Постанова від 02.06.2022 по справі 461/8719/21

Справа № 461/8719/21 Головуючий у 1 інстанції: Фролова Л.Д.

Провадження № 22-ц/811/126/22 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2022 року м.Львів

Справа № 461/8719/21

Провадження № 22ц/811/126/22

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.

секретар Іванова О.О.

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 14 грудня 2021 року у складі судді Фролової Л.Д., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного тавариства «Ідея Банк», за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової О.М., приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Ю.А., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся з цим позовом. В обґрунтування позову посилається на те, що виконавчий напис є незаконним, оскільки законодавство не передбачає можливості стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса за договором кредиту та страхування, який було укладено між сторонами. Вказує, що відповідач допустив порушення у вигляді безпідставного нарахування процентів після спливу строку кредитування, а також безпідставного нарахування штрафних санкцій та компенсаційних виплат у розмірі, який перевищує половину суми, одержану позивачем за кредитним договором, а також інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором у період дії карантину. Просить визнати виконавчий напис, який вчинено приватним нотаріусом таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2021 року в позові відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким що порушує його законні права та інтереси, винесеним з порушенням норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на доводи позовної заяви.

1 червня 2022 року АТ «Ідея Банк» подано відзив на апеляційну скаргу, у якому банк посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не прибули, позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності, інші учасники справи заяв про відкладення її розгляду не подали.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводиться.

Датою ухвалення рішення, прийнятого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 цього Закону визначено умови вчинення виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно із пунктом 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999року№ 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно із ст. 50 цього Закону нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Згідно із ст. 88 Закону України «Про нотаріат» безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною,- стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Відповідно до ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис.

Встановлено, що між ОСОБА_1 та AT «Ідея Банк» укладено кредитний договір №Z02.00210.004601553 від 30 листопада 2018 року. За умовами цього договору банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 70 282 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник одержав кредит і зобов'язався повернути його з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору.

Банком надано позивачу кошти, що підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1 за період з 30 листопада 2018 року по 13 липня 2021 року. Відповідачем порушено зобов'язання перед банком, внаслідок чого у нього виникла кредитна заборгованість, що станом на 7 червня 2021 року становила 86 676,85 грн., з яких: 19 767,97 грн. - строковий основний борг; 39 314,73 грн. - прострочений основний борг; 8 355,09 грн. - прострочені проценти; 80,12 грн. - строкові проценти; 365,47 грн. - строкова плата за обслуговування кредиту 18 596,61 грн. - прострочена плата за обслуговування кредиту; 196,86 грн. - пеня.

7 червня 2021 року АТ «Ідея Банк» направлено на адресу позивача вимогу про усунення порушень кредитних зобов'язань, яка ОСОБА_1 залишена без реагування.

Для вчинення виконавчого напису банк подав нотаріусу відповідні документи, у тому числі: заяву про вчинення виконавчого напису №12.4.2/50116 від 13 липня 2021 року; вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань №12.4.2/ Z02.00210.004601553 від 7 червня 2021 року; довідку про ненадходження платежів №12.4.2/50650 від 13 липня 2021 року; довідку-розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Z02.00210.004601553 від 30 листопада 2018 року, станом на 7 червня 2021 року; виписку по рахунку за період із 30 листопада 2018 року по 13 липня 2021 року; кредитний договір №Z02.00210.004601553 від 30 листопада 2018 року; заяву Z02.00210.004601553 про акцепт публічної оферти AT «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку AT «Ідея Банк» від 30 листопада 2018 року; опис вкладення у цінний лист; список №11; фіскальний чек AT «Укрпошта»; список від AT «Укрпошта»; детальний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 відповідно до умов кредитного договору.

На підставі поданих документів 16 липня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за період з 4 березня 2020 року по 7 червня 2021 року в розмірі 88 576,85 грн.

Постановами приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінською Ю.А. від 2 вересня 2021 року відкрито виконавче провадження та накладено арешт на кошти боржника.

Рішення суду першої інстанції мотивовано з посиланням на правові позиції, висловлені Верховним Судом у постановах від 27 березня 2019 року (справа № 137/1666/16-ц) та від 16 жовтня 2019 року (справа № 200/16871/17-ц). Відповідно до цих постанов, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З матеріалів справи вбачається, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису у позивача існувала заборгованість перед стягувачем в розмірі 86 676,85 грн., оскільки відповідач отримав від АТ «Ідея Банк» вимогу про усунення порушень за кредитним договором на таку ж суму, в результаті чого був вчасно проінформований про наявність заборгованості та мав можливість надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги АТ «Ідея Банк». ОСОБА_1 мав можливість подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, що об'єктивно б виключало можливість вчинення виконавчого напису, проте жодних дій не вчинив та борг не погасив, що АТ «Ідея Банк» підтвердило довідкою про ненадходження платежів. З урахування наведеного судом відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що виконавчий напис вчинено не на оригіналі кредитного договору.

