викладеним, вважає позовні вимоги необґрунтованими та незаконними. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Спір між сторонами виник стосовно визнання права позивача на перереєстрацію автомобіля, а відтак, правомірності відмови Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної адміністрації щодо видачі довідки для такої перереєстрації.
Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, порядок створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами визначається Законом України «Про основи соціальної захищеності в Україні»від 21.03.1991 року № 875-ХІІ.
Згідно з ч. 2 ст. 38 цього Закону, після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім'ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Технічні та інші засоби реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім'ї померлого інваліда, дитини-інваліда в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що механізм забезпечення легковими автомобілями інвалідів, зокрема дітей-інвалідів, які мають право на їх отримання безоплатно або на пільгових умовах і місце проживання яких зареєстровано в Україні в установленому законом порядку регулюється Порядком забезпечення інвалідів автомобіля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 року № 999.
Забезпечення автомобілями інвалідів за місцем проживання і реєстрації здійснюється Міністерством праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, Головними управліннями праці та соціального захисту населення обласних, Головним управлінням соціального захисту населення Київської міської і управлінням праці та соціального захисту населення Севастопольської міської держадміністрацій або управліннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, міст Києві та Севастополі.
З аналізу п. 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями вбачається, що після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений Головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, строк експлуатації якого більше ніж 10 років, залишається члену сім'ї, який на час смерті інваліда проживав та був зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда. При цьому, для залишення у користуванні, після смерті інваліда, його сім'ї, автомобіля, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, вказана норма передбачає ряд умов, якими є наявність в такій сім'ї інваліда, який має підстави для забезпечення автомобілем згідно з пунктом 3 цього Порядку, проживав і був зареєстрований на час смерті інваліда за місцем його проживання і реєстрації та не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через головне управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.
Перереєстрація автомобіля на ім'я інваліда з числа членів сім'ї, законного представника недієздатного інваліда, дитини-інваліда проводиться підрозділом МВС на підставі письмової довідки, форма якої затверджується Мінпраці. Довідка видається інваліду, законному представнику недієздатного інваліда, дитини-інваліда головним управлінням соціального захисту, в якому інвалід перебував на обліку, а інваліду внаслідок трудового каліцтва - відповідним управлінням виконавчої дирекції.
Проаналізована норма передбачає порядок отримання у користування автомобіля двома категоріями осіб, а саме, членом сім'ї померлого інваліда, який також є інвалідом, за наявності всіх умов, передбачених абз. 1-2 п. 16 цього Порядку, а також іншим членом сім'ї померлого інваліда.
При цьому, іншому члену сім'ї померлого інваліда, який проживає та зареєстрований за місцем проживання та реєстрації інваліда, за відсутності всіх необхідних умов, передбачених абз. 1-2 п. 16 цього Порядку, автомобіль строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним до спеціального фонду державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, а членом сім'ї померлого інваліда внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції вартості одержаного автомобіля з урахуванням ступеня його зношення та суми, сплаченої за нього інвалідом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є інвалідом 3-ї групи загального захворювання з дитинства, безтерміново, що підтверджується довідкою міжрайонної спеціальної кардіологічної МСЕК № 1, серії ЛВА -1 від 26.05.2006 року та посвідченням № 159972, виданим 21.06.2000 року управлінням Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова.
Підстави для забезпечення позивача автомобілем підтверджуються довідкою обласного центру медико-соціальної експертизи від 21.07.2009 року № 03/206, згідно з якою, у ОСОБА_1 наявні медичні показання для забезпечення автомобілем зі звичайним керуванням на постійно проживаючого члена сім'ї.
Крім того, Головне управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації, на підставі заяви позивача щодо забезпечення автотранспортом, поданих документів та висновку МСЕК про наявність у інваліда медичних показань для забезпечення автомобілем, 21.07.2009 року зарахувало позивача на чергу для забезпечення спецавтотранспортом, що підтверджується листом від 08.12.2009 року № 10-9904.
Факт проживання і реєстрації на час смерті інваліда за місцем його проживання і реєстрації підтверджується довідками Львівського комунального підприємства-507 відділу житлово-комунального господарства Личаківської районної адміністрації м. Львова від 21.09.2009 року № 1536 та від 14.12.2009 року № 2657, з яких вбачається, що батько позивача ОСОБА_3 по день смерті -03.07.2009 року, був прописаний і проживав за адресою: АДРЕСА_1, за якою прописана та проживає ОСОБА_1.
Відповідно до довідки управління Державтоінспекції від 06.07.2010 року № 864, згідно даних комп'ютерного обліку УДАІ УМВС України у Львівській області за ОСОБА_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованих транспортних засобів не рахується.
Отже, з матеріалів справи вбачається наявність всіх необхідних умов, передбачених абз. 1-2 п. 16 Порядку забезпечення автомобілем, для надання у користування позивачу автомобіля та перереєстрації вказаного автомобіля на його ім'я без обов'язку сплати ним вартості одержаного автомобіля з урахуванням ступеня його зношення та суми, сплаченої за нього інвалідом.
Таким чином, судом встановлено, що позивач є інвалідом, який має підстави для забезпечення автомобілем згідно з п. 3 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, проживав і був зареєстрований на час смерті інваліда за місцем його проживання і реєстрації та не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через головне управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, на користь позивача належить присудити документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору з Державного бюджету.
Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Позов задоволити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 видати довідку для перереєстрації на неї автомобіля НОМЕР_1.
3. Зобов'язати Головне управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної адміністрації (місцезнаходження: 79046, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10) видати ОСОБА_1 (місце проживання: 79000, АДРЕСА_1) довідку для перереєстрації у підрозділах Міністерства внутрішніх справ України автомобіля НОМЕР_1.
4. Присудити на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 79000, АДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок) з Державного бюджету.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 липня 2010 року.
Суддя Гулик А.Г.