15 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/4952/21 пров. № А/857/7106/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Шевчук С.М.,
суддів - Кухтея Р.В., Носа С.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року про роз'яснення судового рішення (постановлену у м. Луцьк, судом під головуванням судді Волдінера Ф.А., дата складання повного тексту ухвали - не зазначено) у справі №140/4952/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, суд-
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із заявою, в якій вона просить роз'яснити рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року, що набрало законної сили 24 липня 2021 по справі № 140/4952/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії в частині виконання зобов'язання, а саме:
- в якому розмірі має бути здійснено нарахування та виплата підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ чи прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»;
- за який період повинного бути виконане зобов'язання та чи зобов'язане Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області виконувати таке зобов'язання в подальшому після ухвалення рішення, набрання ним законної сили та до припинення права на отримання мною такого підвищення до пенсії.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року заяву ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задоволено.
Роз'яснено рішення Волинського окружного адміністративного суду 23 червня 2021 року у справі № 140/4952/21, таким чином:
· нарахування та виплата ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ має здійснюватися у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року;
· нарахування та виплата ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ має здійснюватися до зміни законодавчого регулювання відповідних правовідносин без обмеження в часовому проміжку.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати обумовлену ухвалу та ухвалити нову, якою у задоволенні заяви відмовити. Вважає, що при винесенні оскарженої ухвали судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що питання, які зазначені позивачем в заяві про роз'яснення судового рішення, а саме в якому розмірі має бути здійснено нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, що дорівнює двом мінімальним заробітнім платам відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ та про виконання такого зобов'язання Головним управлінням в подальшому після ухвалення рішення, не було предметом заявлених позовних вимог і їх обґрунтувань, а тому не може розглядатись судом за правилами статті 254 КАС України. Вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення заяви на підставі ст.254 КАС України, вирішив питання, які не були предметом судового розгляду, в результаті чого порушив норми процесуального права.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Про розгляд апеляційної скарги сторони повідомлені шляхом надіслання копій ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на електронну адресу відповідача та на поштову адресу позивача, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції ухвалене а порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до ч.1 ст.312 КАС України, вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу в порядку письмового провадження. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Постановляючи ухвалу про роз'яснення судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам на підставі ст.39 Закону №796-ХІІ, встановлюється із застосуванням як розрахункової величини, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного року, а не мінімальної заробітної плати. Також суд вважав, що нарахування та виплата позивачу підвищення до пенсії має здійснюватися до зміни законодавчого регулювання відповідних правовідносин без обмеження в часовому проміжку.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року, яке набрало законної сили 24 липня 2021 року, по справі № 140/4952/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 з 06 листопада 2020 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
На виконання вказаного рішення суду 12 листопада 2021 року видано виконавчий лист № 20737/2021, який звернуто для виконання до органів Державної виконавчої служби.
На звернення ОСОБА_1 від 01 лютого 2022 року щодо виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області 10 березня 2022 року повідомило, що на виконання вказаного рішення ним в добровільному порядку з 06 листопада 2020 року проведено нарахування підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
Також послався на пункт 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат та що така розрахункова величина застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Щодо періоду виконання зобов'язання за вказаним рішенням суду Управління повідомило, що рішення суду, в яких відсутня кінцева дата, виконуються Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області до дати набрання рішенням суду законної сили.
Однак, не погоджуючись із таким виконанням рішення суду першої інстанції, позивач звернулася із вказаною заявою про роз'яснення судового рішення до суду.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.
Отож, роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом не дотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання.
Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідповідають з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту.
В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.
Крім того, роз'яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги та встановлювати певні обставини та/або надавати оцінку певним обставинам, він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб.
При цьому, колегія суддів зазначає, що конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим Кодекс адміністративного судочинства України не містить, а зі змісту приписів ст. 254 КАС України вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.
В пункті 19 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначено, що роз'яснення судового рішення можливе тоді, коли воно є незрозумілим. При роз'ясненні свого рішення суд в ухвалі з цього приводу викладає більш повно і ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Отож, роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі, роз'яснено може бути рішення у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Аналогічний висновок міститься в ухвалі Верховного Суду від 31.07.2018 року по справі 823/361/18.
Так, позивач звертаючись із заявою про роз'яснення судового рішення зазначила, що Головним управління Пенсійного фонду України у Волинській області при виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року допущено тлумачення цього рішення, яке не відповідає його змісту та формі, зокрема, заявник вважав, що відповідачем здійснено нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі іншому ніж це передбачено у резолютивній частині рішення, а також вважав, що вказане судове рішення підлягає виконанню і після набрання ним законної сили. За наведених обставин, позивач вказувала на незрозумілість судового рішення для виконання та необхідність його роз'яснення.
Колегія суддів зазначає, що механізм, визначений статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, не може використовуватися, для встановлення додаткових обставин справи. При цьому, суд не може підміняти та виконувати повноваження та функції інших органів.
Роз'яснюючи рішення, суд не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто, процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення. Під роз'ясненням рішення слід розуміти лише зміну форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше.
Крім того, роз'яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб.
Так, рішенням суду першої інстанції зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 з 06 листопада 2020 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
Вказане судове рішення є зрозумілим, його текст труднощів для розуміння не викликає, суть його ясна та не двозначна, а вимоги заяви позивача про роз'яснення зазначеного рішення зводяться фактично до викладення резолютивної частини у формі, яка передбачає можливість нарахування та виплати підвищення до пенсії у іншому порядку та розмірі, ніж це передбачено у резолютивній частині вказаного рішення.
Втім, наведені питання не були предметом розгляду справи № 140/4952/21.
З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що підстави, з яких заявник просить роз'яснити судове рішення та питання, на які позивач хоче отримати роз'яснення, не відповідають нормам статті 254 КАС України, а надання правових порад щодо дій учасників справи після ухвалення судового рішення, не відповідає меті роз'яснення та у межах процедури роз'яснення судового рішення є неможливим.
Підсумовуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції зауважує, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо наявності правових підстав для задоволення заяви позивача про роз'яснення рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у цій справі.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення.
Керуючись ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області задовольнити.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року про роз'яснення судового рішення у справі №140/4952/21 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос
Повне судове рішення складено 15 червня 2022 року