79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
06 липня 2010 р. Справа № 2а-1241/09/1370
09 год. 34 хв. зал судових засідань № 6
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Гулика А.Г.,
секретаря судового засідання Андрушакевич Т.В.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1;
представника позивача: ОСОБА_2;
представник відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу та поновлення на роботі, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі -ЛМУ ГУМВС України у Львівській області), в якому просить суд: поновити пропущений з поважних причин строк для звернення в суд про поновлення на роботі; визнати нечинним рішення відповідача про звільнення позивача з роботи у ЛМУ ГУМВС України у Львівській області та поновити його на роботі; стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 19.03.2008 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що наказ про звільнення позивача з органів внутрішніх справ України є протиправним, оскільки прийнятий за відсутності дисциплінарного проступку та без з'ясування всіх обставин справи.
В судовому засіданні 24.06.2010 року позивачем подано уточнення до позовних вимог, відповідно до яких, позивач просить суд: поновити пропущений з поважних причин строк для звернення до суду про поновлення на роботі; визнати протиправним та скасувати наказ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області від 19.03.2008 року № 21 о/с в частині звільнення старшого сержанта міліції ОСОБА_1, інспектора патрульної служби взводу 2-го батальйону полку ПС при ЛМУ ГУМВС України у Львівській області за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України та поновити ОСОБА_1 на посаді старшого сержанта міліції, інспектора патрульної служби взводу 2-го батальйону полку ПС при ЛМУ ГУМВС України у Львівській області.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Додатково пояснив, що згідно з наказом від 19.03.2008 року № 21 о/с та запису в трудовій книжці, він звільнений за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, за вчинки, що дискредитують звання рядового та начальницького складу. Разом з тим, протягом роботи в органах внутрішніх справ неодноразово нагороджувався подяками та грамотами за сумлінне виконання службових обов'язків. Просить суд задоволити позов в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю, надав пояснення аналогічні, викладеним в позовній заяві, із врахуванням уточнених вимог, просить суд задоволити позов в повному обсязі.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце його проведення. Проте, представником відповідача Цебрівським Р.В. (довіреність від 06.02.2008 року № 03/2008) подано до суду клопотання від 02.07.2010 року (вх. № 24353 від 05.07.2010 року) про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача, а тому, суд ухвалив розглядати справу без його участі.
На виконання ухвали суду від 14.04.2010 року про витребування доказів, прокуратурою Личаківського району м. Львова скеровано до суду матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи № 37/1 за зверненням ОСОБА_5 з приводу побиття його працівниками полку ПС при ЛМУ ГУМВС України у Львівській області.
Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Спір між сторонами виник стосовно правомірності звільнення позивача з органів внутрішніх справ за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу).
Суд зазначає, що правову основу діяльності міліції становлять Конституція України, Закон України «Про міліцію», інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про міліцію»від 20.12.1990 року № 565-ХІІ, міліція в Україні це -державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Діяльність міліції, відповідно до ст. 3 цього Закону, будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.
Відповідно до норм ст. 25 Закону України «Про міліцію», працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність. Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права та обов'язки визначаються згідно з ст.ст. 17, 18 Закону України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114.
Відповідно до п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому, звільнення проводиться з урахуванням вимог п. 62 цього Положення.
Судом встановлено, що наказом ЛМУ ГУМВС України у Львівській області від 19.03.2008 року № 21 о/с по особовому складу, у відповідності до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, старшого сержанта міліції ОСОБА_1, інспектора патрульної служби взводу 2-го батальйону полку ПС при ЛМУ ГУМУСУ з 19.03.2008 року звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 66 вказаного вище Положення, а саме за вчинок, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.
Як вбачається із матеріалів службової перевірки, 15.03.2008 року о 08 год. 30 хв. на вул. К. Левицького, буд. 41, в приміщенні ігрових автоматів «Метро Джекпот»командиром взводу полку ПС при ЛМУ капітаном міліції Стасівим В.В. було виявлено двох інспекторів патрульної служби 2-го батальйону полку ПС при ЛМУ старшого сержанта міліції ОСОБА_1 та молодшого сержанта міліції Ковалишина В.Г., які знаходились у п'яному вигляді.
