20 квітня 2022 року Справа № 160/3193/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Малого приватного підприємства «Оріль» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання податкової звітності МПП «Оріль», а саме податкову декларацію з ПДВ за грудень 2021 року, як неподаткову, яке викладено у письмовому повідомленні №4282/6/04-36-18-10-18 від 19.01.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем у електронному вигляді було направлено податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2021 року, що підтверджується квитанцією №2 від 16.01.2022 року, відповідно до якої встановлено факт отримання декларації фіскальним органом об 10:27:04 год. Присутня цифрова електронна печатка податкового органу та зазначено «Отримано». Так само, прийнято та зареєстровано додаток №1 до декларації «Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування (Д1)» - квитанція №2 від 16.01.2022 р. оформлена о 10:27:04 год.
Проте, листом від 19.01.2022 року Головне ДПС у Дніпропетровській області повідомило позивача, що надана податкова декларація з ПДВ за грудень 2021 року №9420293182 заповнена з порушенням вимог законодавства та визнана як не податкова. У січні 2022 року відповідачем проведено камеральну перевірку позивача з питання своєчасності подання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2021 р. За результатами перевірки складено акт №2799/04-36-18-10/13435288 від 31.01.2022 року, яким встановлено порушення МПП «Оріль» вимог пункту 49.2, підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 глави 2 розділу II та пункту 203.1 статті 203 розділу V ПК України, в частині неподання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2021 року. Відповідальність платника передбачена пунктом 120.1 статті 120 глави 11 розділу II ПК України. Позивач вважає, що у відповідача не було підстав для визнання декларації з ПДВ за грудень 2021 року як не податкової, яке викладено у письмовому повідомленні №4282/6/04-36-18-10-18 від 19.01.2022 року, оскільки вона складена відповідно та у строк, що визначені чинним законодавством.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
На виконання вимог ухвали суду - 19.04.2022 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не погоджується з аргументами наведеними у позові, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування відзиву зазначив, що згідно з п.200-1.1 ст.200-1 розділу V ПК України, система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області на підставі Єдиного реєстру податкових накладних за грудень 2021 року встановлено зареєстровані податкові накладні продавця - МПП "Оріль" з покупцями. Загальна сума коштів що підлягала сплаті склала - 58 730 грн., сума ПДВ - 9 788,35 грн. Контролюючим органом встановлено неподання позивачем податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2021 року. Враховуючи вищевикладене, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вважає, що висновки викладені у листі від 19.01.2022 року та акті від 31.01.2022 року є правомірними, такими, що відповідають нормам чинного законодавства.
В силу ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, враховуючи позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що МПП «Оріль» (код ЄДРПОУ 13435283) зареєстроване платником податку на додану вартість з 01.07.2020 року.
Основний вид економічної діяльності позивача 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
16.01.2022 року МПП «Оріль» подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за грудень 2021 року. Подана податкова декларація направлена шляхом електронного зв'язку та підписана: перший - печатка, 13435283 МПП «Оріль»; другий - директор, 2047614116 ОСОБА_1 ; третій - бухгалтер 2047614116 ОСОБА_1 .
Відповідно до квитанції №2 декларація з податку на додану вартість за грудень 2021 року отримана ДПС України.
Листом від 19.01.2022 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомило позивача, що форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Надана 16.01.2022 року податкова декларація з ПДВ за грудень 2021 року №9420293182 визнана як не податкова, оскільки заповнена з порушенням вимог статті 48 цього Кодексу та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість. Запропоновано повторно подати звітність з урахуванням викладених зауважень та відповідно до вимог діючого законодавства.
Судом також встановлено, що відповідачем на підставі п.п.19-1.1.1, п.19.1 ст.19, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 розділу І ПК України, у порядку визначеному п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 та ст.76 глави 8 розділу ІІ ПК України проведено камеральну перевірку МПП «Оріль» з питання своєчасності подання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2021 року, про що складено відповідний акт №2799/04-36-18-10/13435288 від 31.01.2022 року.
Так, перевіркою термінів подання податкової декларації з податку на додану вартість встановлено порушення вимог п.49.2, п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49 глави 2 розділу ІІ та ст.203 розділу V ПК України, в частині неподання податкової декларації з податку на додану вартість, а саме грудень 2021 року, граничний термін подання 20.01.2022 року, фактична дата отримання органами ДПС - не подано.
Таким чином актом перевірки встановлено, що позивачем не подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2021 року.
Не погодившись з визнанням відповідачем податкової декларації за грудень 2021 року, як не податкової, яке викладено у письмовому повідомленні №4282/6/04-36-18-10-18 від 19.01.2022 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлений позовних вимог суд виходить з наступного.
Правовідносини сторін, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо визначення вичерпного переліку податків і зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податковою контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, тощо.
Відповідно до п.49.2 ст.49 ПК України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Платники податку на прибуток підприємств, які оподатковуються за ставкою нуль відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, подають контролюючим органам декларації (розрахунки) з податку на прибуток підприємств за спрощеною формою у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до п.49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно з п.55.1. ст.55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства. Процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою.
Контролюючими органами вищого рівня є Державна податкова адміністрація України - для державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які у свою чергу є контролюючими органами вищого рівня для державних податкових інспекцій (п.55.2 ст.55 ПК України).
Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначений у ст.56 ПК України, п.56.1 якої визначає, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст.56 ПК України).
Згідно з п.56.18 ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
Суму податкового зобов'язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов'язаний сплатити до/або на день подання митної декларації.
Якщо граничний строк сплати податкового зобов'язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов'язання вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до п.58.1 ст.58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Згідно з п.п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способи здійснення податкового контролю перелічені у ст.62 ПК України, до них відноситься, зокрема, відповідно до п.62.1.3 ПК України здійснення податкового контролю шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до норм ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
В силу ст.86 ПК України, результати проведених перевірок оформлюються актом та шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень у разі виявлення податковим органом заниження чи завищення податкових зобов'язань платника податків.