Підпунктами 5.2. та 5.3 пункту 5 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, передбачено, якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів.

Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення частинами, виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. У зв'язку із цим, AT «Ідея Банк», починаючи 1 березня 2020 року зупинено нарахування неустойки (штрафу, пені) за кредитним договором.

Згідно із підпунктом 4.2. Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №32/5 від 31 липня 2000 року, підставами для скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта є: набрання законної сили судовим рішенням про визнання нормативно-правового акта незаконним чи таким, що не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили повністю або в окремій його частині.

Окрім того, суд першої інстанції посилається на постанову Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі №355/1214/16-ц, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій).

Відповідно до пункту 2 Переліку, для одержання виконавчого напису додаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Судом зазначено, що оспорений виконавчий напис вчинено до втрати чинності постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року (пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року, оскільки така залишається чинною станом на день розгляду позовної заяви. Суд прийшов до висновку, що виконавчий напис вчинено з додержанням вимог чинного законодавства, а стягнута заборгованість є безспірною.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає.

Встановлено, що 16 липня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. вчинено виконавчий напис № 2692, згідно якого з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» стягнуто заборгованість у розмірі 88 576,85 грн. за договором кредиту та страхування №0202.00210.004601553 від 30 листопада 2018 року.

Кредитний договір укладено в простій письмовій формі.

Згідно виконавчого напису № 2692 від 16 липня 2021 року договір вчинений на підставі ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до ст. 18 ЦК України, ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» вчинення виконавчого напису - це форма захисту цивільних прав кредитора, нотаріусом, за допомогою спрощеної, позасудової процедури, яка полягає у вчиненні на боргових документах напису про стягнення грошей або витребування майна на користь кредитора, за наявності між боржником і кредитором правовідносин, які визначаються Кабінетом Міністрів України шляхом встановлення переліку документів, що підтверджують ці правовідносини.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 листопада 2016 року у справі № 826/20084/14 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, з участю третіх осіб: Нотаріальної палати України, ОСОБА_4 , ПАТ «КБ «Надра», ПАТ «КБ «ПриватБанк», ПАТ «КБ «Альфа-Банк» про визнання незаконними та скасування пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, скасовано вказану постанову суду першої інстанції. Ухвалено визнати незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: «1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу»; п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року у задоволенні заяви ПАТ «КБ «ПриватБанк» про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року за нововиявленими обставинами відмовлено та залишено рішення суду без змін.

Постановою Верховного Суду від 20 червня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «КБ «Приват Банк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року.

Постанова № 662, якою вносено зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

При прийнятті постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року суд бере до уваги також положення п. 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти. Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв'язку з укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважає за необхідне визнати нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» визнано незаконними та нечинними з моменту її прийняття.

Колегія суддів приходить до висновку, що на момент вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. виконавчого напису № 2692, законом договором кредиту та страхування N0X02.00210.004601553 від 30 листопада 2018 року, який був укладено між позивачем та відповідачем у простій письмовій формі.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Згідно із постановою Верховного Суду від 21 вересня 2021 року (справа № 910/10374/17), оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для вчинення оспорюваного виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки такий договір не посвідчений нотаріально.

З урахуванням встановленого, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягає стягненню 908 грн. судового збору, сплаченого при подачі позову та 1362 грн. судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги.

Керуючись:, ст. 141, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2021 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк», з участю третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової О.М., приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Ю.А. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» (вул. Валова, 11, м. Львів, 79008, Код ЄДРПОУ 19390819) на користь ОСОБА_5 (АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Постанову складено і підписано 2 червня 2022 року.

Головуючий______________________Т. І. Приколота

Судді: ___________ Ю.Р. Мікуш _______________Р. В. Савуляк

Попередній документ
104737230
Наступний документ
104737232
Інформація про рішення:
№ рішення: 104737231
№ справи: 461/8719/21
Дата рішення: 02.06.2022
Дата публікації: 15.06.2022
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Львівський апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (13.01.2022)
Дата надходження: 13.01.2022
Предмет позову: Герасим Андрій Ростиславович, Третя особа: Шелінська Юлія Андріївна, відповідач: АТ "Ідея Банк", Третя особа: Сазонова Олена Миколаївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
Розклад засідань:
14.12.2021 11:00 Галицький районний суд м.Львова
02.06.2022 09:45 Львівський апеляційний суд