Зазначених вище інспекторів патрульної служби 2-го батальйону полку ПС при ЛМУ було скеровано на проходження медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння.
Крім того, з матеріалів перевірки вбачається встановлення факту бійки інспектора патрульної служби взводу 2-го батальйону полку ПС при ЛМУ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в приміщенні ігрових автоматів по вул. К. Левицького, буд. 41, що стало однією з причин звільнення позивача з органів внутрішніх справ.
Висновком службової перевірки від 19.03.2008 року за фактом порушення службової дисципліни інспекторами патрульної служби 2-го батальйону полку ПС при ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, встановлено факт порушення позивачем службової дисципліни, що виразилось у вживанні спиртних напоїв у форменному одязі та перебуванні в стані алкогольного сп'яніння в громадському місці, а також вчинення бійки з відвідувачем грального закладу.
При дослідженні судом матеріалів справи стосовно факту бійки між старшим сержантом міліції ОСОБА_1 15.03.2008 року та відвідувачем грального закладу ОСОБА_5, встановлено наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 14.03.2008 року, згідно з книгою служби нарядів Личаківського РВ ЛМУ, інспектори патрульної служби 2-го батальйону полку ПС при ЛМУ старший сержант міліції ОСОБА_1 та молодший сержант міліції Кравець Я.Я. заступили на службу по охороні громадського порядку на території Личаківського району м. Львова на маршрут №№ 10/11, а молодший сержант міліції Ковалишин В.Г. на маршрут №№2/1, що також підтверджується контрольними картками роботи патруля на відповідних маршрутах.
При дослідженні пояснень молодшого сержант міліції Мацур В.І. інспектора полку ПС при ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, судом встановлено, що 15.03.2008 року в приміщенні гральних автоматів «Метро Джекпот»по вул. К. Левицького, буд. 41 у м. Львові, між ОСОБА_1 та невідомим громадянином виникло непорозуміння, після чого ОСОБА_1 та зазначений громадянин попрямували до Личаківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, що також підтверджується поясненнями молодшого сержанта міліції Бучка В.В., старшого сержанта міліції Голяка В.М. та бармена гральних автоматів «Метро Джекпот»ОСОБА_12, яка також підтвердила факт словесного конфлікту між працівником міліції та невідомим громадянином.
Згідно із поясненнями старшого сержанта міліції ОСОБА_1, 15.03.2008 року в приміщенні гральних автоматів «Метро Джекпот»по вул. К. Левицького, буд. 41 у м. Львові, було встановлено факт порушення громадського порядку невідомим громадянином, який погрожував йому як працівнику міліції, чинив опір, після чого був затриманий та доставлений в Личаківський РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, що також підтверджується поясненнями оперативного чергового Личаківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області капітаном міліції Сидоруком С.Д., який додатково пояснив, що ОСОБА_5 відмовився називати свої анкетні данні, після чого ОСОБА_1 було складено рапорт, а затриманий ОСОБА_5 поміщений в кімнату для затриманих, де пробув до 08 год. 00 хв., що підтверджується записом у книзі доставлених.
У рапорті старший сержант міліції ОСОБА_1 зазначив про хуліганські дії громадянина, доставленого ним до Личаківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, який відмовився назватися та в подальшому виявився ОСОБА_5
Допитані в судовому засіданні свідки, а саме: інспектор патрульної служби 2-го батальйону полку ПС при ЛМУ ГУМВС України у Львівській області старший сержант міліції Голяк В.М., заступник командира 2-го батальйону по РП полку ПС при ЛМУ ГУМВС України у Львівській області старший лейтенант міліції Дяків Р.Я., командир взводу 2-го батальйону полку ПС при ЛМУ ГУМВС України у Львівській області капітан міліції Стасів В.В., заступника командира взводу 4-ї роти батальйону полку ПС при ЛМУ ГУМВС України у Львівській області Царик Н.М., заступник командира взводу 2-го батальйону полку ПС при ЛМУ ГУМВС України у Львівській області лейтенант міліції Живиляк М.М., інспектор патрульної служби 2-го батальйону полку ПС при ЛМУ ГУМВС України у Львівській області молодший сержант міліції Бучок В.В. та інспектор патрульної служби 2-го батальйону полку ПС при ЛМУ ГУМВС України у Львівській області молодший сержант міліції Ковалишин В.Г. дали аналогічні пояснення, викладеним вище.
Пояснення свідка ОСОБА_5, в яких останній зазначив, що винуватцем конфлікту був старший сержант міліції ОСОБА_1 спростовуються поясненнями інших свідків та матеріалами справи, а тому, не беруться судом до уваги.
При цьому, свідки в судовому засіданні вказували на виникнення 15.03.2008 року біля 06 год. 00 хв. в приміщенні ігрових автоматів по вул. К. Левицького, буд. 41 конфлікту між інспектором патрульної служби взводу 2-го батальйону полку ПС при ЛМУ ГУМВС України у Львівській області старшим сержантом міліції ОСОБА_1 та невідомим громадянином, яким виявився ОСОБА_5
Проте, суд не вважає факт виникнення конфлікту між позивачем та ОСОБА_5 вчинком, що дискредитує звання рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, виходячи з наступного.
Забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод чи законних інтересів, запобігання правопорушенням та їх припинення, а також виконання працівниками міліції інших функцій держави з охорони громадського порядку, нерозривно пов'язані з конфліктом інтересів суб'єктів цих правовідносин.
Крім того, з матеріалів справи та пояснень допитаних в судовому засіданні свідків вбачається, що ОСОБА_1 реалізовував надані йому, як працівнику міліції права, що виразилось у вимозі до ОСОБА_5 припинення порушень громадського порядку, перевірці документів, що посвідчують особу та застосуванні заходів примусу, передбачених Законом України «Про міліцію», за невиконання останнім законних вимог працівника міліції.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про міліцію», працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників міліції чи інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обов'язків.
Крім того, сам конфлікт, що виник між позивачем та ОСОБА_5 не виходив за межі норм Закону України «Про міліцію», що підтверджується наступним.
Згідно з матеріалами про відмову в порушенні кримінальної справи № 37/1 за зверненням ОСОБА_5 з приводу побиття його працівниками полку ПС при ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, 15.03.2008 року ОСОБА_5 звернувся до Личаківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області із заявою про вжиття заходів до працівника міліції, який 15.03.2008 року близько 06 год. 00 хв. в приміщенні ігрових автоматів по вул. К. Левицького, буд. 41, застосував до нього заходи фізичного впливу, чим заподіяв тілесні ушкодження.
Вказана вище заява ОСОБА_5 була зареєстрована в журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються за № 1290 від 15.03.2008 року та направлена для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України прокурору Личаківського району м. Львова за вих. № 70/3179 від 24.03.2008 року.
Судом встановлено, що 24.03.2008 року ОСОБА_5 звернувся в Личаківській РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області із заявою, в якій просить не розглядати його заяву від 15.03.2008 року по факту отримання ушкоджень, який мав місце 15.03.2008 року біля 06 год. 00 хв. в приміщенні ігрових автоматів по вул. К Левицького, буд. 41 в м. Львові, так як претензій до працівників міліції не має.
Крім цього, ОСОБА_5 відмовився від проходження судово-медичної експертизи на предмет встановлення можливості отримання ним тілесних ушкоджень.
За результатами проведеної прокуратурою Личаківського району м. Львова перевірки по факту зловживання працівниками патрульної служби полку ПС при ЛМУ ГУМВС України у Львівській області службовим становищем, перевищення влади та службових повноважень, що виразилось у нанесенні 15.03.2008 року тілесних ушкоджень ОСОБА_5, 31.03.2008 року винесено постанову про відмову в порушення кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діях складу злочину, про що було повідомлено командира полку ПС при ЛМУ ГУМВС України у Львівській області полковника міліції Гребенюка А.А.
В ході перевірки за фактом застосування до ОСОБА_5 15.03.2008 року біля 06 год. 00 хв. в приміщенні ігрових автоматів по вул. К. Левицького, буд. 41, заходів фізичного впливу зі сторони працівників міліції, прокуратурою Личаківського району м. Львова не встановлено будь-яких об'єктивних даних, які б підтверджували наявність в діях працівників полку патрульної служби при ЛМУ ГУМВС України у Львівській області ознак складу злочинів, передбачених ст.ст. 364, 365 КК України, а також будь-якого іншого кримінально-караного діяння.
Суд вважає доведеним факт перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння, проте не вважає його достатньою підставою для звільнення з органів внутрішніх справ на підставі п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, виходячи з наступного.
При дослідженні пояснень бармена гральних автоматів «Метро Джекпот»ОСОБА_12 судом встановлено, що біля 01 год. 00 хв. в приміщення гральних автоматів зайшло двоє громадян, один з яких був вдягнутий у формений одяг працівника міліції та замовили пиво, а біля 04 год. 00 хв. між вказаним вище працівником міліції та відвідувачем закладу виник словесний конфлікт.
Як вбачається з рапорту командира взводу 2-го батальйону полку ПС при ЛМУ ГУМВС України у Львівській області Стасіва В.В., 15.03.2008 року о 08 год. 30 хв. на вул. К. Левицького, буд. 41, в приміщенні гральних автоматів «Метро Джекпот»було виявлено двох інспекторів патрульної служби 2-го батальйону полку ПС при ЛМУ старшого сержанта міліції ОСОБА_1 та молодшого сержанта міліції Ковалишана В.Г., які знаходились у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим були затримані та доставлені в підрозділ Личаківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області.
З Личаківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області інспекторів патрульної служби 2-го батальйону полку ПС при ЛМУ старшого сержанта міліції ОСОБА_1 та молодшого сержанта міліції Ковалишина В.Г. було скеровано на проходження медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння.
Згідно з висновками Львівського обласного державного клінічного наркологічного диспансеру, встановлено факт сп'яніння старшого сержанта міліції ОСОБА_1 та молодшого сержанта міліції Ковалишина В.Г., спричинений вживанням алкоголю, що підтверджується протоколами медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння від 15.03.2008 року № 00991 та № 00993.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, порушення, яке мало місце 15.03.2008 року зі сторони інспектора патрульної служби взводу 2-го батальйону полку ПС при ЛМУ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_1, що полягало у вживанні спиртних напоїв у форменному одязі та перебуванні у стані алкогольного сп'яніння в громадському місці, підтверджується дослідженими судом доказами.
Судом встановлено, що факт перебування старшого сержанта міліції ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння став однією з підстав для звільнення його з органів внутрішніх справ за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Проте, такого заходу дисциплінарного стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ не було застосовано до іншого працівника міліції, який знаходився у стані алкогольного сп'яніння, а саме -молодшого сержанта міліції Ковалишина В.Г.
При вирішенні цього публічно-правового спору, суд дійшов висновку, що при звільненні інспектора патрульної служби взводу 2-го батальйону полку ПС при ЛМУ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за вчинки, що дискредитують звання рядового та начальницького складу), відповідачем не було враховано всіх обставин дисциплінарного проступку, що випливає з наступного.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначається Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»від 22.02.2006 року № 3460-ІV.
Службова дисципліна відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України це -дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до ст. 12 цього Статуту, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Суд зазначає, що ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначає систему видів дисциплінарних стягнень -вичерпний, загальнообов'язковий перелік визначених за змістом видів дисциплінарних стягнень, що характеризуються внутрішньою єдністю та узгодженістю.
Вказана вище система конкретно визначених за змістом дисциплінарних стягнень побудована за принципом від менш суворого до більш суворого дисциплінарного стягнення, орієнтуючи суб'єктів, які уповноваженні на їх застосування, на індивідуалізацію покарання та застосування порівняно більш м'яких видів дисциплінарних стягнень, що сприяє гуманізації правозастосовчої практики, застосування справедливого виду відповідальності, необхідного і достатнього для виправлення особи та попередження нових правопорушень.
Зазначене вище положення знайшло своє відображення у ст. 14 цього Статуту, яка передбачає, що звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Крім цього, суд зазначає, що застосування заходів дисциплінарної відповідальності передбачає попереднє встановлення об'єктивного існування всіх фактів, що мають значення для прийняття цих заходів. Одним з принципів відповідальності є доцільність, яка передбачає відповідність заходу дисциплінарної відповідальності її меті (виправлення, перевиховання порушника, виховний вплив на інших осіб).
Частиною 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його тяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов'язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням.
