Справа № 444/1320/21 Головуючий у 1 інстанції: Оприск З.Л.
Провадження № 22-ц/811/4656/21 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
02 червня 2022 року м.Львів
Справа № 444/1320/21
Провадження № 22ц/811/4656/21
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянув апеляційну скаргу Служби у справах дітей Ямпільської міської ради Вінницької області на рішення Жовківського районного суду Львівської області, ухвалене у м. Жовкві 6 грудня 2021 року у складі судді Оприска З.Л., у справі за позовом Служби у справах дітей Ямпільської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з участю третьої особи: Комунальної установи «Ямпільський територіальний центр соціального обслуговування та надання соціальних послуг Ямпільської міської ради», про позбавлення батьківських прав та передання дитини під опіку, -
встановив:
27 квітня 2021 року позивач звернувся у суд з цим позовом. В обґрунтування позову посилається на те, що відповідачі мають спільну доньку ОСОБА_5 , яка проживала з матір'ю, а на даний час тимчасово влаштована у сім'ю ОСОБА_6 . Вказує, що ОСОБА_4 не цікавиться життям своєї малолітньої доньки - ОСОБА_5 , вихованням не займається, матеріально її не утримує, внаслідок чого завдає дитині моральної та психологічної шкоди, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не цікавиться навчанням, не сприяє її підготовці до самостійного життя, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання освіти, свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками. Зазначає, що ОСОБА_3 неодноразово залишала свою малолітню доньку ОСОБА_5 без батьківського піклування, що становило загрозу для життя та здоров'я дитини. Мати дитини неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності. ОСОБА_3 не працює, не має власного житла, зловживає спиртними напоями та веде аморальний спосіб життя. ОСОБА_3 (раніше ОСОБА_7 ) позбавлена батьківських прав відносно своїх дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Просить позбавити батьківських прав ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) відносно малолітньої дитини ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ); малолітню дитину ОСОБА_5 передати під опіку органу опіки та піклування - Виконавчому комітету Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 6 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржує Служба у справах дітей Ямпільської міської ради. В апеляційній скарзі посилається на те, що наведені у рішенні суду першої інстанції висновки не в повній мірі відповідають обставинам справи, є необґрунтованими. Просить скасувати рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи позовної заяви.
Заслухавши суддю-доповідача, представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Встановлено, що батьками дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є відповідачі, що стверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 .
Рішенням Виконавчого комітету Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області «Про вирішення окремих питань щодо захисту прав дітей» № 79 від 8 квітня 2021 року вирішено відібрати малолітню дитину ОСОБА_5 від матері ОСОБА_3 без позбавлення батьківських прав у зв'язку із загрозою для життя та здоров'я дитини.
Відповідно до повідомлення Відділення поліції №1 ГУНП У Вінницькій області Могилів-Подільського району від 5 квітня 2021 року №1796/227/01-2021 ОСОБА_3 внаслідок зловживання спиртними напоями залишила на тривалий час без догляду та батьківського піклування малолітню дитину ОСОБА_5 , що становило загрозу для життя та здоров'я дитини.
З листа цього правоохоронного органу від 15 квітня 2021 року № 2010/227 до служби у справах дітей Ямпільської міської ради вбачається, що ОСОБА_3 неодноразово (20 вересня 2019 року, 31 січня 2020 року, 21 серпня 2020 року, 29 серпня 2020 року, 10 листопада 2020 року, 4 квітня 2021 року) притягувалась до адміністративної відповідальності за статтями 183, 173-2, ч.1, ч.2 ст.178, ст.180, 44-3 КУпАП.
З наказу начальника служби у справах дітей, сім'ї та молоді Могилів-Подільської РДА №80 «Про тимчасове влаштування дитини, яка опинилась у складних життєвих обставинах» від 5 квітня 2021 року вбачається, що вирішено тимчасово влаштувати дитину, яка опинилась у складних життєвих обставинах ОСОБА_5 , жительку с. Гольжебіївка Ямпільської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області, в сім'ю знайомої - ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), яка є мешканкою цього населеного пункту.
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Ямпільської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 16 листопада 2021 року № 317, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 батьківських прав відносно їхньої малолітньої доньки ОСОБА_5 .
Положеннями ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Частина 8 ст.7 СК України передбачає, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 150 цього Кодексу передбачений обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 155 СК України права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У відповідності до п.2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Статтею 9 Конвенції ООН про права дитини від 27 лютого 1991 року визначено неможливість розлучення дитини з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків коли таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Відмову у задоволенні позову суд першої інстанції мотивував тим, що беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов'язками відповідачів, які б свідчили про ухилення ними від виховання своєї дочки, і, як наслідок,- необхідність застосування крайнього заходу у виді позбавлення батьківських прав, у матеріалах справи відсутні.
На підставі аналізу наявних у справі доказів та встановлених обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що є недоцільним застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . На даний час дитина відібрана від батьків.
Позивачем не доведено наявності підстав позбавлення відповідачів батьківських прав передбачених ст. 164 СК України, судом таких підстав не встановлено.
Враховуючи положення п.18 Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із п. 1 ст. 3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративним чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 3 Конвенції держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду. Аналогічні зобов'язання України передбачені і у основних міжнародно-правових актах. В Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, закріплено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Виходячи з Конституції України та Конвенції ООН про права дитини правові основи діяльності органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей, на які покладається здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, визначає Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей». Згідно ст. 1 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції, зокрема, на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім'ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім'ї та дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім'ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад. У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, окремі громадяни відповідно до Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей».
У Постанові Верховного Суду України від 24 квітня 2019 за № 331/5427/17 визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків - це коли вони не дбають про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. Мається на увазі, що батьки не забезпечують необхідне харчування, медичний догляд, лікування дитини, а це негативно впливає на її фізичний розвиток як складник виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, потрібному для її нормального самоусвідомлення; не дають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для здобуття освіти.
Отже, докази того, що відповідачі злісно не виконують вимог та рекомендацій органів опіки і піклування, служб у справах неповнолітніх, навмисно ухиляються від лікування (хронічні алкоголіки, наркомани, токсикомани) не надані, відтак, підстави для застосування крайньої міри впливу щодо відповідачів у виді позбавлення батьківських прав відсутні.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст. 165 СК України з позовом до суду про позбавлення батьківських прав, зокрема, може звернутися орган опіки та піклування. Докази того, що Служба у справах дітей Ямпільської міської ради Вінницької області є таким органом, відсутні. Матеріалами справи стверджується, що таким органом є Виконавчий комітет цієї ради, який приймав рішення щодо відібрання дитини від батьків, про позбавлення їх батьківських прав. Також судом першої інстанції зазначений орган залучений до участі в справі як третя особа з посиланням на те, що виконавчий комітет є органом опіки та піклування.
Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів вважає, з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову належить погодитись.
Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Керуючись: п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Служби у справах дітей Ямпільської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 6 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 7 червня 2022 року.
Головуючий______________________Т. І. Приколота
Судді: ___________ Ю.Р. Мікуш _______________Р.В. Савуляк