Відповідно до п.120.1 ст.120 ПК України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1 020 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Як зазначалося вище, 16.01.2022 року позивач подав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за грудень 2021 року.
Подана податкова декларація направлена шляхом електронного зв'язку та підписана електронно-цифровим підписом директора Ткач В.І. Згідно з квитанцією №2 подана декларація отримана ДПС України.
Суд зазначає, що п.49.11 ст.49 ПК України визначено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48, а також недотримання вимог абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.
Так, контролюючим органом 19.01.2022 року було направлено на адресу МПП «Оріль» письмове повідомлення №4282/6/04-36-18-10-18 про відмову у її прийнятті податкової декларації. В обґрунтування причин такої відмови, відповідач вказав, що форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту.
Але при цьому, відповідач жодним чином не обґрунтував які саме порушення допустив позивач при оформлені податкової декларації.
Відповідно до пунктів 48.1 - 48.2 статті 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 ПК України.
Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Умовою, з якою чинне податкове законодавство пов'язує можливість прийняття або не прийняття податкової звітності, є наявність або відсутність у ній обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України.
Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації і за відсутності якої документ втрачає визначений ПК України статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.
Згідно з п.48.3 ст.48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:
- тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);
- звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;
- звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);
- повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;
- код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;
- реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
- місцезнаходження (місце проживання) платника податків;
- найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;
- дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);
- інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід'ємною частиною;
- ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;
- підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених ПК України, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
Відповідно до пункту 48.5 ст.48 ПК України податкова декларація повинна бути підписана:
керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником;
Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність накладеного на електронний документ кваліфікованого електронного підпису чи печатки платника податку.
фізичною особою - платником податків або його представником;
особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції.
Тотожна правова норма визначена пунктом 49.3 ПК України, в якій визначено, що єдиною підставою для неприйняття податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність кваліфікованого електронного підпису чи печатки такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії відповідного сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа, містить достовірні обов'язкові реквізити та надана у форматі, доступному для її технічної обробки.
Так, надана копія податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2021 року №9420293182 у повній мірі відповідає вимогам ст.48 ПК України.
Згідно з актом камеральної перевірки, вбачається, що позивач не подав податкову декларацію з ПДВ за грудень 2021 року.
Дана обставина спростовується квитанцією № 2 від 16.01.2022 року, згідно з якою встановлено факт отримання декларації ДПС о 10:27:04 год. Стоїть цифрова електронна печатка ДПС та зазначено «Отримано». Крім того зазначені всі реквізити поданої декларації та реєстраційний номер документа. Так само, прийнято та зареєстровано Додаток № 1 до декларації «Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування (Д1)» - квитанція № 2 від 16.01.2022 р. оформлена о 10:27:04 год.
Відтак, суд вважає, що висновки контролюючого органу, викладені в листі №4282/6/04-36-18-10-18 від 19.01.2022 року є необґрунтованими.
За вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області протиправно визнано податкову декларацію з ПДВ за грудень 2021 року, вих.№4282/6/04-36-18-10-18 від 19.01.2022 року, такою як не податкову.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується, не виконано покладений на нього обов'язок щодо доказуванням правомірності прийнятого рішення, доводи, викладені в позовній заяві не спростовані, а тому позов МПП «Оріль» підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною 7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Судом встановлено, що з метою отримання професійної правничої допомоги позивачем було укладено з адвокатським бюро «Донець С.О.» договір №04/02-2022 про надання правової допомоги від 04.02.2022 року.
Згідно з договором про надання правової допомоги адвокат надає наступні послуги:
- аналіз фактичних обставин справи, формування доказів;
- надання усних/письмових юридичних консультацій, аналіз судової практики;
- складання, оформлення і надсилання позовної заяви;
- складання інших процесуальних документів, в т.ч. але не зокрема: відповіді на відзив, пояснень, клопотань тощо;
- представництво позивача в адміністративному суді всіх інстанцій, в т.ч. і за допомогою відеоконференції.
Сума винагороди за цим договором становить 5 000 грн., у разі досягнення позитивного результату по справі, то позивач сплачує адвокатському бюро гонорар у розмірі 50 000 грн.
Пунктом 4.6 договору №04/02-2022 встановлено, що за результатами юридичної допомоги складається акт, який підписується представником кожної зі сторін.
Відповідно до платіжного доручення №336 від 07.02.2022 року позивачем було сплачено на користь адвокатського бюро «Донець С.О.» винагороду за надані юридичні послуги - 5 000 грн.
Згідно з п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.
Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.
Частиною 5 ст.134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з постановою від 03 жовтня 2019 р. Об'єднаної палати Касаційного господарського суду по справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гічайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Тобто, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу у розмірі 55 000 грн., не є співмірними зі складністю справи та наданих адвокатом обсягом робіт (наданих послуг).
Враховуючи, викладене, суд доходить висновку, що сплачені позивачем витрати на правову допомогу підлягають поверненню лише в розмірі 2 500 грн.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 481 грн., тому суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору розмірі 2 481 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 2 500 грн., що разом складає 4 981 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання податкової звітності Малого приватного підприємства «Оріль» - податкову декларацію з ПДВ за грудень 2021 року, як неподаткову, яке викладено у письмовому повідомленні №4282/6/04-36-18-10-18 від 19.01.2022 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17а, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь Малого приватного підприємства «Оріль» (вул.Шевченко, 142, м.Перещепине, 51220, код ЄДРПОУ 13435283) судові витрати по справі у розмірі 4 981 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма