15 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/15331/21 пров. № А/857/5845/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кушнерика М.П.
суддів - Ніколіна В.В., Пліша М.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року, прийняте суддею Карп'як О.О., в м. Львові, за правилами спрощеного позовного провадження, у справі № 380/15331/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, -
у вересні 2021 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті на його користь одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 % відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на момент звільнення з військової служби в Збройних Силах України його календарна вислуга становила 08 років 07 місяці 00 дні, та пільгова - 01 рік 05 місяців 07 днів. Однак, при звільненні з військової служби відповідач не провів з ним повного розрахунку, оскільки не виплатив йому одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, як це передбачено ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Позивач вказує, що зазначене в ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення одноразової грошової допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року, позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплату позивачу на день звільнення одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, встановлену ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зобов'язано відповідача нарахувати та виплати позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, встановлену ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано на те, що грошова допомога при звільненні виплачується за наявності календарної вислуги 10 років і більше, натомість у позивача календарна вислуга складає 8 років 7 місяців, з яких 1 рік 5 місяців 24 дні зараховуються в пільговому обчисленні для майбутнього нарахування пенсії.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та був звільнений і виключений зі списків особового складу військової частини з 26.02.2021.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2021, позивач має таку вислугу років: календарна 08 років 07 місяці 00 дні, пільгова - 01 рік 05 місяців 24 дні.
Листом військова частина НОМЕР_1 від 08.06.2021 року за № 2459, на заяву вх. № 2854 від 01.06.2021 року, позивача повідомлено, що військова частина не має права самостійно проводити нарахування та здійснювати виплати грошових коштів особі, котра не перебуває з нею у трудових відносинах (виключена зі списків частини). Також зазначають, що виплата одноразової грошової допомоги при звільненні в таких випадках, буде здійснюватися на підставі відповідного рішення суду після набрання ним законної сили.
Оскільки при виключенні зі списків особового складу військової частини 26.02.2021 позивачу не була нарахована та не виплачена одноразова грошова допомога при звільненні, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на час звільнення загальна вислуга років позивача становила 10 років 00 місяці 24 дні, тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги для отримання одноразової грошової допомоги при звільнені дотримана, що свідчить про те, що позивач набув право на виплату.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України ,,Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Частиною другою статті 15 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Колегія суддів звертає увагу, що вказана правова норма не містить вказівки на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше саме календарних років вислуги.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 21.04.2021 у справі № 380/2427/20, поняття календарна вислуга років застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги, а саме: в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ч.2 ст.15 Закону № 2011-XII є наявність вислуги 10 років і більше.
Таким чином, у частині другій статті 15 Закону № 2011-XII відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11.04.2018 у справі № 806/2104/17, від 24.11.2020 у справі № 822/3008/17, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 ,,Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей”, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з п.1, 2 вказаної вище постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992.
Судом встановлено, на момент звільнення позивача вислуга років у Збройних Силах становить: календарна 08 років 07 місяців 00 днів, пільгова 01 рік 05 місяців 24 днів; всього 10 років 00 місяців 24 днів, що свідчить про дотримання ним умови про наявність 10 і більше років вислуги для отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, тобто, як правильно вказав суд першої інстанції, умова про наявність 10 і більше років вислуги дотримана.
Оскільки інші підстави відмови, крім недостатньої кількості років вислуги для призначення грошової допомоги відсутні, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновки суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на таку виплату.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року у справі № 380/15331/21, - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя М. П. Кушнерик
судді В. В. Ніколін
М. А. Пліш