Як вбачається з матеріалів справи, під час роботи в органах внутрішніх справ України, позивач неодноразово заохочувався та нагороджувався за досягнуті результати в службовій діяльності, за сумлінне виконання службових обов'язків по затриманню злочинців та розкриттю злочинів, за досягнення високих результатів у спортивних змаганнях з офіцерського триборства, що підтверджується відомостями про нагороди та заохочення послужного списку ОСОБА_1
Судом встановлено, що за період роботи в органах внутрішніх справ з 21.02.2003 року по 19.03.2008 року до позивача було застосовано 24 (двадцять чотири) заходи заохочення та нагородження та лише два дисциплінарні стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КЗпП України, якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.
При цьому, суд зазначає, що останнє дисциплінарне стягнення було застосовано до позивача 19.09.2005 року та знято 20.12.2005 року, що підтверджується відомостями про стягнення з послужного списку позивача. Отже, на момент звільнення з органів внутрішніх справ, позивач вважався таким, що не мав дисциплінарного стягнення.
Відповідно до п. 12 ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
З врахуванням положень цієї статті, суд вважає неприпустимим застосування до позивача такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ, за відсутності у нього іншого дисциплінарного стягнення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення відповідачем не була врахована попередня поведінка ОСОБА_1, його ставлення до виконання службових обов'язків, наявність іншого дисциплінарного стягнення. Не враховано також можливості застосування інших видів дисциплінарного стягнення.
При цьому, судом не береться до уваги висновок атестації позивача, виходячи з наступного.
Як вбачається з аналізу п. 47 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, метою атестації осіб рядового і начальницького складу є вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ, підвищення ефективності їх роботи, розстановки і виховання кадрів, стимулювання підвищення кваліфікації, ініціативності, творчої активності та відповідальності працівників за доручену справу.
Зі змісту норми п. 48 зазначеного Положення вбачається, що при звільненні з органів внутрішніх справ атестації підлягають лише особи середнього, старшого і вищого начальницького складу. Таким чином, особи молодшого начальницького складу при звільненні з органів внутрішніх справ атестації не підлягають.
При дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що позивач є старшим сержантом міліції, а отже, відповідно до п. 2 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, відноситься до молодшого начальницького складу.
Крім того, суд зазначає, що звільнення осіб молодшого начальницького складу за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, є самостійною і достатньою підставою для звільнення з органів внутрішніх справ та не вимагає попереднього проведення атестації цих осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії) та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи наведене вище, на підставі аналізу норм чинного законодавства України, суд вважає, що наказ Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 19.03.2008 року № 21 о/с по особовому складу, в частині звільнення старшого сержанта міліції ОСОБА_1, інспектора патрульної служби взводу 2-го батальйону полку ПС при ЛМУ ГУМВСУ з 19.03.2008 року, є таким, що прийнятий без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, непропорційно, без дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача, на досягнення яких спрямовано це рішення, а тому, є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частина 2 цієї статті передбачає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Стаття 233 КЗпП України встановлює місячний строк для звернення до суду у справах про звільнення з дня вручення такій особі копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Суд зазначає, що відповідач не наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд звертає увагу на те, що усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийнятті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Положення ст. 19 Конституції України закріплене у ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 3 ст. 9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на вищевикладене, виходячи із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України, наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Оскільки позивач, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»звільнений від сплати державного мита, як такий, що звернувся до суду для вирішення спору, що виникає з трудових відносин, а інші судові витрати позивачем належним чином підтверджені не були, то жодні витрати з Державного бюджету, на користь позивача, судом не присуджуються.
Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задоволити.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 19.03.2008 року № 21 о/с по особовому складу, в частині звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України старшого сержанта міліції ОСОБА_1, інспектора патрульної служби взводу 2-го батальйону полку ПС при ЛМУ ГУМВС України у Львівській області за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу).
3. Поновити старшого сержанта міліції ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) на посаді інспектора патрульної служби взводу 2-го батальйону полку патрульної служби при Львівському міському управлінні Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (місце знаходження: 79013, м. Львів, вул. С.Бандери, буд. 1).
4. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ України звернути до негайного виконання.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 липня 2010 року.
Суддя Гулик А.Г.